Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.04.2020 року у справі №927/664/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/664/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" - Аніщенка О.Г. ,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" - Павленка А.В.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" (далі - Фірма)

на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2019

(суддя Книш Н.Ю.),

додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 23.12.2019

(суддя Книш Н.Ю.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020

(головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Отрюх Б.В. і Верховець А.А.)

у справі № 927/664/19

за позовом Фірми

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" (далі - Товариство)

про припинення порушення прав інтелектуальної власності.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про заборону відповідачу використання у будь-якій спосіб корисної моделі «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна» (далі - КМ) за патентом № 87139 та зобов`язання відповідача передати позивачу технічну документацію (далі - ТД) на продукцію Екранно-вихлопний пристрій «Адрос» АШ-01В (далі - ЕВП «Адрос») у складі: технічне завдання на ЕВП «Адрос», технічні умови на ЕВП «Адрос», креслення деталей ЕВП «Адрос», складальні креслення ЕВП «Адрос», креслення загального виду ЕВП «Адрос», пакувальні креслення ЕВП «Адрос», схеми електричні ЕВП «Адрос», регламент технічної експлуатації ЕВП «Адрос», регламент технічного обслуговування ЕВП «Адрос», еталонний паспорт на ЕВП «Адрос».

2. У подальшому (до початку судового засідання) позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій деталізовано перелік відповідної ТД і в якій позивач просив заборонити відповідачу використання у будь-який спосіб КМ за патентом № 87139 і зобов`язати відповідача передати позивачу ТД на продукцію ЕВП «Адрос», а саме дублікати конструкторської документації на 438 арк. у складі, що наведений у відповідній заяві (усього 121 найменування).

Цю заяву місцевий господарський суд прийняв, зауваживши, що фактично предмет позову не змінюється, а відбувається його конкретизація.

3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що: укладений сторонами ліцензійний договір від 18.08.2016 № 1Л-16 (далі - Договір №1Л-16) розірваний позивачем в односторонньому порядку з 01.01.2019, у зв`язку з чим відповідач не має права на виробництво продукції за ліцензією - ЕВП "Адрос" та на продаж такої продукції; однак після розірвання цього договору (після 01.01.2019) відповідач продовжує виготовляти й продавати ЕВП "Адрос", чим порушує право інтелектуальної власності позивача; покупцями продукції у відповідача у 2019 році є ПАТ "Мотор Січ" та Міністерство оборони України в особі Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки названого Міністерства.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.12.2019:

- у позові відмовлено;

- Фірмі відмовлено у стягненні з Товариства 51 384 грн. правничої допомоги;

- призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 23.12.2019 та відповідача зобов`язано подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

5. Рішення мотивоване тим, що: Договір № 1Л-16 на час розгляду справи не припинений, і між сторонами існують відповідні правовідносини, що виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту свого права; судові витрати, пов`язані з розглядом справи і заявлені до стягнення позивачем, у зв`язку з відмовою в позові покладаються на позивача.

6. Додатковим рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.12.2019: заяву відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Фірми на користь Товариства 48 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката; у решті стягнення 42 000 грн. зазначених витрат відмовлено.

7. Додаткове рішення мотивовано доведеністю розміру відповідних судових витрат у стягнутій сумі та завищеністю їх розміру відповідачем у решті (в сумі 42 000 грн.)

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 апеляційну скаргу Фірми залишено без задоволення, а згадані рішення і додаткове рішення місцевого господарського суду - без змін.

9. Постанову мотивовано обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, зокрема щодо відсутності у позивача підстав вважати розірваним в односторонньому порядку з 01.01.2019 Договору № 1Л-16.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі до Верховного Суду Фірма, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень з даної справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким: заборонити Товариству використання у будь-який спосіб КМ за патентом № 87139; зобов`язати Товариство передати Фірмі ТД на продукцію ЕВП «Адрос», а саме дублікати конструкторської документації на 438 арк. у складі, який наведено у касаційній скарзі (усього 121 найменування); стягнути з Товариства на користь Фірми судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи; скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду про стягнення з Фірми на користь Товариства судових витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправомірного, хибного, безпідставного та необґрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для одностороннього розірвання з 01.01.2019 Договору № 1Л-16.

12. Названі суди у питанні тлумачення поняття «реалізація» за Договором № 1Л-16 неаргументовано і протиправно визначились, що реалізація може бути підтверджена тільки митною декларацією.

13. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив умови Договору № 1Л-16, що надавало позивачу підстави для його розірвання в односторонньому порядку. Відтак між сторонами не існує правовідносин, що й надавало позивачеві можливість застосувати обраний ним у цій справі спосіб захисту своїх прав.

14. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження та розгляд касаційної скарги, скаржник посилався на, зокрема, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України щодо використання корисної моделі як об`єкта права інтелектуальної власності у взаємозв`язку з нормами тих же Кодексів про розірвання господарського договору - відсутній.

Доводи іншого учасника справи

15. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що: Договір № 1Л-16 "не розірваний" і є діючим «на сьогоднішній день»; Товариство згідно з цим договором використовує КМ за патентом № 87139; рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах законодавства і не враховують дійсні обставини справи. Товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення з даної справи - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Фірмі з 24.01.2014 належить право інтелектуальної власності на КМ за патентом №87139. На підставі даного патенту виготовляється ЕВП "Адрос".

17. Фірмою (як ліцензіаром) і Товариством (як ліцензіатом) був укладений Договір № 1Л-16, за умовами якого, зокрема, ліцензіар надає ліцензіатові на термін дії цього договору та за винагороду, що сплачується ліцензіатом, виключну ліцензію на використання патенту №87139 (пріоритет від 27.01.2014) "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна", з правом виробництва ЕВП "Адрос", створених на базі цього патенту (зокрема, з використанням за необхідності спеціального обладнання, комплектуючих вузлів, деталей та сировини, що застосовуються ліцензіаром), і продажу цих виробів. Цей договір укладено терміном на 10 років.

18. У пункті 14.3 Договору № 1Л-16 сторони погодили, що якщо ліцензіат порушить певні умови цього договору, а саме його пункти, викладені у розділах 2, 7, 9, 10, 12, пунктах 15.3, 15.7 даного договору, та протягом 15 діб після письмового попередження ліцензіара не усуне їх, то ліцензіарові надається право розірвати Договір № 1Л-16 шляхом відправлення письмового повідомлення ліцензіату і зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків.

Якщо цей договір втратить силу, зокрема до закінчення терміну його дії, то ліцензіат позбавляється права виробництва та продажу продукції за ліцензією і зобов`язаний повернути ліцензіарові всю ТД.

19. Договором № 1Л-16 передбачено, зокрема, що:

- коригування розмірів поточних відрахувань (роялті) здійснюється за погодженням ліцензіара і ліцензіата та оформлюється окремим рішенням або додатковою угодою до цього договору (пункт 15.3);

- величина продажної ціни (з урахуванням коефіцієнту К) за певною формулою (пункт 1.5 цього договору) визначаються спільно ліцензіатом і ліцензіаром для кожного договору (контракту) на поставку продукції за ліцензією, спеціальної продукції, субліцензії або технології та фіксуються у вищезгаданому договорі (контракті) або комісійному договорі; погодження ціни здійснюється шляхом переговорів або обміну листами (пункт 15.7).

20. За твердженням позивача, він звернувся до відповідача з листом від 18.12.2018, в якому зазначив, що станом на 18.12.2018 (останній день строку на усунення порушень умов ліцензійного договору, встановленого пунктом 14.3 цього договору) Товариство не усунуло (на думку Фірми) порушень Договору №1Л-16, у зв`язку з чим Фірма інформувала, що має намір розірвати цей договір в односторонньому порядку з причин істотного порушення ліцензіатом умов договору, а також стягнути з ліцензіата належні ліцензіару кошти в судовому порядку. Товариство заперечувало отримання ним цього листа, а докази його направлення (вручення) Фірмі в матеріалах справи відсутні.

21. Позивач звернувся до відповідача з листом від 27.12.2018 про розірвання Договору №1Л-16, в якому зазначив, що, керуючись пунктом 14.3 цього договору, повідомляє відповідача про розірвання Договору №1Л-16 в односторонньому порядку з 01.01.2019, і вимагав від відповідача у зв`язку з цим негайно припинити виробництво та продаж продукції ЕВП "Адрос" й повернути ліцензіару всю ТД. Відповідач підтвердив отримання цього листа позивача і ненадання відповіді на нього.

22. Умови пункту 9.1 Договору №1Л-16 щодо надання ліцензіатом звітності безпосередньо пов`язані з пунктом 7.2 цього договору, яким визначено, що датою реалізації визначається дата складання вантажної митної декларації або надходження на рахунок ліцензіата не менше 95% грошових коштів від вартості продукції за кожним укладеним з ліцензіатом контрактом (договором) або договором поставки; несвоєчасне здійснення відповідних платежів тягне за собою стягнення пені.

Сторонами не подано судам обох попередніх інстанцій вантажні митні декларації, на підставі яких можна було б визначити дату реалізації продукції або дату отримання ліцензіатом згаданих 95% грошових коштів від вартості продукції. Позивачем не спростовано доводів відповідача щодо неотримання останнім 95% грошових коштів від вартості продукції за кожним укладеним з ліцензіатом контрактом (договором) або договором поставки.

23. Пунктом 7.1 Договору №1Л-16 встановлювалося, що поточні відрахування (роялті), що сплачуються ліцензіатом ліцензіарові, визначені шляхом переговорів. При цьому сторони не надали судам доказів проведення таких переговорів, а умовами зазначеного договору не передбачено, що ініціатором переговорів стосовно поточних відрахувань (роялті) має бути саме відповідач.

24. Позивач посилався також на порушення відповідачем умов пункту 9.2 Договору №1Л-16, яким передбачено право ліцензіара або його представника на перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві ліцензіата і його субліцензіатів за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами.

Умовами даного договору не узгоджено строків попередження ліцензіата про проведення перевірки, а також порядку і строків забезпечення ліцензіатом можливості такої перевірки.

Відповідач письмово повідомив позивача (21.11.2018) про велике завантаження бухгалтерії підприємства і про можливість ознайомлення позивача з документами у грудні місяці. Отже, позивачу не було відмовлено у проведенні ним перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання.

25. Стосовно пункту 15.7 цього договору (див. пункт 18 цієї постанови) судами зазначено таке.

У матеріалах справи наявний державний контракт на поставку продукції за державним оборонним замовленням від 27.09.2010 № 403/1/17/58, укладений відповідачем і Міністерством оборони України. При цьому Договором №1Л-16 на відповідача не покладено обов`язок ініціювання проведення переговорів з позивачем, не визначено термін погодження ціни; позивачем, так само як і відповідачем, не було ініційовано проведення переговорів щодо погодження ціни продажу, а умови ліцензійного договору не містять заборони відповідачу реалізації відповідачем виробів за відсутності погодженої з позивачем ціни.

26. У судовому засіданні місцевого господарського суду 23.12.2019 відповідач просив стягнути з позивача на відшкодування понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу 90 000 грн. На підтвердження надання послуг та їх оплати відповідачем було подано відповідні докази. Водночас названий суд на підставі одержаних від відповідача документів дійшов висновку, що витрати в сумі 42 000 грн. (враховуючи предмет та підстави позовних вимог, обставини справи, її складність) не мають характеру необхідних та таких, розмір яких є розумним і виправданим, у зв`язку з чим відповідну заяву Товариства задовольнив частково, в сумі 48 000 грн. (з них 22 000 грн. - у зв`язку з участю в судових засіданнях у цій справі з 04.09.2019).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

27. Цивільний кодекс України:

частина друга статті 460:

- об`єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології;

частина перша статті 462:

- набуття права інтелектуальної власності на, зокрема, корисну модель засвідчується патентом;

стаття 463:

- суб`єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом;

частина перша статті 464:

- майновими правами інтелектуальної власності на, зокрема, корисну модель є: право на використання корисної моделі; виключне право дозволяти використання корисної моделі (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню корисної моделі, в тому числі забороняти таке використання;

частина перша статті 1109:

- за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону;

частина друга статті 1110:

- ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 615:

- у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 651:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

28. Господарський кодекс України:

стаття 155:

- об`єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, корисні моделі (частина перша);

- загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об`єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України (частина друга);

частина перша статті 188:

- зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

29. Стаття 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі":

- патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів (абзац перший частини другої);

- патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом (частина п`ята);

- власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) - тільки за погодженням із Державним експертом (частина шоста).

30. Господарський процесуальний кодекс України:

частина друга статті 4:

- юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду;

стаття 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша);

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя);

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша);

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга);

стаття 79:

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина перша);

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга);

стаття 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша);

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

31. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог щодо заборони відповідачу використовувати КМ за патентом № 87139 та зобов`язань його передати позивачу відповідну ТД на ЕВП «Адрос».

32. Як з`ясовано попередніми судовими інстанціями, підтверджується матеріалами справи й зазначається самим скаржником, відповідні позовні вимоги ґрунтувалися на відсутності між сторонами договірних відносин щодо використання КМ, оскільки, на думку позивача, ліцензійний договір №1Л-16, укладений з цього приводу сторонами, є розірваним в односторонньому порядку позивачем через порушення його умов відповідачем.

33. Також попередніми судовими інстанціями з`ясовано і скаржником не заперечується, що умови, за наявності яких Договір №1Л-16 міг бути розірваний в односторонньому порядку позивачем, були передбачені самим договором (пунктом 14.3 останнього); це узгоджується з наведеним приписом статті 629 Цивільного кодексу України, яка визначає обов`язковість умов договору для його сторін.

34. З огляду на викладене в пунктах 32, 33 даної постанови позивач зобов`язаний був, з урахуванням наведених в ній же (пункт 30) положень Господарського процесуального кодексу України, довести в судах попередніх інстанцій належними і вірогідними доказами розірвання Договору №1Л-16 за наявності визначених цим же договором умов (підстав).

35. Попередніми судовими інстанціями встановлено, - на підставі досліджених ними доказів, - недоведення позивачем існування зазначених умов (підстав). У зв`язку з цим названими судовими інстанціями зроблено висновок про те, що Договір №1Л-16 на час судового розгляду даної справи не був розірваний, а, отже, був чинний і надавав відповідачу право на використання КМ, з приводу якої виник спір, що виключало порушення прав та законних інтересів позивача, й відтак підстави для задоволення позовних вимог були відсутні.

36. Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Посилаючись у касаційній скарзі на низку норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, названого Закону, а також Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позивач не обґрунтував неправильного застосування відповідних норм судами попередніх інстанцій. Натомість його доводи стосуються встановлених цими судовими інстанціями фактичних обставин [зокрема, з`ясування й тлумачення змісту умов (пунктів) Договору №1Л-16] і незгоди із здійсненою судами оцінкою доказів зі справи. Проте перевірка відповідних доводів, з огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України, які також наведено в пункті 30 цієї постанови, перебуває поза визначеними даними приписами межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Вирішення питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, з урахуванням викладеного також становило виключну прерогативу попередніх судових інстанцій, які здійснювали це відповідно до свого внутрішнього переконання.

37. Поряд з тим Касаційним господарським судом беруться до уваги доводи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у пунктах 32-34 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятих ними судових рішень.

39. Оскільки вимога скаржника про скасування додаткового судового рішення місцевого господарського суду є, по суті, похідною від його ж вимоги щодо скасування судових рішень, прийнятих по суті спору, то підстав для скасування зазначеного додаткового рішення також не вбачається.

40. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Фірми залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

41. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2019, додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 927/664/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос