Історія справи

Постанова КГС ВП від 13.09.2023 року у справі №908/659/22
Постанова КГС ВП від 13.09.2023 року у справі №908/659/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/659/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

ДПС в особі ВП ГУ ДПС у Запорізькій області - Скитиби Н.І.,

ліквідатора ТОВ "Зеленодольський хлібопродукт" - Бистрова Д.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023

у справі № 908/659/22

за заявою Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібопродукт»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2022 відкрито провадження у справі № 908/659/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібопродукт» (далі - ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт», боржник).

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі №908/659/22 здійснено 30.05.2022.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2022 ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

02.03.2023 Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, Управління) звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою з грошовими вимогами до боржника, в якій просило:

- визнати грошові вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - ГУ ДПС у Запорізькій області до ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» у розмірі 8 471 528,23 грн, з яких, 6507168,00 грн - зобов`язання; 1 658 922,00 грн - штрафні санкції та 305 438,23 грн - пеня, та включити їх до реєстру вимог кредиторів;

- окремо визнати грошові вимоги по сплаті судового збору у розмірі 5 368,00 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Заява мотивована наявністю у боржника обов`язку зі сплати податкової заборгованості, що з`явилася у товариства на підставі податкового повідомлення-рішення, ухваленого податковим органом за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки боржника.

Податковий борг виник на підставі проведення посадовими особами контролюючого органу позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 25.11.2022, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 25.11.2022, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 25.11.2022, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 25.11.2022.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Заява ГУ ДПС у Запорізькій області із грошовими вимогами до банкрута у загальному розмірі 8 476 896,23 грн, які складаються з: основного зобов`язання 6507 168,00 грн, штрафних санкцій - 1 658 922,00 грн, пені - 305438,23 грн, сплаченого судового збору за подання заяви - 5 368,00 грн, обґрунтована наступним.

На підставі п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.20 Податкового Кодексу України, згідно з наказом ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.11.2022 № 1170-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка боржника з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 25.11.2022.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області винесено акт №2765/08-01-07-06/4141120617 від 06.12.2022, яким закріплено встановлені перевіркою порушення ТОВ «Зеленодольський хлібопродукт».

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом винесено податкове-повідомлення-рішення № 15131/13-01-07-04 від 27.12.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 5111623,75 грн, з яких грошове зобов`язання - 4 089 299,00 грн, штрафні санкції - 1022 324,75 грн; податкове повідомлення-рішення №15133/13-01-07-04 від 27.12.2022, яким нараховано штрафні санкції за платежем податок на прибуток в розмірі 340,00 грн.; податкове-повідомлення-рішення № 15136/13-01-07-04 від 27.12.2022, яким нараховано штраф за платежем податок на додану вартість в розмірі 30 600,00 грн; податкове-повідомлення-рішення № 15129/13-01-07-04 від 27.12.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 3 022 226,25 грн, з яких 2 417 869,00 грн - грошове зобов`язання та 604467,25 грн - штрафні санкції; податкове-повідомлення-рішення № 15137/13-01-07-04 від 27.12.2022, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн.

Відповідно до п. 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України податковим органом нараховано боржнику пеню в розмірі 305 438,23 грн.

Заявник в обґрунтування вимог зазначає, що податкова перевірка, результати якої стали підставою для заявлення кредиторських вимог, проводилась за період з 01.01.2019 по 25.11.2022, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство, у зв`язку з чим донараховані податкові зобов`язання, також нараховані за відповідні періоди.

З посиланням на п. 37.3.1 п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України вказує, що підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи, а не визнання боржника банкрутом.

Ліквідатор в своїх заперечення посилається на частину першу статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), якою визначено, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а також на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №904/2166/20.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 заяву ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення.

Місцевий суд відхилив вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі частини першої статті 59 КУзПБ, визнавши необґрунтованим нарахування податкових зобов`язань за період після 08.08.2022 - ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі № 908/659/22.

Грошові вимоги в частині визнання грошових вимог по сплаті судового збору в розмірі 5 368,00 грн, що сплачений за подання заяви, яка розглядається, судом також відхилено, враховуючи відхилення кредиторських вимог.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі №908/659/22 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Ухвалюючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області 27.12.2022, грошове зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів за цими повідомленнями настає не раніше наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто не раніше 27.12.2022, в той час як постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята місцевим господарським судом 08.08.2022, у зв`язку з чим погодився з місцевим господарським судом про відмову у задоволенні грошових вимог на підставі положень частини першої статті 59 КУзПБ.

При цьому зазначив, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені частиною першою статті 59 КУзПБ.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Управління у розмірі 8 471 528,23 грн, з яких 6 507 168,00 грн. - зобов`язання; 1 658 922, 00 грн. - штрафні санкції та 305 438,23 грн. - пеня, та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

З посиланням на пункт З частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а саме:

- від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 щодо застосування норми статті 1 та частини першої статті 45 КУзПБ, які пов`язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника;

- від 21.07.2021 у справі №910/1469/20 щодо відсутності заборони на проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом, права контролюючого органу визначити суми податкових зобов`язань платника податків після визнання його банкрутом, а також заявити свої вимоги до боржника на суми коштів (у разі виявлення порушень за результатами перевірки боржника);

- від 02.06.2022 № 922/3062/20 щодо розгляду та визнання грошових вимог контролюючого (податкового) органу в процедурах банкрутства з урахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №922/1775/19, від 02.11.2021 у справі №917/399/15, від 01.06.2022 у справі №927/104/21 та інших).

Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що податкова перевірка, результати якої стали підставою для заявлення кредиторських вимог, проводилась за період до порушення провадження у справі про банкрутство, у зв`язку з чим донараховані податкові зобов`язання також нараховані за відповідні періоди, а тому не є такими, що додатково виникли у розумінні статті 59 КУзПБ.

В додаткових пояснення до касаційної скаргу Управління просить суд врахувати правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.08.2023 у справі №908/1954/21.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Ліквідатор ТОВ «Зеленодольський хлібпродукт» подав відзив, в якому просить касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін.

Вважає, що вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області є неправомірними відповідно до положень частини першої статті 59 КУзПБ, оскільки виникли на підставі податкового повідомлення-рішення, прийнятого після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому не визнаються ліквідатором.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника за податковими повідомленням-рішенням, заявленими у процедурі ліквідації.

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини шостої статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ).

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (частина четверта статті 45 КУзПБ).

Норми статті 1 та частини першої статті 45 КУзПБ пов`язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника.

Тобто при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 57 Податкового кодексу України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень Податкового кодексу України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).

При цьому, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити про те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №922/5231/21.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 зазначила про те, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі №910/3105/21).

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 викладено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема правової природи зобов`язання, юридичних фактів з якими пов`язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника майна (ліквідатор), наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів.

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення частини першої статті 59 КУзПБ відмовив у визнанні Управління кредитором боржника, зазначивши лише, що податкове повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області 27.12.2022, грошове зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів за цими повідомленнями настає не раніше наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто не раніше 27.12.2022, в той час як постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята місцевим господарським судом 08.08.2022.

Колегія суддів зауважує, що вказаному висновку щодо застосування положень статті 59 КУзПБ у цій справі мало б передувати встановлення судами попередніх інстанцій правової природи і складових податкового боргу, підстав виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів, встановлення розміру та, насамперед, моменту виникнення цих грошових вимог (зобов`язань).

Суди обмежились лише вказівкою про нарахування грошових вимог на підставі проведеної 06.12.2022 документальної позапланової виїзної перевірки господарської діяльності боржника, за підсумками якої контролюючим органом направлено боржнику податкове повідомлення-рішення від 27.12.2022, тобто після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, залишили поза увагою доводи заявника щодо періоду виникнення за результатами вказаної перевірки податкових зобов`язань - до порушення провадження у справі про банкрутство у справі № 908/659/22 і відкриття ліквідаційної процедури.

Викладене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зміст наведених вище акта перевірки та податкового повідомлення-рішення на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у боржника і періоду, за який податковим органом здійснено їх нарахування. Без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав та моменту виникнення цих грошових вимог висновки про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Запорізькій області є передчасними.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним правовим позиціям Верховного Суду щодо обсягів правового аналізу кредиторських вимог Управління, який мав бути здійснений судами у цій справі.

На недопущенні формального підходу до розгляду грошових вимог кредитора до боржника у справах про банкрутство та необхідності ретельно досліджувати підстави виникнення грошових вимог неодноразово наголошував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанови від 29.03.2021 у справі № 916/3743/19, від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20, від 15.07.2021 у справі № 922/2632/20, від 12.07.2022 у справі № 904/3214/18).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідають.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані.

Недослідження судами попередніх інстанцій змісту наданих Управлінням на підтвердження грошових вимог до боржника акта перевірки та податкових повідомлень-рішень на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у боржника і періоду, за який податковим органом здійснено їх нарахування, свідчить про передчасність висновку про їх відхилення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у cправі № 908/1954/21.

Водночас, без з`ясування вищевказаних обставин неможливо дійти беззаперечного висновку щодо наявності чи відсутності підстав для визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Запорізькій області на суму в загальному розмірі 8471 528,23 грн. Відтак, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити проведений ГУ ДПС у Запорізькій області розрахунок заявлених кредиторських вимог із встановленням моменту виникнення грошового зобов`язання, дослідити підстави його нарахування та заперечення боржника проти цих вимог під час касаційного провадження у даній справі (аналогічної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Висновки за результатами касаційного провадження

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали та постанови в частині кредиторських вимог ГУ ДПС у Запорізькій області з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, зокрема, обставини щодо підстав та моменту виникнення у ГУ ДПС у Запорізькій області грошових вимог до боржника, з`ясувати якими є ці вимоги - конкурсними чи поточними в розумінні статті 1 КУзПБ, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін.

В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути заяву ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання грошових вимог до боржника з належним обґрунтуванням мотивів та підстав результатів такого розгляду.

Щодо судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 908/659/22 скасувати.

3. Справу № 908/659/22 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков