Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №910/16513/14
Постанова ВГСУ від 31.03.2015 року у справі №910/16513/14
Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №910/16513/14
Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №910/16513/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16513/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

за участю секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

позивач - Компанія "Хербс Трейдінг ГмбХ",

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М",

відповідач-2 - Приватне підприємство "Фармлогістика"

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

представник - Михайлов С.І. (довіреність №4053/20.3-03 від 29.12.2017)

розглянув касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 14.08.2017

у складі колегії суддів: Мартюк А.І, (головуючий), Смірнова Л.Г., Зеленін В.О.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 24.04.2017

у складі судді Мельник В.І.

про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" в особі ліквідатора Христенка Вадима Васильовича

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М"

у справі №910/16513/14

за позовом Компанії "Хербс Трейдінг ГмбХ"

про стягнення 812 298, 04 євро, що еквівалентно 12 957 624, 81 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 28.11.2017 поштовим відправленням, надісланим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/16513/14 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017 та клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. 04.01.2018 справа №910/16513/14 Господарського суду міста Києва передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. За наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 26.02.2018, справу №910/16513/14 передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

4. 19.04.2018 ухвалою Верховного Суду поновлено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №910/16513/14 за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 12.06.2018 об 11 год. 15 хв.

5. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16513/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018; ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 зазначеною колегією суддів справу №910/16513/14 за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято до провадження та ухвалено здійснити її розгляд у судовому засіданні 12.06.2018 об 11 год. 15 хв.

6. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.

7. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статті 28, пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", статей 1, 19, 23, 38, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень на стадії розгляду справи по суті

8. Компанія "Хербс Трейдінг ГмбХ" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (далі -відповідач-1) та Приватного підприємства "Фармлогістика" (далі-відповідач - 2) про стягнення солідарно з відповідачів збитків на суму 812 298, 04 євро, що еквівалентно 12 957 624, 81 грн. за додатком №2 до угоди купівлі-продажу №05/2012 від 01.07.2014, укладеної між сторонами спору.

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015, позовні вимоги Компанії "Хербс Трейдінг ГмбХ" задоволено частково, стягнено з ТОВ "Фра-М" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Компанії "Хербс Трейдінг ГмбХ" 812 298, 04 євро, що еквівалентно 12 957 624, 81 грн. - заборгованості, 32 650, 72 євро, що еквівалентно 520 838, 11 грн. - пені, 5 130, 22 євро, що еквівалентно 81 836, 30 грн. - 3% річних та 68 083, 94 грн. - судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10. 01.04.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 видано наказ, який 18.08.2015 подано до виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

11. 20.08.2015 державним виконавцем винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження; боржнику надано 7-денний термін з моменту відкриття виконавчого провадження на самостійне виконання рішення; постановлено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, наказ буде виконано примусово зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

12. В ході виконавчого провадження виконавцем було винесено:

1) постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 362 838, 31 грн. від 19.01.2016;

2) постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій на суму 170, 44 грн. від 04.03.2016;

3) постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій на суму 27,66 грн. від 08.08.2016;

4) розпорядження №48518110/17 від 14.03.2016 про перерахування коштів: 3 131 141, 60 грн. для подальшого конвертування та сплати стягувачу; 170, 44 грн. витрат на проведення виконавчих дій; 347 923, 57 грн. виконавчого збору;

5) розпорядження №48518110/17 від 08.08.2016 про перерахування коштів: 27,66 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби

13. 12.12.2016 до суду першої інстанції від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" Христенко В.В. надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив:

1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14, у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Фра-М";

2) визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо стягнення та розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14 під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Фра-М";

3) визнати незаконним розподіл коштів державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14 під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Фра-М".

14. Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця при винесенні зазначених постанов від 20.08.2015 по виконанню рішення суду у справі під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів в порушення статей 19, 23, 38 Закону про банкрутство, є незаконними, судовий виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та не вчиняти жодних дій щодо виконання рішення суду від 12.01.2015 про стягнення з ТОВ "Фра-М" грошової суми.

Короткий зміст ухвали першої інстанції

15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/16513/14 скаргу задоволено повністю,

- визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14, у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Фра-М";

- визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14;

- визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14 щодо винесення розпорядження №48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 3 131 141, 60 грн. для подальшого конвертування та сплата їх стягувану;

- визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14 щодо винесення розпорядження №48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 170, 44 грн. витрат на проведення виконавчих дій;

- визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14 щодо винесення розпорядження №48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 347 923, 57 грн. виконавчого збору;

- визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14 щодо винесення розпорядження №48518110/17 від 08.08.2016 про перерахування коштів - 27,66 грн. витрат на проведення виконавчих дій;

- визнано незаконним розподіл коштів старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкером Іваном Анатолійовичем у виконавчому провадженні №48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14.

16. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 19.01.2016 порушено провадження у справі №904/11261/15 про банкрутство ТОВ "Фра-М" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оголошення про порушення провадження у справі №904/11261/15 про банкрутство ТОВ "Фра-М" було розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 20.01.2016 за №27423.

17. Суд встановив, що вимоги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби щодо стягнення з боржника - ТОВ "Фра-М" виконавчого збору на суму 1 362 838, 31 грн. виникли 28.08.2015, отже Міністерство юстиції України, одним з підрозділів якого є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, є конкурсним кредитором у справі №904/11261/15 про банкрутство ТОВ "Фра-М" на суму 1 362 838, 31 грн. відповідно до вимог статті 23 Закону про банкрутство.

18. Судом встановлено, що 12.07.2016 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/11261/15 ТОВ "Фра-М" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Фра-М" призначено арбітражного керуючого Христенко В.В. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом було розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 13.07.2016 за №33412.

19. Суд аргументував, що до Господарського суду Дніпропетровської області Міністерство юстиції України та його структурні підрозділи не подавали письмової заяви з вимогами до боржника - ТОВ "Фра-М", як у процедурі розпорядження майном, так і в ліквідаційній процедурі.

20. Судом встановлено, що на виконання вимог статті 19 Закону про банкрутство боржник надіслав 23.01.2016 рекомендованим поштовим відправленням до Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ повідомлення про те, що Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення оголошення №27423 про порушення 19.01.2016 справи №904/11261/15 про банкрутство ТОВ "Фра-М", отже, повідомлення надсилалось за місцезнаходженням боржника, відповідно до відомостей ЄДРПОУ.

21. Суд дійшов висновку, що за обставин належного повідомлення відповідного органу, який здійснює примусове виконання судових рішень за місцезнаходженням боржника, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, який знаходиться у місті Києві, щодо стягнення виконавчого збору на суму 347 923, 57 грн. та витрат на проведення виконавчих дій 170, 44 грн. та 27, 66 грн. у виконавчому провадженні №48518110 є незаконними як такі, що здійснені судовим виконавцем під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в порушення норм Закону про банкрутство, який містить норми, що мають пріоритет над нормами загального закону.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

22. 14.08.2017 Київський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/16513/14 - без змін.

23. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги ліквідатора ТОВ "Фра-М" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з огляду на неврахування виконавчою службою вимог статті 19 Закону про банкрутство.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України)

24. Скаржник доводив, що судами не надано оцінки обставинам справи в їх сукупності, а також не враховано вимоги пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", частини 2 статті 19 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, та зазначив про відсутність правових підстав для зупинення державним виконавцем виконавчого провадження, оскільки Департамент ДВС не був повідомлений належним чином про банкрутство ТОВ "Фра-М", отже в діях Департаменту відсутні порушення норм чинного законодавства щодо розподілення та перерахування коштів стягувачу.

Доводи інших учасників справи

25. Інші учасники справи відзивів не надали.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

26. Конституція України

Пункт 9 частини 2 статті 129 - основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.

Стаття 129-1 - суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

27. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

28. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

Стаття 115 - рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 121-2. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців

Скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

29. Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Стаття 1 - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 28 - у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми,що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника,що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пункт 8 частини 1 статті 37 - виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

30. Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, чинний з 05.10.2016

Частина 2 статті 74 - рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

31. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011

Стаття 1 - грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

Частини 1-3 статті 19 - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна (в редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство №904/11261/15). Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

Частини 1, 4 статті 23 - конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

32. Касаційний суд, що відповідно до статті 300 ГПК України здійснює перегляд судових рішень на предмет дотримання норм матеріального та процесуального права, питання оцінки доказів не входять до компетенції касаційного суду, а тому доводи скаржника про неправильну оцінку доказів у справі є неприйнятними. Разом з тим, доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права - статті 28, пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", статей 1, 19, 23, 38, Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011.

А.2. Юридичний аналіз Суду та мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

33. У рішенні у справі "Янголенко проти України", no. 14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

34. Отже, ЄСПЛ розглядає касаційну скаргу на судові рішення, прийняті за наслідком розгляду скарги на дії судового виконавця, як складову частину загального судового провадження із застосуванням до нього основних завдань та засад господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

35. У рішенні у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Відтак, розглядаючи скарги на дії судових виконавців, суди повинні давати обґрунтований аналіз обставин порушення виконавчого провадження, визначати значущість помилок чи недоліків, допущених судовим виконавцем в контексті того, щоб не допустити без виконання остаточних та значущих судових рішень на шкоду однієї з сторін виконавчого провадження.

36. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також, Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

37. Системний аналіз частин 1, 2, 3 статті 19 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок, що запровадження судом мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство означає зупинення виконання боржником усіх грошових зобов'язань, податкових зобов'язань, термін яких настав до введення мораторію, та припинення дії заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, які застосовані до боржника до моменту введення мораторію. Такими заходами є вчинення виконавчих дій органами примусового виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (в тому числі від продажу майна боржника). Також, законодавець визначає спеціальну вимогу до розпорядника майна повідомити про запровадження мораторію відповідний орган або особу, яка здійснює примусове виконання судового рішення (частина 2 статті 19 Закону про банкрутство в чинній редакції), а в редакції на момент порушення справи про банкрутство ТОВ "Фра-М" законодавець зобов'язував розпорядника майна повідомити "органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходження його майна.

Отже, законодавством передбачено сукупність дій розпорядника майна щодо повідомлення про порушення справи про банкрутство органу державної виконавчої служби, як за місцезнаходженням (місцем проживання фізичної особи), так за місцем знаходження майна, зокрема, грошових коштів, арештованих на рахунках боржника у місті Києві, щодо яких здійснювалося виконавче провадження Відділом примусового виконання Департаменту ДВС МОЮ у місті Києві, про що боржнику, як стороні виконавчого провадження, було відомо.

38. Також, згідно з частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 (чинній з 05.10.2016) передбачено спеціальну норму, яка визначає підсудність адміністративним судам розгляд скарг на дії ДВС щодо постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Отже, у випадку подання скарг на дії ДВС щодо прийнятих постанов про стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій такі спори підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (правовий висновок Постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15).

39. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20.08.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі №910/16513/14 №47426850.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва 18.12.2014 у справі №910/16513/14 вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Фра-М" в межах суми позову 912 458, 55 євро, що еквівалентно 14 555 366, 33 грн., про що 17.03.2015 та 20.03.2015 державним виконавцем було винесено постанови про арешт коштів боржника у фінансових установах (т. 4, а.с. 79-95, 99-104), які залишились чинними за наслідком розгляду скарги на дії Відділу примусового виконання Департаменту ДВС МОЮ згідно з ухвалою місцевого суду від 18.06.1015 та постановою апеляційного суду від 12.08.2015 (т. 4, а.с.140-147, т. 5, а.с. 42-47) та постановою ВГСУ від 15.12.2015 (т. 5 а.с.148-150). За наслідком проведених виконавчих дій здійснено арешт грошових коштів на рахунках боржника в банках. Однак, суди не дослідили чи були реально арештовані кошти боржника, чи надходили вони на спеціальний рахунок органу державної виконавчої служби, коли та на підставі яких документів та кому відбувся їх розподіл у виконавчому провадженні.

40. Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фра-М" №904/11261/15 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що за обставин належного повідомлення боржником 23.01.2016 органу ДВС за місцезнаходженням боржника (Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ) про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фра-М", Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був зобов'язаний зупинити виконавче провадження та не вчиняти жодних виконавчих дій у виконавчому провадженні №47426850, яке здійснювалось в місті Києві, зокрема, щодо стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 362 838, 31 грн., який є конкурсною заборгованістю боржника, та вимоги щодо стягнення якого не заявлялись у процедуру банкрутства відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, а тому дії державного виконавця про стягнення виконавчого збору на суму 347 923, 57 грн. та витрат на проведення виконавчих дій на суму 170, 44 грн. та на суму 27, 66 грн. є незаконними, оскільки здійснені ним під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в порушення норм Закону про банкрутство.

Такі висновки судів щодо законності дій судового виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження здійснено з порушенням частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки скарги на дії ДВС по зазначеному предмету спору підпорядковані суду адміністративної юрисдикції.

41. Як встановлено судами, згідно з відомостями ЄДР місцезнаходженням боржника зазначено - місто Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 2, а відповідно до Єдиного державного реєстру речових прав нерухоме майно зареєстровано в місті Донецьк та місті Макіївка. Судами встановлено обставини арешту коштів боржника у виконавчому провадженні.

Отже, судами не дано належної оцінки діям розпорядника майна щодо належного повідомлення органів державної виконавчої служби про порушення справи про банкрутство, як за адресою місцезнаходження юридичної особи боржника, так за адресою місцезнаходження його майна, зокрема, арештованих виконавчою службою грошових коштів на рахунках боржника у місті Києві.

Отже, судами не дано належної оцінки доводам Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про те, що зупинити виконавче провадження він міг тільки отримавши в належному порядку ухвалу суду про порушення справи про банкрутство, що визначено пунктом 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", незалежно від поширення на сайті ВГСУ загальновідомої інформації про порушення справи про банкрутство відповідно до оголошення 20.01.2016.

42. З огляду на таке, Суд вважає такими, що прийняті з порушенням процесуального законодавства висновки про можливість розгляду судами господарської юрисдикції скарги на дії ДВС про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а в решті висновки судів не відповідають вимогам частини 1-3 статті 19 Закону про банкрутство, оскільки судами не досліджено в повному обсязі обставин здійснення виконання судового рішення в час дії мораторію, належності дій розпорядника майна щодо виконання обов'язку з повідомлення органу виконавчої служби та надіслання йому копії ухвали суду від 19.01.2016 про порушення справи про банкрутство №904/11261/15 для зупинення виконавчого провадження згідно з пунктом 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на момент порушення справи про банкрутство.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

43. Суд погоджується з доводами скаржника відповідно до пункту 24 мотивувальної частини даної постанови, що підтверджується висновками пунктів 33-42 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

45. На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 та ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/16513/14 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. При новому розгляді справи судам належить врахувати викладене, дослідити предмет поданої скарги на дії ДВС, дослідити обставини вчинення виконавчих дій з арешту грошових коштів боржника у 2015-2016 роках на предмет встановлення конкретної суми арештованих коштів боржника, на яких рахунках вони зберігалися, на підставі яких документів ним розпорядився орган ДВС та за сукупністю встановлених обставин дійти висновку про законність в цілому дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах скарги, яка підвідомча суду господарської юрисдикції.

В. Судові витрати

47. У зв'язку з тим, що розгляд спору не завершено, а справа направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподілу судових витрат у цій справі Суд не здійснює.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/16513/14 скасувати.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" в особі ліквідатора Христенко В.В. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк