Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.01.2018 року у справі №922/2766/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2766/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства

"Фармстандарт-Біолік" - Моргуна А.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" - не з'явився,

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального

округу Бовбалан Н.Р. - не з'явився,

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального

округу Барамія Н.Г. - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуючий), Сіверін В.І., Слободін М.М.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 (у складі колегії суддів: Калініченко Н.В.(головуючий), Бринцев О.В., Мамалуй О.О.)

у справі № 922/2766/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Барамія Н.Г.,

про визнання недійсним договору та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Фармстандарт-Біолік" (далі - ПАТ "Фармстандарт-Біолік") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" (далі - ТОВ "ВАБ-Імпекс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" (далі - ТОВ "Офіс Лайн"), у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просило визнати недійсним договір іпотеки, укладений 23.01.2015 між відповідачами, а також витребувати із незаконного володіння ТОВ "ВАБ-Імпекс" нежитлові будівлі літ. Б-2, загальною площею 744,3 кв. м та літ. Н-1 загальною площею 17,6 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 17.

Позовні вимоги з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) обґрунтовано тим, що ПАТ "Фармстандарт-Біолік" є власником спірних об'єктів нерухомості, а наявність у реєстрі запису про обтяження цього майна на підставі оспорюваного договору іпотеки перешкоджає позивачу здійснювати правомочності власника цього майна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору іпотеки відмовлено з мотивів неправильно обраного позивачем способу захисту порушеного права; у частині позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння ТОВ "ВАБ-Імпекс" провадження у справі припинено з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки судовим рішенням в іншій справі № 922/2925/15 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2018 року ПАТ "Фармстандарт-Біолік" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки від 23.01.2015, укладений між відповідачами; у частині позовних вимог про витребування майна з володіння ТОВ "ВАБ-Імпекс" відмовити.

Касаційну скаргу ПАТ "Фармстандарт-Біолік" обґрунтовує, зокрема, тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що позивач є власником спірного майна, що виключає можливість пред'явлення віндикаційного позову. Вирішення цього спору можливо лише за умови пред'явлення негаторного позову, тобто позову про усунення перешкод у здійснені власником права користування та розпорядження своїм майном, який і було пред'явлено позивачем до відповідачів у порядку статей 215, 216 ЦК.

ТОВ "ВАБ-Імпекс", ТОВ "Офіс Лайн", приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., Барамія Н.Г. в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ "Фармстандарт-Біолік", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі № 922/2925/15 позов ПАТ "Фармстандарт-Біолік" до ТОВ "ВАБ-Імпекс" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, витребувано з незаконного володіння ТОВ "ВАБ-Імпекс" нежитлові будівлі літ. "Б-2" загальною площею 744,3 кв. м та літ. "Н-1" загальною площею 17,6 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 27.03.2017 зазначене рішення суду першої інстанції залишив без змін.

На виконання зазначеного рішення було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно і відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 85727372, № 85738264, власником вищевказаних об'єктів нерухомості внесено ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (код ЄДРПОУ 01973452).

Підставою виникнення права власності зазначено рішення суду, серія та номер: 642/5853/13-ц, виданий 21.01.2014 року, видавник: Ленінський районний суд м. Харкова: рішення суду, серія та номер: 922/2925/15, виданий 16.01.2017, видавник: господарський суд Харківської області.

У витязі № 85738264 державним реєстратором у розділі: Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна зазначена адреса: м. Харків, вулиця Благовіщенська, будинок 17 (колишня назва: вулиця Карла Маркса, будинок 17).

Таким чином, за встановлених судом обставин, власником майна, а саме, нежитлових будівель літ. "Б-2" загальною площею 744,3 кв. м та літ. "Н-1" загальною площею 17,6 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17 (вулиця Благовіщенська, будинок 17) є ПАТ "Фармстандарт-Біолік".

