ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Національний банк України,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 10.01.2019

у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. (головуючий), Плотніцький Б.Д., Хабіб М.І.

та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області

від 16.10.2018

у складі судді Грици Ю.І.

у справі №909/475/18

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 29.01.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Західного апеляційного господарського суду, Національний банк України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №909/475/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2019.

3. Ухвалою від 25.02.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №909/475/18 за касаційною скаргою Національного банку України та вирішив здійснити перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" подали відзиви на касаційну скаргу.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" подало клопотання про закриття касаційного провадження у справі №909/475/18.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Провадження в суді першої інстанції та прийняте ним оскаржуване судове рішення

6. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2018 відкрито провадження у справі №909/475/18 за позовом Національного банку України (далі - НБУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (далі - ТОВ "Скорзонера") про звернення стягнення на предмет іпотеки; цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк").

7. Розгляд справи неодноразово відкладався місцевим господарським судом.

8. 05.09.2018 до місцевого суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової експертизи фінансово-кредитних операцій за кредитним договором №19 від 24.10.2008 (зі змінами та доповненнями), за яким виникла кредитна заборгованість перед НБУ в рахунок погашення якої позивач ініціював позов про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача за іпотечним договором №110 від 17.10.2014.

9. 27.09.2018 відповідачем подано клопотання про призначення судової оціночно-земельної експертизи земельних ділянок, які є предметом іпотеки за іпотечним договором №110 від 17.10.2014, укладеним між відповідачем та позивачем (НБУ).

10. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у задоволенні клопотання відповідача ТОВ "Скорзонера" №58 від 04.09.2018 (вх. №13224/18 від 05.09.2018) про призначення судової експертизи фінансово-кредитних операцій за кредитним договором №19 від 24.10.2008 (з наступними змінами та доповненнями) відмовлено; клопотання ТОВ "Скорзонера" №78 від 25.06.2018 (вх. №14508/18 від 27.09.2018) про призначення судової оціночно-земельної експертизи задоволено частково; призначено у справі судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення судової оціночно-земельної експертизи поставлено таке питання:

Яка ринкова вартість предмета іпотеки за іпотечним договором №110 від 17.10.2014, укладеним між власником-іпотекодавцем ТОВ "Скорзонера" та іпотекодержателем НБУ, а саме:

1) земельної ділянки, кадастровий №2611092001 : 22:002:2039, площею 0,8639 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

2) земельної ділянки, кадастровий №2611092001 : 22:002:2038, площею 0,5758 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

3) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2037, площею 1,0291 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

4) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001 : 22:002:2036, площею 2,6956 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

5) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2035, площею 0,7984 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

6) земельної ділянки, кадастровий №2611092001 : 22:002:2034, площею 7,4611 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

7) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2041, площею 0,3753 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

8) земельної ділянки, кадастровий №2611092001 : 22:002:2042, площею 0,7573 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

9) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2043, площею 0,282 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

10) земельної ділянки, кадастровий №2611092001 : 22:002:2040, площею 0,3388 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

11) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2047, площею 2,1206 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;

12) земельної ділянки, кадастровий №2611092001 : 22:002:2048, площею 2,4342 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця.

Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача - ТОВ "Скорзонера". Ухвалено судову експертизу провести у строк, передбачений підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5. Попереджено судового експерта про передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку або за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Провадження у справі зупинено.

11. Вирішуючи питання про доцільність призначення у справі №909/475/18 судової оціночно-земельної експертизи суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі виник спір щодо початкової вартості предмета іпотеки, на який позивач просив звернути стягнення, а наданий третьою особою 06.09.2018 звіт про оцінку майна гірськолижного курорту "Буковель" станом на 01.11.2017 викликає сумніви щодо його правильності, так як не було проведено його обов`язкового рецензування, що суперечить вимогам частини 3 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а строк дії відповідної оцінки не може перевищувати шести місяців з дня підписання звіту про оцінку в силу статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

12. Місцевим судом встановлено, що предметами іпотеки за іпотечним договором №110 від 17.10.2014 є земельна ділянка кадастровий номер 2611092001 :22:002:1867, яка на час розгляду спору в суді поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001 :22:002:2039, 2611092001:22:002:2038, 2611092001:22:002:2037, 2611092001:22:002:2036, 2611092001:22:002:2035, 2611092001:22:002:2034, 2611092001:22:002:2041, 2611092001:22:002:2042, 2611092001:22:002:2043, 2611092001:22: 002:2040 , а також земельна ділянка кадастровий номер 2611092001: 22:002:1802, яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001 :22:002:2047, 2611092001: 22:002 : 2048 ; при проведенні оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності не використано документів щодо новоутворених земельних ділянок за 2014-2016 роки та не було визначено на їх підставі вартості спірних земельних ділянок.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що при проведенні оцінки, за результатами якої складено звіт станом на 01.11.2017, оцінювач посилався на припущення того, що використані для оцінки відомості та документи щодо земельних ділянок не змінилися, однак, оцінки новоутворених земельних ділянок на момент використання оцінювачем даних для звіту не існувало.

13. Місцевий суд зазначив про необхідність призначення у даній справі судової оціночно-земельної експертизи для вирішення питання щодо ринкової вартості земельних ділянок, які є предметом іпотеки за іпотечним договором №110 від 17.10.2014, укладеним між сторонами спору - ТОВ "Скорзонера", як іпотекодавцем, та НБУ, як іпотекодержателем, оскільки поставлене перед експертом питання потребує спеціальних знань, якими суд не володіє.

14. Зважаючи на обставини призначення у справі №909/475/18 судової оціночно-земельної експертизи, суд першої інстанції, керуючись приписами пункту 2 частини 1 статті 228 ГПК України, зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

15. 10.01.2019 постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги АТ КБ "Приватбанк" та НБУ залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18 залишено без змін.

16. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення у даній справі судової оціночно-земельної експертизи земельних ділянок, що є предметом іпотеки за укладеним між сторонами спору іпотечним договором №110 від 17.10.2014, та зупинення у зв`язку із цим провадження у справі №909/475/18 та не вбачав підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду від 16.10.2018.

17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №110 від 17.10.2014 в рахунок погашення заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" перед НБУ за кредитним договором №19 від 24.10.2014 та встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 88 542 678 грн. та 26 572 196 грн. згідно з умовами іпотечного договору в редакції додаткового договору №1 від 24.10.2014.

17.1. Апеляційний суд встановив, що позивач-іпотекодержатель просив визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки в розмірі 88 542 678 грн. (земельні ділянки, виділені із земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1867, що була предметом іпотеки) та 26 572 196 грн. (земельні ділянки, виділені із земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1802, що була предметом іпотеки) згідно з умовами іпотечного договору в редакції додаткового договору №1 від 24.10.2014.

Однак, судом не встановлено обставин досягнення сторонами спору згоди щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки (спірних земельних ділянок).

17.2. Судом апеляційної інстанції встановлено, що дві земельні ділянки відповідача, які були предметом іпотеки за іпотечним договором №110 від 17.10.2014 (кадастрові номери 2611092001 : 22:002 :1867 та 2611092001 : 22: 002 : 1802 ), поділено на 12 земельних ділянок з окремими кадастровими номерами та в подальшому за замовленням позивача (НБУ), як іпотекодержателя, проведено експерту оцінку для визначення їх ринкової вартості, про що оцінювачем ТОВ "Ессет Експертайз" Зражевським Д.В. складено звіт про оцінку майна станом на 01.11.2017 №АЕ/2017/243.

Разом з тим, за висновком апеляційного суду, дані оцінювача щодо початкової вартості земельних ділянок, що були виділені з предмета іпотеки, не могли бути використані судом першої інстанції для визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки (спірних земельних ділянок), оскільки в силу частини 6 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна станом на 01.11.2017 №АЕ/2017/243 втратив чинність на момент його подання до суду 06.09.2018 та не було проведено його рецензування в порушення вимог частини 3 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що звіт про оцінку майна станом на 01.11.2017 №АЕ/2017/243 складено суб`єктом оціночною діяльності, якого не було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку експерта, що не узгоджується з вимогами частин 1, 5 статті 101 ГПК України.

18. Доводи третьої особи про неврахування місцевим судом приписів частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо проведення рецензування звіту на вимогу суду апеляційний суд відхилив, як необґрунтовані, оскільки зазначеною нормою права передбачено рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) не лише на вимогу суду, а й на вимогу замовників оцінки майна та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності, який здійснював відповідну оцінку майна; позивач, як замовник оцінки, не був позбавлений права вимагати проведення рецензування звіту про оцінку майна для можливості його використання господарським судом при розгляді спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був об`єктом оцінки.

19. З огляду на призначення у даній справі судової оціночно-земельної експертизи земельних ділянок, щодо звернення стягнення на які виник спір, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про зупинення провадження у справі до завершення експертних досліджень як необхідної процесуальної дії, яка виправдовує тривалий розгляд даної справи з метою повного та всебічного з`ясування обставин спору та не може вважатися порушенням прав учасників справи на її розгляд судом впродовж розумного строку, які визначені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

ЗАЯВЛЕНІ У СПРАВІ КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА РЕЗУЛЬТАТ ЇХ РОЗГЛЯДУ

20. 26.03.2019 до Верховного Суду директором ТОВ "Скорзонера" Родзоняком Р.І. подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі №909/475/18 за касаційною скаргою НБУ на постанову апеляційного суду від 10.01.2019 та ухвалу суду першої інстанції від 16.10.2018 у справі №909/475/18, обґрунтоване тим, що предметом касаційного оскарження є ухвала місцевого суду про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, тому у разі її касаційного перегляду Верховний Суд буде діяти не як "суд, встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції.

20.1. Заявник зазначив, що питання подальших процесуальних дій суду касаційної інстанції у разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду, яка не може бути предметом касаційного перегляду, розглядалося об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з викладенням у Постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17 висновку про необхідність закриття касаційного провадження з перегляду ухвали апеляційного суду в частині призначення у справі комплексної економічно-товарознавчої експертизи.

21. Заявник зауважив, що касаційна скарга №18-0015/4230 від 24.01.2019 подана від імені НБУ представником Колосюком С.Л., що діє на підставі довіреності №18-0014/42077 від 02.08.2018, яка видана за підписом виконуючого обов`язки Голови НБУ ОСОБА_2, яка діяла на підставі наказу №646-но від 18.07.2018 "Про відпустку Голови Національного банку України" з покладенням обов`язків Голови НБУ на його першого заступника Рожкову К . В.

Разом з тим, за твердженням заявника, в силу пункту 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про Національний банк України", єдиною особою, уповноваженою діяти від імені НБУ та представляти його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитним установами, іншими установами та організаціями, є Голова Національного банку України. При цьому, положеннями Закону України "Про Національний банк України" не передбачено можливості покладення самим Головою НБУ виконання його обов`язків на іншу особу, а також права заступника Голови НБУ здійснювати повноваження Голови НБУ.

21.1. Заявник зауважив, що з витягу з ЄДРЮОФОПГФ №1004607551 від 04.11.2018, який долучено до клопотання про закриття касаційного провадження, вбачається, що станом на дату видачі від імені НБУ довіреності №18-0014/42077 від 02.08.2018 керівником НБУ є Смолій Я.В., тоді як ОСОБА_2 не входить до числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені НБУ без довіреності.

21.2. Заявник доводив, що наказ №646-но від 18.07.2018 "Про відпустку Голови Національного банку України" не може вважатися підтвердженням наявності у ОСОБА_2 повноважень на видачу довіреностей від імені НБУ в період з 27.07.2018 по 10.08.2018, в тому числі на ім`я ОСОБА_3 , який підписав касаційну скаргу №18-0015/4230 від 24.01.2019 на оскаржувані судові рішення у справі №909/475/18.

Зазначене заявник вважає підставою для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою НБУ, поданою за підписом ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 частини 1 статті 296 ГПК України.

22. Верховний Суд вважає такі доводи заявника помилковими, оскільки за змістом пунктів 4, 5 частини 1 статті 19 Закону України "Про Національний банк України" вбачається, що до повноважень Голови НБУ віднесено розподіл обов`язків між заступниками Голови НБУ та підписання виданих НБУ наказів. Відтак, покладення Головою НБУ Смолієм Я.В. виконання обов`язків Голови НБУ на першого заступника Голови НБУ ОСОБА_2 на час його щорічної основної відпустки з 27.07.2018 по 10.08.2018 на підставі наказу №646-но від 18.07.2018 відповідає чинному законодавству України.

Отже, видана 02.08.2018 виконуючим обов`язки Голови НБУ ОСОБА_2 довіреність №18-0014/42077 на ім`я ОСОБА_3 є належним доказом на підтвердження наявності у ОСОБА_3 повноважень на представництво інтересів НБУ в судах України, в тому числі у Верховному Суді при підписанні та поданні касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 10.01.2019 та ухвалу суду першої інстанції від 16.10.2018 у справі №909/475/18.

З огляду на таке, Верховний Суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою НБУ у справі №909/475/18 відповідно до пункту 2 частини 1 статті 296 ГПК України.

23. Верховний Суд зазначає, що аналіз статей 55, 129 Конституції України дозволяє дійти висновку про те, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Частиною 1 статті 304 ГПК України визначено, що ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 цієї статті - на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Приписами частини 1 статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, зокрема, ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи (пункт 11 частини 1 статті 255 ГПК України).

Відтак, ГПК України не передбачено можливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про призначення у справі судової експертизи та прийнятої за результатами її апеляційного перегляду постанови апеляційного суду, оскільки така ухвала суду першої інстанції не визначена пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України як судове рішення, яке підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у разі здійснення касаційного перегляду постанови апеляційного суду від 10.01.2019 у справі №909/475/18 в частині залишення без змін ухвали місцевого суду від 16.10.2018 про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи земельних ділянок суд касаційної інстанції буде діяти не як суд, встановлений законом.

З огляду на таке, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою НБУ на постанову апеляційного суду від 10.01.2019 та ухвалу суду першої інстанції від 16.10.2018 в частині призначення судової експертизи у справі №909/475/18, оскільки її подано на судові рішення, які в цій частині не підлягають касаційному оскарженню.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у Постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17 щодо відсутності в суду касаційної інстанції повноважень на перегляд в касаційному порядку судових рішень про призначення у справі судової експертизи.

Отже, Верховним Судом здійснюється касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на постанову апеляційного суду від 10.01.2019 та ухвалу суду першої інстанції від 16.10.2018 лише в частині зупинення провадження у справі №909/745/18.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (НБУ, позивач у справі)

24. Скаржник з посиланням на приписи статті 99 ГПК України та положення статті 6 Конвенції доводив, що призначення у даній справі судової оціночно-земельної експертизи земельних ділянок, щодо звернення стягнення на які, як предмет іпотеки, виник спір між позивачем та відповідачем, та зупинення у зв`язку із цим провадження у справі має наслідком затягування судового процесу та порушує право позивача на розумний строк розгляду його позовних вимог, що є гарантією права на справедливий суд в розумінні статті 6 Конвенції.

25. Скаржник зазначив, що право особи на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (Рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

26. Скаржник зауважив, що призначення судами першої та апеляційної інстанцій у справі судової оціночно-земельної експертизи за відсутності визначених статтею 99 ГПК України підстав та зупинення у зв`язку із цим провадження у даній справі до завершення здійснення експертного дослідження має наслідком затягування строків розгляду справи та зумовлює стан невизначеності учасників справи, що свідчить про порушення судами положень пункту 1 статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок щодо здійснення швидкого та ефективного розгляду справи впродовж розумного строку.

Доводи інших учасників справи

27. АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на касаційну скаргу підтримало доводи НБУ та зазначило, що господарський суд вирішив питання про призначення судової експертизи без дослідження фактичних обставин справи №909/475/18 та за відсутності дійсної потреби у спеціальних знаннях судового експерта при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, що мало наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи та не відповідає приписам пункту 10 частини 3 статті 2, статей 114, 195 ГПК України, статті 6 Конвенції. АТ КБ "Приватбанк" просило суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення про призначення судової оціночно-земельної експертизи, а справу №909/475/18 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

28. ТОВ "Скорзонера" у відзиві на касаційну скаргу зауважило, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, а зокрема, визначення початкової ціни для кожного з об`єктів стягнення - земельних ділянок, щодо яких сторони не визначали вартості в іпотечному договорі, необхідні спеціальні знання, якими суд і сторони не володіють, тому призначення у справі №909/475/185 судової оціночно-земельної експертизи відповідає приписам статті 99 ГПК України, а оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

29. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

30. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 3 статті 2 - основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини 3 цієї статті).

Частина 1 статті 42 - учасники справи мають право подавати заяви та клопотання (пункт 3 частини 1 цієї статті).

Стаття 73 - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина 1 статті 99 - суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частина 1 статті 100 - про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи.

Стаття 114 - суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Пункт 2 частини 1 статті 228 - суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Пункт 6 частини 1 статті 229 - провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини 1 статті 228 цього Кодексу, на час проведення експертизи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи, висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

31. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України та меж касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень лише в частині зупинення провадження у справі, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 6 Конвенції, статей 2, 99, 228, 229 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм процесуального права

32. Аналіз положень статей 73, 99 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

33. За змістом пункту 2 частини 1 статті 228 та пункту 6 частини 1 статті 229 ГПК України вбачається, що призначення судом експертизи надає суду право з власної ініціативи чи за заявою учасника справи зупинити провадження у справі на час проведення експертизи, про що суд постановляє ухвалу.

Верховний Суд зазначає, що зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, зумовленим неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Така правова позиція викладена у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №910/9883/17.

34. Зупиняючи провадження у справі №909/475/18, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваною ухвалою від 16.10.2018 місцевим судом призначено у даній справі судову оціночно-земельної експертизу земельних ділянок, щодо звернення стягнення на які, як предмет іпотеки, виник спір у справі №909/745/18, тому розгляд позовних вимог не є можливим до завершення експертного дослідження.

Верховний Суд зазначає, що виходячи з приписів статті 102 ГПК України, при призначенні судом експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і в період проведення судової експертизи неможливо проводити процесуальні дії, пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Відтак, зважаючи на обставини призначення у справі №909/475/18 судової експертизи щодо визначення ринкової вартості спірних земельних ділянок, суд першої інстанції реалізував своє процесуальне право на зупинення провадження у справі, передбачене пунктом 2 частини 1 статті 228 ГПК України і такі процесуальні дії місцевого суду не можуть вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування оскаржуваного судового акта в касаційному порядку.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до Постанови від 10.04.2019 у справі №909/482/18 у подібних правовідносинах.

35. Звертаючись із касаційною скаргою, однією з підстав для такого звернення скаржник, з посилання на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 2, 99, 228, 229 ГПК України, зазначив про порушення принципу розумності строків розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ, питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинен оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (Рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі").

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 229 ГПК України, зупинення провадження у справі, у зв`язку з призначенням судової експертизи, здійснюється на час проведення експертизи.

Отже, зупинення місцевим судом, з яким погодився апеляційний суд, провадження у справі №909/475/18, у зв`язку з призначенням судової оціночно-земельної експертизи спірних земельних ділянок, до завершення експертного дослідження та надання суду висновку експерта відповідає вимогам статті 114 ГПК України щодо обрання судом "розумних строків" розгляду справи та не становить порушення судом такої засади (принципу) господарського судочинства як розумність строків розгляду справи судом.

36. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій принципу швидкого та ефективного розгляду справи упродовж розумного строку з посиланням на безпідставність призначення у даній справі судової експертизи, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, оскільки судами встановлено наявність правових підстав для визначення вартості розділених земельних ділянок з утворенням окремих земельних ділянок, які є окремим предметом звернення стягнення на заставне майно та відповідно до чинного законодавства вимагають їх оцінки, а надані позивачем докази в обґрунтування визначення вартості спірних ділянок суди визнали недопустимими, встановивши їх дефекти. Касаційний суд зазначає про відсутність у нього повноважень щодо переоцінки доказів згідно статті 300 ГПК України, що унеможливлює як власну оцінку наданих позивачем доказів касаційним судом, так визначення способів збирання доказів судом першої інстанції.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

37. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, зазначені в пунктах 24-26 описової частини даної постанови, про порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 2, 99, 228, 229 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови апеляційного суду від 10.01.2019 та ухвали суду першої інстанції від 16.10.2018 в частині зупинення провадження у справі №909/745/18 як таких, що прийняті з дотриманням процесуальних норм, відповідно до висновків в пунктах 32-36 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції та ухвали судом першої інстанції в частині зупинення провадження у справі №909/745/18 у зв`язку з призначенням судової експертизи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції в цій частині.

В. Судові витрати

39. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 296, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

2. Провадження за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 в частині призначення судової експертизи у справі №909/475/18 закрити.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 в частині зупинення провадження у справі №909/475/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк