Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/667/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства «ДНК»

на рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 (суддя Бідюк С. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 (Олексюк Г. Є. - головуючий, судді Мельник О. В., Гудак А. В.) у справі

за позовом Приватного підприємства «ДНК»

до Нововолинської міської ради Волинської області

про встановлення земельного сервітуту,

(у судове засідання з`явився представник позивача Єфімов О. М.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне підприємство «ДНК» (далі - ПП «ДНК») звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Нововолинської міської ради Волинської області (далі - Міська рада), в якому просить встановити на користь ПП «ДНК» строковий платний земельний сервітут на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, цільове призначення: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення, яка розташована за адресою: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Грибовиця, власником якої є Нововолинська міська рада Волинської області для проведення геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5377 від 14.04.2022 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 78 924, 96 грн в місяць з індексацією відповідно до чинного законодавства, яка виплачується щомісяця не пізніше 10 числа.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому Державною службою геології та надр України видано Спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.04.2022 № 5377 із строком дії 5 років. На підтвердження неможливості геологічного вивчення згідно із вказаним спеціальним дозволом без встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га, позивач посилається на Проєкт дослідно - промислової розробки родовища піщано - гравійної сировини «Грибовицьке» в Володимирському районі Волинської області (п. 2.6. «Потреба в земельній ділянці»). В обґрунтування встановлення земельного сервітуту на всю земельну ділянку площею 26,5 га, позивач вказує, що така необхідність зумовлена потребою у під`їзних дорогах. Зазначає, що проїзд та прохід на частину земельної ділянки з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га неможливий без проїзду по вказаній земельній ділянці. В той же час, оскільки у межах встановленого законодавством строку розгляду звернення, рішення про результат розгляду поданої ним заяви від 12.06.2024 не отримано, у діях відповідача, як власника земельної ділянки має місце бездіяльність щодо розгляду звернення ПП «ДНК» про укладення договору сервітуту на користування надрами та прийняття відповідного рішення, що позбавляє надрокористувача у законний спосіб встановити строковий платний земельний сервітут на земельну ділянку площею 26,5 га.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Державною службою геології та надр України для ПП «ДНК» видано Спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.04.2022 № 5377 із строком дії 5 років. Вид користування надрами відповідно до статті 14 Кодексу України про надра, статті 13 Закону України «Про нафту і газ» та пункту 5 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами: геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення. Мета користування надрами: геологічне вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями. Назва родовища: ділянка «Грибовицька». Місцезнаходження: Волинська область, Володимир-Волинський район. Прив`язка на місцевості відповідно до адміністративно-територіального устрою України: між селами Грибовиця, Нова Лішня і Кропивщина. Площа 11, 86 га (а. с. 61).

Угодою № 5377 від 14.04.2022, укладеною між Державної службою геології та надр України (далі - Держгеонадра) та ПП «ДНК», як Надрокористувачем (надалі - Угода), визначено умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (а. с. 62-66). Характеристикою ділянки «Грибовицька», яка є додатком до угоди, передбачено, що площа ділянки надр становить 11,86 га (а.с. 65 на завороті - 66)

Пунктом 3 угоди № 5377 передбачено, що умови користування надрами, види, обсяги, джерело фінансування та строки виконання надрокористувачем робіт з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин піщано-гравійної сировини протягом строку дії дозволу визначаються в програмі робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, яка є додатком 2 та невід`ємною частиною цієї угоди.

Серед визначених угодою обов`язків надрокористувача, передбачено, що останній зобов`язаний приступити до проведення робіт на визначеній ділянці надр не пізніше ніж через 2 роки з моменту початку строку дії дозволу (п. 5.3.2); забезпечувати повноту геологічного вивчення, охорону надр та довкілля в межах ділянки надр, наданої в користування (п. 5.3.3).

27.10.2023 ПП «ДНК» звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом у справі № 903/1117/23 до Нововолинської міської ради Волинської області, в якому просило встановити, з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь позивача строковий платний земельний сервітут на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, цільове призначення: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення, яка розташована за адресою: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Грибовиця, власником якої є Нововолинська міська рада Волинської області для проведення геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5377 від 14 квітня 2022 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 1000,00 грн. (одна тисяча двадцять гривень) в місяць, яка виплачується щомісяця не пізніше 10 числа.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.04.2024, яке залишене без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 903/1117/23, у задоволенні зазначеного позову відмовлено (а. с. 69-77, 79-84) у зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутній проект дослідно-промислової розробки родовища, що не надає об`єктивної можливості оцінити розмір площі земельної ділянки, яка повинна бути використана ПП "ДНК" за межами земельної ділянки, на яку видано спеціальний дозвіл для геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями. Будь-яких інших належних та допустимих доказів у розумінні статті 76 77 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування площі (саме 26,5 га) і меж земельної ділянки відповідача, встановлення сервітуту на яку вимагає ПП "ДНК", позивачем не надано.

24.05.2024 позивачем отримано Проєкт дослідно - промислової розробки родовища піщано - гравійної сировини «Грибовицьке» в Володимирському районі Волинської області, який виконаний ТОВ «Геологічна компанія «Геонікс» (а. с. 15-60 на звороті).

Згідно висновку експертизи від 10.06.2024 № 44403851-1/М-24, яка виконана технічним експертом з промислової безпеки Місюркою В.А. Експертно - технічного центру охорони праці, «Проєкт дослідно-промислової розробки родовища піщано-гравійної сировини «Грибовицьке» в Володимирському районі Волинської області» відповідає вимогам нормативно - правових актів з охорони праці, охорони надр та промислової безпеки (а. с. 85-93).

12.06.2024 ПП «ДНК» через ЦНАП звернулося до Нововолинської міської ради Волинської області із заявою вих. № 10 щодо укладання договору сервітуту (встановлення земельних сервітутів) на користування надрами (геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення) відповідно до ст. ст. 3 66 98 99 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а саме на земельну ділянку площею 26,5 га із кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 у с. Грибовиця, Володимир-Волинського району, Волинської області.

До заяви позивачем були надані такі документи: проект договору сервітуту; витяг з ЄДРПОУ; копія спецдозволу № 5377 від 14.04.2022; копія проекту ПР ДПР 2022-0922 ПЗ від 24.05.2024; копія висновку експертизи № 44403851-1/М-24 від 10.06.2024 (а. с. 13 на звороті).

19.06.2024 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці погодило Проєкт дослідно - промислової розробки, зазначивши, що остаточне погодження цього Проєкта необхідно отримати в Державній службі з питань праці (а. с. 183).

Листом № 3548/02-26/2-24 від 09.07.2024 відповідач повідомив, що звернення позивача від 12.06.2024 № 10 буде винесено на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, комунального майна, транспорту, містобудування та архітектури, про що буде повідомлено додатково (а. с. 212 на звороті).

Листом № 3610/02-26/2-24 від 11.07.2024 відповідач, посилаючись на вказані судові рішення, зазначив, що звернення позивача не підлягають подальшому розгляду (а. с. 14).

18.07.2024 позивач звернувся із даним позовом до суду, який сформований в ЄСІТС 17.07.2024 (а. с. 1-9).

Листом від 19.07.2024 № 3708/02-26/2-24 відповідач повідомив про допущену помилку у листі від 11.07.2024 № 3610/02-26/2-24 щодо зазначення дати та номеру розглянутого звернення позивача від 12.06.2024 за вих. № 10, вказавши, що зміст листа не стосується розгляду цього звернення позивача, а тому просив не брати до уваги лист від 11.07.2024. Зазначив, що на звернення ПП «ДНК» від 12.06.2024 за вих. № 10 був надісланий лист від 09.07.2024 № 3548/02-26/2-24 (а. с. 123).

22.07.2024 за результатами засідання постійної комісії з питань земельних відносин, комунального майна, транспорту, містобудування та архітектури, на якому розглядалося питання про звернення позивача від 12.06.2024 № 10 щодо укладення договору сервітуту на користування надрами, вирішено рекомендувати на розгляд сесії проєкт рішення «Про відмову в укладенні договору земельного сервітуту з ПП «ДНК» (витягу з протоколу № 37 від 22.07.2024, а. с. 124-125).

Рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/43 відмовлено позивачу в укладенні договору земельного сервітуту на цілу земельну ділянку, на яку поширюється право сервітуту право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 ЗК України, площею 26,5269 га на землях комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (КВЦПЗ 11.01) кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, яка знаходиться на території Нововолинської міської ради територіальної громади (Грибовицький старостинський округ) за межами населених пунктів, в зв`язку з відсутністю інформації щодо погодження, поданого ПП «ДНК» Проєкту дослідно-промислової розробки родовища піщано-гравійної сировини «Грибовицьке» в Володимирському районі Волинської області 2022-0922 ПЗ, з Державною службою України з питань праці (а. с. 119-120).

Рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/42 включено до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 26,5269 га з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 за межами населених пунктів Грибовицького старостинського округу».

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 у справі № 903/667/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення аргументовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.06.2024 №10 про укладення договору сервітуту на землях комунальної власності площею 26,5 га, тобто на більшу площу земельної ділянки, ніж та, на яку видано спеціальний дозвіл на користування надрами.

Позивач, на підтвердження неможливості геологічного вивчення згідно з Спеціальним дозволом № 5377 без встановлення сервітуту на всю земельну ділянку з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га, посилається на Проєкт дослідно - промислової розробки родовища піщано - гравійної сировини «Грибовицьке» в Володимирському районі Волинської області, а саме: п. 2.6. «Потреба в земельній ділянці».

Проєкт дослідно - промислової розробки родовища є частиною загального проєкту геологорозвідувальних робіт, в якому обґрунтовуються конкретні завдання та визначаються заходи (види робіт та досліджень), спрямовані на їх вирішення. Відтак, сам Проєкт дослідно-промислової розробки родовища для суду не є визначальним.

У пункті 2.6. Проєкту дослідно - промислової розробки зазначається, що потреба у земельній ділянці визначена з врахуванням призми обрушення, валу безпеки навколо дослідного кар`єру та прикар`єрними дорогами та складе 26,9 га в т.ч.: кар`єрне поле 0,95 га; майданчик дробильно-сортувального комплексу 2,43 га. У той же час, позивач просить встановити земельний сервітут на земельній ділянці, площею 26,5 га, тобто у меншому розмірі, ніж визначено Проєктом.

До того ж, позивач не вказує і проєкт дослідно - промислової розробки не визначає потребу у земельній ділянці для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, як це визначено у абзаці 2 частини четвертої статті 66 ЗК України..

Пунктом 3.4. Положення Про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затв. наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2003 № 34/м (у редакції на час видачі спеціального дозволу) передбачено, що проєкти робіт з ДПР та річні плани робіт узгоджуються з Держнаглядохоронпраці, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр, а також центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління в галузі видобування та перероблення даного виду корисної копалини, і затверджуються користувачем надр або замовником робіт.

Однак, належні та допустимі докази погодження вказаного Проєкту дослідно - промислової розробки родовища із зазначеними у пункті 3.4. Положення органами, матеріали справи не містять.

При цьому, рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/42 спірну земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права. Отже, з урахуванням приписів частини п`ятої статті 136 ЗК України за наявності діючого рішення міської ради від 25.07.2024 № 34/42 її заборонено передавати в користування.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ПП «ДНК» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування частини п`ятої статті 136 ЗК України.

Заявник зазначає, що сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Між правом користування та обмеженого користування існує суттєва відмінність. Право користування передбачає вільне використання чого- небудь, без обмежень. У свою чергу, обмежене користування передбачає певні обмеження. Це може включати обмежену кількість часу, обмежені можливості або обмежені функції. Оскільки сервітут є правом обмеженого користування, то норма частини п`ятої статті 136 ЗК України на нього не поширюється. Тобто, виставлена на торги земельна ділянка може бути обмежена земельним сервітутом.

У постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 748/582/19 вказано на те, що земельний сервітут представляє собою право здійснювати один або декілька певних видів «користування» чужою земельною ділянкою. Земельному сервітуту притаманна властивість слідування. Сутність слідування полягає в тому, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для припинення сервітуту. Тобто, сервітут немовби «приєднаний» до земельної ділянки, слідує за нею при зміні власника незалежно від волі останнього.

Відмова від встановлення сервітуту має наслідком не лише відмову в обмеженому користуванні земельною ділянкою, а й позбавляє Позивача наданого йому права користування надрами на підставі спеціального дозволу від 14.042022. Тобто відмова у встановленні сервітуту порушує інше право позивача, надане йому Державою на обмежений строк.

Крім того, підставою для відмови у задоволенні позову ПП «ДНК» щодо встановлення земельного сервітуту в іншій справі № 903/1117/23 стала відсутність проєкту дослідно-промислової розробки. Водночас у справі яка розглядається, ця ж колегія зазначає, , що проєктом ДПР не підтверджуються обставини того, що задоволення потреб Позивача у встановленні земельного сервітуту саме на земельну ділянку площею 26,5 га неможливо здійснити іншим способом.

Заявник зазначає, що сама по собі вимога щодо обов`язкової наявності проєкту ДПР для встановлення земельного сервітуту є незаконною та такою, що порушує права надрокористувача. Погодження проєкту ДПР із Держпраці ніяким чином не може вплинути на визначену фахівцями площу земельної ділянки без обмеження сервітутом якої геологічне вивчення згідно з спеціальним дозволом №5377 неможливе, адже через відсутність повноважень Держпраці не має права навіть надати зауваження до цієї частини проєкту ДПР.

Приписи статті 66 ЗК України вказують на те, що надрокористувач має право на встановлення земельного сервітуту на більшу площу земельної ділянки, ніж та, на яку видано спеціальний дозвіл на користування надрами.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. У зв`язку із перебуванням судді Могила С. К. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі Волковицька Н. О., Мачульський Г. М., Случ О. В. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу (частини 1, 2).

Стаття 99 ЗК України передбачає види права земельних сервітутів. Однак цей перелік не є вичерпним.

Частинами першою, другою статті 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Сервітут є речовим правом на чуже майно (частина перша статті 395 ЦК України).

Статтею 401 ЦК України перебачено, що користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).

Відповідно до статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц.

З наведеного слідує, що як приписи ЗК України, так і ЦК України вказують на те, що встановлення земельного сервітуту передбачає набуття обмеженого права користування земельною ділянкою (платного або безоплатного).

5.4. У постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 748/582/19, на яку посилається скаржник, вказано, що залежно від способу визначення суб`єкта сервітуту вони поділяються на земельні та особисті. Вказаний критерій дозволяє відобразити специфіку суб`єктів сервітуту, тобто осіб, на користь яких встановлений сервітут. Під земельним сервітутом варто розуміти речове право користування чужим майном у тому чи іншому відношенні. Тобто, земельний сервітут представляє собою право здійснювати один або декілька певних видів «користування» чужою земельною ділянкою. Земельному сервітуту притаманна властивість слідування. Сутність слідування полягає в тому, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для припинення сервітуту. Тобто, сервітут немовби «приєднаний» до земельної ділянки, слідує за нею при зміні власника незалежно від волі останнього.

Згідно з частиною четвертою статті 66 ЗК України земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.

Таким чином ЗК України встановлює можливість власника спеціального дозволу на видобування корисних копалин отримати у користування земельну ділянку в межах відповідних надр (або за межами, для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності). Отримати таке право власник дозволу може саме шляхом встановлення земельного сервітуту.

Саме після встановлення земельного сервітуту в межах надр, відповідна особа матиме можливість здійснювати роботи, які передбачені спеціальним дозволом. Реалізації такого права фактично зумовлює здійснення дій, які зумовлюють користування земельною ділянкою, зокрема і шляхом видобування корисних копалин.

У той же час, відповідно до частини п`ятої статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Як встановили суди, рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/42 спірну земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права. Судами не встановлено і з матеріалів справи не вбачається оскарження зазначеного рішення Нововолинської міської ради.

Таким чином, хоча ПП «ДНК» звернувся із позовом щодо встановлення судом земельного сервітуту за наявності спеціального дозволу на користування надрами, однак спірна земельна ділянка на момент розгляду справи включена до переліку ділянок, які виставлені на торги. Тобто, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 наявні обмеження, встановлені частиною п`ятою статті 136 ЗК України, які забороняють можливість передавати її у користування до завершення торгів.

Зважаючи на зміст частини четвертої статті 66 ЗК України і враховуючи, що встановлення земельного сервітуту для власника спеціального дозволу зумовлює здійснення користування відповідною земельною ділянкою, Суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги з огляду на пряму заборону щодо передачі у користування земельної ділянки виставленої на торги, визначену частиною п`ятою статті 136 ЗК України.

Доводи скаржника щодо обмеженого користування земельною ділянкою, на яку встановлюється земельний сервітут, не заслуговують на увагу, оскільки частина п`ята статті 136 ЗК України не передбачає будь-яких підстав для застосування обмеженого тлумачення терміну користування.

Таким чином, в межах підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 287 ГПК України і доводів касаційної скарги, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.

У свою чергу, інші доводи скарги, які не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, також не вказують на можливість скасування рішень судів з огляду на наявність ключових обставин наявності заборони на передання у користування земельної ділянки, виставленої на торги.

Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування оскаржених рішень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ДНК» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 903/667/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