Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №5023/1996/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 5023/1996/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (головуючий - Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І., Слободін М.М.)

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.10.2017

(суддя Кухар Н.М.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії органу державної виконавчої служби - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень

у справі № 5023/1996/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 454 490,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст вимог скарги на дії органу державної виконавчої служби

1.1. У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, в якій просить визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень (далі - ДВС) щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 28826544; визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 28826544, яку було винесено 14.07.2017.

1.2. Скарга мотивована тим, що частина 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою щодо пункту 10 частини 1 даної статті, оскільки уточнює його дію. У зв'язку з цим, стягувач вважає, що Законом України "Про виконавче провадження" чітко визначено, що зупинення вчинення виконавчих дій за пунктом 10 частини 1 статті 34 відбувається виключно відносно стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. 10 жовтня 2017 року ухвалою Господарського суду Харківської області відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби.

2.2. 07 листопада 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.10.2017 залишено без змін.

2.3. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили, зокрема, з такого.

2.3.1. Відповідно до положень ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення виконавчих проваджень відносно підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється не тільки в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, а також і по іншим виконавчим провадженням, де стягувачами є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", безвідносно до того, за що саме виникла заборгованість (постачання газу, теплової чи електричної енергії).

2.3.2. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 № 152 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

2.3.3. Стягувачем за наказом № 5023/1996/11 від 05.08.2011, з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 12.02.2014 по справі № 5023/1996/11 про заміну сторони у виконавчому провадженні, є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; боржником є Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі".

2.3.4. У зв'язку з викладеним, господарські суди дійшли висновку про правомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови від 14.07.2017р. ВП №28826544 про зупинення проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 05.08.2011 по справі №5023/1996/11 з посиланням на п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. 11 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.10.2017 та постановити нове рішення. Скаргу задовольнити в повному обсязі, визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 28826544, визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 28826544, яку було винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О.

3.1.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарські суди не взяли до уваги усі обставини, що мають значення для справи.

3.1.2. Крім того, судові рішення прийняті та з порушенням норм права, а саме п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також ст.ст. 43, 47, 22, 32-35, 43 ГПК України.

3.2. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Скарга на дії органу ДВС стосується наявності або відсутності підстав для зупинення виконавчого провадження відповідно до статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

4.2.2. Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 115 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 116 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

4.2.3. Судами встановлено, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 №152 КП "Харківські теплові мережі" включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

У зв'язку з викладеним, 14.07.2017 державним виконавцем ДВС було прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №28826544 з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із включенням КП "Харківські теплові мережі" до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" набув чинності 30.11.2016, і визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою вказаного закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Цим Законом внесені зміни до ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

4.2.4. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України № 1730-VIII, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Таким чином, пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того, хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками (підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення), а частина четверта статті 34 вказаного Закону визначає, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження за спожитий природний газ.

При цьому відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з абзацом 10 частини першої статті 1 зазначеного Закону спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.

4.2.5. Отже, Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" врегульовує питання щодо заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме спожиті природний газ, електричну енергію.

Включення комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не є безумовною підставою зупинення будь-якого виконавчого провадження.

4.2.6. Господарські суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про те, що з урахуванням положень ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" не має значення для зупинення виконавчого провадження за що саме виникла заборгованість (постачання газу, теплової чи електричної енергії).

Водночас стягнута за судовим рішенням від 23.05.2011 у цій справі заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок невиконання договору купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, виробленої з використанням наданого відповідачем природного газу. Отже, спірна заборгованість не є предметом правового регулювання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому порушене на виконання судового рішення з примусового стягнення такої заборгованості виконавче провадження не підлягає зупиненню на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

4.2.7. Враховуючи викладене та те, що заборгованість комунального підприємства "Харківські теплові мережі" у зазначених правовідносинах виникла по розрахунках за теплову енергію, а не за спожитий природний газ, у державного виконавця не було законних підстав для зупинення виконавчого провадження №28826544 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №5023/1996/11 від 05.08.2011, яким стягнуто заборгованість по нарахованим відсоткам річних, інфляційним втратам, пені, державного мита та витратам на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені стягувачем у касаційній скарзі є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, тоді як рішення господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги на дії ДВС зроблені на підставі неправильного тлумачення норм матеріального права, що регулюють виконання судових рішень.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду скарги на дії ДВС суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги на дії ДВС.

5.2. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги на дії органу державної виконавчої служби шляхом визнання незаконними дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №28826544 та визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №28826544, яку було винесено 14.07.2017.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.10.2017 у справі №5023/1996/11 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №28826544.

4. Визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 28826544, яку було винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О.

5. Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 600,00 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 1 600,00 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Харківської області.

7. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Баранець

Л. Стратієнко