Разом із тим судами встановлено, що згідно з інформаційною довідкою від 15.05.2017 № 8701298 з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, розділ: актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень зазначено, що за номером запису про обтяження 8477284, внесеного державним реєстратором - приватним нотаріусом Бовбалан Н.Р., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, 23.01.2015, значиться заборона на нерухоме майно.

Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18819188 від 23.01.2015, приватний нотаріус Бовбалан Н.Р., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер: 283, виданий 23.01.2015, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р.

ПАТ "Фармстандарт-Біолік", звертаючись до суду з позовом у справі, яка розглядається, зазначав, що майно, яке є предметом іпотеки, вибуло із володіння позивача не з його волі, ТОВ "ВАБ-Імпекс", не будучи власником цього майна, не мало права передавати його в іпотеку, тому договір іпотеки, укладений 23.01.2015 між ТОВ "ВАБ-Імпекс" і ТОВ "Офіс Лайн", у момент його укладення не відповідав положенням частини 1, 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку", частині 1 статті 317, частинам 1, 2 статті 319, частинам 1, 2 статті 321 ЦК та відповідно до положень статті 215 ЦК є недійсним.

Відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам закону, оскільки у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

За змістом статей 316, 317, 319, 321 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, для реалізації власником майна свого права, законом передбачено сукупність правомочностей, які включають в себе володіння, користування та розпорядження цим майном.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Фармстандарт-Біолік" послалося на положення статті 391 ЦК та зазначило, що наявність обтяжень на об'єкти нерухомого майна, що виникло на підставі оспорюваного договору іпотеки, безпідставно створює йому як власнику цього майна перешкоди у практичній реалізації правомочності щодо розпорядження цим майном (після реєстрації права та витребування майна).

Згідно зі статтею 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Обтяження це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Водночас обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставах, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, визнання іпотечного договору недійсним.

За обставин, що склалися, перешкодою у здійсненні позивачем повноважень щодо розпорядження належним йому на праві власності майном є саме наявність обтяження, реєстрація якого була проведена на підставі оспорюваного договору іпотеки, за яким відповідач (іпотекодавець), за твердженням позивача, не мав правових підстав розпоряджатися цим майном. Отже, самим лише фактом існування договору іпотеки, який був підставою для проведення державної реєстрації обтяження, порушено право позивача на практичну реалізацію правомочності щодо розпорядження належним йому на праві власності майном.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині 2 статті 16 ЦК.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено статтею 215 ЦК.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У зв'язку з наведеним, одним із законних і можливих способів захисту порушеного права позивача є визнання договору недійсним, що узгоджується з положеннями статей 15, 16, 203, 215 ЦК.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що права позивача у справі, яка розглядається, підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно відповідно до статті 392 ЦК не можна визнати обґрунтованими.

Так, відповідно до положень статті 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Натомість судами попередніх інстанцій установлено, що право власності на нежитлові будівлі літ. "Б-2" загальною площею 744,3 кв. м та літ. "Н-1" загальною площею 17,6 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Карла Маркса, 17, вже визнано за ПАТ "Фармстандарт-Біолік" судовими рішеннями у справах № 642/5853/13-ц і № 922/2925/15, на підставі яких таке право позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виключає можливість захисту порушеного права позивача у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тому висновки цих судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про визнання недійсним договору іпотеки з мотивів неправильно обраного позивачем способу захисту порушеного права не відповідають фактичним обставинам справи, наведеним вище нормам чинного законодавства та є передчасними.

Разом із тим суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про витребування майна з незаконного володіння ТОВ "ВАБ-Імпекс" з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 80 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки судовим рішенням в іншій справі № 922/2925/15 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.

За змістом статті 301 ГПК суд касаційної інстанції розглядає справи за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу щодо меж розгляду справи, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК судові рішення постановлені у справі в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про визнання недійсним договору іпотеки від 23.01.2015 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті зазначені судові рішення слід залишити без змін.

У зв'язку із частковим скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 у справі № 922/2766/16 скасувати в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" про визнання недійсним договору іпотеки від 23.01.2015, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 у справі № 922/2766/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий