Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №924/497/17
Ухвала КГС ВП від 21.05.2018 року у справі №924/497/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/497/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саєнка В.В.,

представник - не з'явився,

відповідач - Фізична особа-підприємець Тихолаз Володимир Васильович,

представник - Бойчук В.І.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",

представник - Калантай М.А.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг",

представник - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Стрюкової І.О.

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2018

у складі колегії суддів: Коломис В.В. (головуючий), Тимошенко О.М., Дужич С.П.

та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017

у складі судді Крамар С.І.

за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саєнка В.В.

до Фізичної особи-підприємця Тихолаз Володимира Васильовича

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 22.02.2008 між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" (далі - ЗАТ "Єврофінанс", лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем Тихолазом В.В. (далі - ФОП Тихолаз В.В., лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу (далі - договір лізингу), згідно з умовами п.1.1. якого лізингодавець зобов'язався надати, а лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно додатку та на умовах цього договору, а саме: Bogdan A-09202 5MT 4,6 Turbo Diesel, вартістю 209951,02 грн. (спірний транспортний засіб)

2. Відповідно до пункту 9.1. додатку №2 до договору лізингу, по закінченню строку дії договору фінансового лізингу, за умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та всіх інших платежів в рамках дії договору фінансового лізингу, лізингодавець, на підставі укладеного договору купівлі-продажу передає право власності на транспортний засіб лізингоодержувачу шляхом переоформлення реєстраційних документів на ім'я лізингоодержувача. Таке переоформлення здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання договору купівлі-продажу транспортного засобу або акту приймання-передачі транспортного засобу у власність, за умови проведення лізингоодержувачем остаточного розрахунку.

3. 19.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра", заставодержатель) та ЗАТ "Єврофінанс" (заставодавець) був укладений договір застави №122-1/3-V/21/2006, згідно з умовами якого заставодавець в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, передає в заставу заставодержателю предмет застави, який належить заставодавцю на праві власності, в тому числі - спірний транспортний засіб.

4. 25.02.2010 ЗАТ "Єврофінанс" було надіслано ФОП Тихолазу В.В. повідомлення №10/02-156 про зміну номеру договору фінансового лізингу та реквізитів ЗАТ "Єврофінанс", згідно якого номер договору лізингу вважати вірним 08000037, окрім того, повідомляє про зміну місцезнаходження юридичної особи (т.1, а.с.192)..

5. 29.12.2010 постановою Господарського суду Запорізької області у справі №26/413/10 визнано ЗАТ "Єврофінанс" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено голову правління боржника Хаїнську В.А.

6. 10.01.2011 між ЗАТ "Єврофінанс" (первісний кредитор) в особі голови правління Хаїнської В.А. та ТОВ "Н-Лізинг" (новий кредитор) був укладений Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із положеннями договорів лізингу, перелік яких вказаний у Додатку №1 до даного договору, укладені між первісним кредитором та лізингоодержувачами, згідно з додатком № 1 до даного договору.

7. Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги визначено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимагати від боржників сплати грошових коштів визначених основним договором.

8. 10.01.2011 між ЗАТ "Єврофінанс" в особі голови правління Хаїнської В.А. (первісний лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (далі - ТОВ "Н-Лізинг", новий лізингодавець) та ФОП Тихолаз В.В. (лізингоодержувач/відповідач) укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008, якою внесено зміни до договору лізингу в частині зазначення лізингодавця, а саме: замість ЗАТ "Єврофінанс" вказано ТОВ "Н-Лізинг".

9. 27.01.2011 ТОВ "Н-Лізинг" (лізингодавець/третя особа) та ФОП Тихолазом В.В. (лізингоодержувач/відповідач) складено та підписано акт переходу права власності від лізингодавця лізингоодержувачу до договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008 про те, що відповідно до розділу 9 п. 9.1. договору фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008 року:

1. Лізингоодержувач провів остаточний розрахунок, а саме в повному обсязі сплатив лізингові та всі інші платежі.

2. Лізингодавець передав, а лізингоодержувач набув право власності на наступний транспортний засіб: Богдан А092, об'єм двигуна 4570 куб.см., тип кузова: автобус, колір: жовтий, номер кузова: НОМЕР_1.

10. 02.02.2011 здійснено реєстрацію спірного транспортного засобу за Тихолазом В.В.

11. 21.03.2011 постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі №26/413/10 постанову господарського суду Запорізької області від 29.12.2010 скасовано, провадження у справі припинено.

12. 05.05.2011 ухвалою Господарського суду Запорізької області порушено провадження у справі №19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс" на підставі ст.ст. 7, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

13. 14.04.2014 постановою Господарського суду Запорізької області у справі №19/5009/2383/11 ЗАТ "Єврофінанс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Коноплю А.М.

14. 20.05.2015 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №19/500/2383/11 ліквідатором ЗАТ "Єврофінанс" призначено арбітражного керуючого Саєнко В.В.

15. 25.10.2016 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №19/5009/2383/11 визнано недійсним з моменту укладення Договір про відступлення права вимоги б/н від 10.01.2011, укладений між ЗАТ "Єврофінанс" та ТОВ "Н-Лізинг".

Обґрунтування позовних вимог

16. 24.05.2017 ЗАТ "Єврофінанс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саєнка В.В. звернулося до господарського суду з позовом до ФОП Тихолаза В.В. про витребування майна - спірного транспортного засобу з чужого незаконного володіння, мотивуючи позовні вимоги тим, що спірне майно перебуває у відповідача незаконно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

17. 05.12.2017 рішенням Господарського суду Хмельницької області, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2018, в позові відмовлено.

18. Суди виходили з того, що позивачем у справі не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів факту наявності у нього права власності на спірний транспортний засіб на час звернення з позовом до суду. Спірне майно вибуло з володіння ЗАТ "Єврофінанс" за його волею та на підставі відплатного договору, а саме, договору фінансового лізингу №080000037 від 22.02.2011 та додаткової угоди №2 від 10.01.2011 до договору фінансового лізингу, які ніким не оспорюються та не визнані судом недійсними, отже відповідач набув право власності на спірний транспортний засіб, власником якого і залишається станом на даний час. Апеляційний господарський суд додатково відхилив посилання ПАТ "КБ "Надра" на порушення його прав як заставодержателя згідно договору застави від 19.05.2008 та вказав, що оскільки згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.10.2017 (т.2, а.с. 83-88) відомості щодо обтяження даного транспортного засобу були внесені в Реєстр 25.03.2011, тоді як право власності на спірний транспортний засіб було зареєстровано за відповідачем 02.02.2011, тобто на момент переходу права власності до відповідача в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні записи про обтяження спірного транспортного засобу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

19. 26.02.2018 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Стрюкової І.О. подано касаційну скаргу. В якій скаржник просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в межах справи № 19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс".

20. 25.06.2018 до Верховного Суду ФОП Тихолазом В.В. надіслано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін з мотивів правильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Скаржник стверджує, що за умовами недійсного договору відступлення права вимоги відбулось лише передання права ТОВ "Н-Лізинг" на отримання лізингових платежів, заміна лізингодавця у ДФЛ та перехід права власності на спірний транспортний засіб від ЗАТ "Єврофінанс" до ТОВ "Н-Лізинг" не відбувся. Придбання відповідачем спірного майна у ТОВ "Н-Лізинг" на підставі додаткової угоди № 2 від 10.01.2011 до договору фінансового лізингу та акту переходу права власності від 27.01.2011 не є законною підставою набуття ним права власності на спірне майно, оскільки відсутні будь-які законні підстави для переходу права власності на спірне майно від ЗАТ "Єврофінанс" до ТОВ "Н-Лізинг". Крім того, як стверджує скаржник, судами не встановлено ким саме було порушено право власності позивача на спірне майно, не враховано відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності ліквідатора Хаїнської В.А. та порушення порядку відчуження спірного майна боржника, який перебував у ліквідаційній процедурі за рішенням суду. Також скаржник зазначає, що оскільки даний спір про витребування майна у власність боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, безпосередньо стосується формування ліквідаційної маси банкрута - то даний спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство ЗАТ "Єврофінанс", а не в окремому позовному провадженні.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

22. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Тихолаз В.В. зазначає, що право власності до відповідача перейшло за відплатним договором і він не знав і не міг знати, що договір відступлення права вимоги від 10.01.2011, який укладений між ЗАТ "Єврофінанс" та ТОВ "Н-Лізинг" буде скасовано. Таким чином, відповідач є добросовісним набувачем. Крім того позивачем не було долучено належних та допустимих доказів факту наявності у нього права власності на спірний транспортний засіб.

23. Щодо тверджень скаржника про порушення правил виключної підсудності відповідач зазначає, що у справі № 924/497/17 відсутні будь-які вимоги до банкрута ЗАТ "Єврофінанс", спірне майно є власністю відповідача, тому суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень правил виключної підсудності та правомірно розглянули справу за місцем проживання відповідача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

24. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

24.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

24.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

24.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

25. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

25.1. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Цивільний кодекс України

26.1. Стаття 317. Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

26.2. Стаття 319. Здійснення права власності

1.Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

26.3. Стаття 321. Непорушність права власності

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

26.4. Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

26.5. Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

26.6. Стаття 386. Засади захисту права власності

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

26.7. Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

26.8. Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Предметом спору у цій справі є вимога ЗАТ "Єврофінанс" про витребування спірного транспортного засобу від відповідача, з тих підстав, що позивач вважає, що майно перебуває у незаконному володінні відповідача та підлягає поверненню на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

29. Вирішуючи даний спір по суті, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що у зв'язку із виконанням лізингоодержувачем - ФОП Тихолазом В.В. договору фінансового лізингу та на підставі Додаткової угоди №2 до договору фінансового лізингу від 10.01.2011, укладеної між ЗАТ "Єврофінанс" (первісний лізингодавець), ТОВ "Н-Лізинг" (новий лізингодавець) та ФОП Тихолазом В.В. (лізингоодержувач), 27.01.2011 між ФОП Тихолазом В.В. та ТОВ "Н-Лізинг" було укладено акт переходу права власності, який в силу п 9.1. договору фінансового лізингу є підставою для переходу права власності. Судами також встановлено, що ні договір фінансового лізингу №08000037 від 22.02.2008, ні Додаткова угода №2 до договору фінансового лізингу від 10.01.2011 не визнані судом недійсними та ніким не оскаржуються, а відповідач набув право власності на спірний транспортний засіб та 02.02.2011 зареєстрував за собою таке право.

30. Слід зазначити, що за змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Виходячи з аналізу статей 387, 388 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

31. Отже, право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна. При цьому, звертаючись із відповідним позовом, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у справі не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів факту наявності у нього права власності на спірний транспортний засіб - БОГДАН модель А092 номер шасі НОМЕР_2 та допустимих доказів факту наявності у нього права власності на зазначене майно на час звернення з позовом до суду. Крім того, спірне майно вибуло з володіння ЗАТ "Єврофінас" за його волею та на підставі відплатного договору фінансового лізингу та додаткової угоди № 2, які ніким не оспорюються та не визнані судом недійсними.

32. З огляду на те, що позивачем не надано доказів, що він є власником спірного майна, підстава набуття відповідачем майна не оспорена та враховуючи вимоги 387, 388 Цивільного кодексу України, правомірним та обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для витребування спірного транспортного засобу у ФОП Тихолаза В.В.

33. Доводи скаржника про порушення судами підсудності розгляду майнових спорів боржника у межах провадження у справі про банкрутство, відхиляються колегією суддів касаційної інстанції з огляду на те, що порушення правил підсудності у даній справі не призвело до прийняття судами попередніх інстанцій неправильного рішення по суті позовних вимог, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів про відмову в задоволенні позовних вимог.

34. Суд вважає за необхідне зазначити, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

35. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

36. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

38. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Стрюкової І.О підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Стрюкової І.О. залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2017 у справі № 924/497/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

Л. Катеринчук