Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №922/2619/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2619/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2017

(головуючий - Пелипенко Н.М., судді: Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Струм"

до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь"

про стягнення 30 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Струм" (далі - ПрАТ "Струм") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (далі - ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь") про стягнення 30 000,00 грн заборгованості за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21.06.2013 № ХС 1266/212-73.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21.06.2013 № ХС 1266/212-73.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий суд мотивував свої висновки, тим що відповідач не виконав своїх зобов'язань з своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, однак позивачем пропущено позовну давність.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" на користь ПрАТ "Струм" 30 000,00 грн заборгованості за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21.06.2013 № ХС 1266/212-73.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не пропущено позовну давність, оскільки, з урахуванням визначених у договорі умов щодо строку остаточної оплати, позивач не міг довідатись про порушення своїх прав раніше, ніж було підписано акти звірки розрахунків від 05.04.2017.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 08.11.2017 ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 - залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив ст. 261 ЦК України, оскільки дійшов помилкового висновку щодо початку перебігу позовної давності. Позивачу було відомо про порушення його прав ще в момент підписання акта здачі-приймання №1 від 12.12.2013.

ПрАТ "Струм" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 21.06.2013 між ПрАТ "Струм" (виконавець) та ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (далі - замовник) укладено договір №ХС 1266/212-73 (далі - договір), за відповідно до якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання та передачу науково-технічної продукції (далі - робота): "Капітальний ремонт 2-го разряду доменной печі №4 об'ємом 2002 куб.м з великоблочною футеровкою горна та лещади в доменному цеху ПАТ "МК "Азовсталь". Обігрів бункерів коксової дрібниці та коректування газозмішувальної станції. Электротехнічна частина, нестандартизованого обладнання та САУ електроприводами ГСС. Рабоча документація.".

Відповідно до п. 1.2 договору зміст, строки та вартість виконання роботи визначається календарним планом робіт (додаток №2 до договору), об'єм робіт визначений згідно з технічним завданням (додаток №3 до даного договору).

Згідно з п. 2.1 вказаного договору вартість робіт, що виконуються за цим договором, відповідно до протоколу угоди про договірну ціну (додаток №1) складає 25 000,00 грн, крім того ПДВ 20% 5 000,00 грн, всього з ПДВ 30 000,00 грн.

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2 договору сторони визначили, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів, зазначених в п. 2.1 даного договору, на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: 30% від суми договору, зазначеної в п. 2.1, в порядку передоплати (авансу), що становить 9 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 1 500,00 грн.

Відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 договору остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ТОВ "Гіпромез" (генеральний замовник) за відповідним актом виконаних робіт замовника, що містить виконаний виконавцем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акта здачі-приймання робіт.

Згідно з п. 3.1 договору передача оформленої у встановленому порядку науково-технічної продукції згідно календарного плану до договору здійснюється супровідними документами виконавця (накладна, лист).

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, надісланий одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник підписує акт здачі-приймання протягом 5 календарних днів після підписання відповідного акта генеральним замовником - ТОВ Гіпромез".

Згідно з п. 3.5 договору датою фактичної передачі науково-технічної документації є дата оформлення двостороннього акта приймання-передачі виконання робіт, який повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін.

В протоколі узгодження про договірну ціну на науково-технічну продукцію, який є додатком №1 до договору, між сторонами досягнута угода про величину договірної ціни на створення науково-технічної продукції в сумі: 25 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 5 000,00 грн, всього з ПДВ - 30 000,00 грн. Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між виконавцем та замовником.

В додатку №2 до договору сторони визначили календарний план робіт №2, в якому вказали найменування робіт за договором та основних етапів його виконання, строк виконання початок/закінчення, а саме: 21.06.2013, протягом 1 місяця після підписання договору та отримання остаточних вихідних даних, а також розрахункову ціну етапу (грн.) в % до договірної ціни, а саме: 25 000,00 грн, 100%, крім того 20%ПДВ 5 000,00 грн.

В додатку №3 до договору сторони узгодили технічне завдання на розробку робочої документації по об'єкту.

Позивач здав відповідачу роботу до здійснення відповідачем оплати робіт у розмірі 30% від суми договору, зазначеної в п. 2.1 договору, в порядку передоплати (авансу), що передбачено підпунктом 2.2.1 п. 2.2 договору.

Судами встановлено, що відповідач прийняв роботу без зауважень, що підтверджується копією акта №1 від 12.12.2013 здачі-приймання науково-технічної продукції за договором №ХС 1266/212-73 від 21.06.2013, однак прийняту роботу не оплатив.

05.04.2017 сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 21.06.2013-05.04.2017 за договором № ХС 1266/212-73 від 21.06.2013, в якому відповідач визнав наявну в нього перед позивачем заборгованість за договором у сумі 30 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи і факт наявності цієї заборгованості визнається відповідачем.

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву просив про застосування наслідків спливу строку позовної даності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд апеляційної інстанції надавши оцінку змісту укладеного між сторонами договору на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21.06.2013 № ХС 1266/212-73, встановив, що процедура оплати виконаних робіт передбачає здійснення кількома особами (генеральним замовником, замовником, виконавцем) послідовних дій, а саме: виконавець надсилає замовнику одночасно з виконаною науково-технічною продукцією акт здачі-приймання, вказаний акт здачі приймання замовник узгоджує із генеральним замовником (ТОВ "Гіпромез"), генеральний замовник (ТОВ "Гіпромез") підписує акт виконаних замовником робіт та надає замовнику оплату, а вже потім протягом 5 календарних дій після підписання цього акта генеральним замовником (ТОВ "Гіпромез") замовник підписує із виконавцем акт здачі-приймання та здійснює оплату виконаних виконавцем робіт за рахунок коштів.

Тобто судом встановлено, що строки оплати замовником виконаної позивачем (виконавцем) роботи обумовлено строками здійснення генеральним замовником оплати на користь замовника (відповідача).

Апеляційним господарським судом встановлено, що 30.12.2013 відповідач отримав від генерального замовника ТОВ "Метінвест Інжиніринг" (правонаступника ТОВ "Гіпромез ") оплату за виконані роботи.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач як виконавець за договором не мав можливості самостійно без участі відповідача дізнатися про результати взаємовідносин замовника із генеральним замовником (ТОВ "Гіпромез") щодо здійснення останнім оплати виконаної роботи на користь відповідача, який в свою чергу із вказаної суми оплати мав здійснити оплату виконаних позивачем робіт.

Таким чином, встановивши, що позивач фактично довідався про здійснення генеральним замовником розрахунку з відповідачем під час підписання 05.04.2017 акта звірки взаєморозрахунків за період 21.06.2013-05.04.2017 за договором № ХС 1266/212-73 від 21.06.2013 та відповідачем не надано належних доказів обізнаності позивача про таку обставину раніше, суд апеляційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи та умов договору, дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позивач звернувся з даним позовом в межах позовної даності.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачу було відомо про порушення його прав ще в момент підписання акта здачі-приймання №1 від 12.12.2013 зводяться до переоцінки доказів у справі. Водночас згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом ст. 261 ЦК України є безпідставними.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду, Верховний Суд не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 у справі №922/2619/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий