Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №5023/5722/11
Постанова ВГСУ від 03.06.2015 року у справі №5023/5722/11
Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №5023/5722/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 5023/5722/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, ТОВ "ФК "Форінт" - адвоката Кравченко В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2018

та ухвалу господарського суду Харківської області від 16.11.2017

у справі № 5023/5722/11

за заявою Фізичної особи-підприємця Співака В.В.

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2011 порушено провадження у справі № 5023/5722/11 про банкрутство ФОП Співак В.В.) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2011 у справі № 5023/5722/11 визнано ФОП Співак В.В. банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2017 (суддя Яризько В.О.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну сторони правонаступником.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі № 5023/5722/11 (колегія суддів: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2017 у справі № 5023/5722/11; справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень ліквідатор банкрута зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги посилається на те, що безпідставним є застосування судами першої та апеляційної інстанцій до договірних відносин, що виникли між ТОВ "ФК "Форінт" та фізичною особою ОСОБА_4, норм ЦК України, що регулюють кредитні відносини, оскільки між сторонами укладався не кредитний договір, а договір відступлення права вимоги.

При цьому, ОСОБА_4 наголошує на тому, що відступлення права вимоги є одним із способів заміни кредитора в зобов'язанні. При цьому, ст.ст. 510, 512 ЦК України не містять обмежень щодо статусу сторони, яка набуває прав кредитора.

За твердженням заявника касаційної скарги, висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності фінансування фізичною особою ОСОБА_4 та ТОВ "ФК "Форінт" не відповідає дійсності; кошти, сплачені ОСОБА_4 не є фінансуванням ТОВ "ФК "Форінт", а є оплатою відступлення права вимоги, тому на дані правовідносини норми глави 73 ЦК України (факторинг) не розповсюджуються.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_10 також зазначає, що суди не дослідили належним чином, чи відбулося фактичне фінансування новим кредитором (ОСОБА_4) первісного кредитора за отримане за укладеним між ними договором право вимоги до боржника чи все-таки відбулася договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відтак, на думку ОСОБА_10, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви з тих підстав, що вона не є фінансовою установою,є передчасним.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" підтримує подану ОСОБА_4 касаційну скаргу, просить її задовольнити та скасувати оскаржувані постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2017 у справі №5023/5722/11, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ОСОБА_4 та ТОВ "ФК "Форінт", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну сторони правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не може бути стороною ні кредитного договору, ні договору факторингу, яким фактично є договір про відступлення права вимоги від 29.06.2017. При цьому, місцевий суд дійшов висновку, що положення договору про відступлення права вимоги від 29.06.2017 не відповідають вимогам закону та на підставі такого договору не може бути замінено кредитора боржника у справі про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки місцевого господарського суду в повному обсязі.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Провадження у даній справі про банкрутство ФОП Співака В.В. здійснюється на підставі ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було первісним кредитором банкрута, вимоги якого виникли на підставі Генеральної кредитної угоди №07-01-56-08 від 13.03.2008 та кредитного договору №010-2/07-01-0228-08 від 13.03.2008. Вимоги банку частково забезпечені іпотекою нерухомого майна банкрута, а саме: в іпотеку банку банкрутом передано нежитлові приміщення 1-го поверху №І. ІІІ. 1-13, 15-19 у літ."А-3", загальною площею 224,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (договір іпотеки №07-01-56/1-08 від 13.03.2008). Вказане майно належало банкруту на праві власності. Зазначені вимоги включені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2017 здійснено заміну кредитора у справі, а саме: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" замінено на правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Форінт".

Місцевим та апеляційним судами з'ясовано, що 29.06.2017 ТОВ "ФК "Форінт" укладено з ОСОБА_4 договір відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор (ТОВ "ФК "Форінт") відступає новому кредитору (ОСОБА_4) право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом даного судового розгляду є заява ОСОБА_4 про заміну сторони правонаступником в межах справи про банкрутство

Статтею 25 ГПК України (в редакції, чинній на дату прийняття рішення судом першої інстанції) передбачено, зокрема, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

При цьому, процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальних правовідносинах. Тобто, спочатку має відбутися зміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснене процесуальне правонаступництво.

Стаття 1 Закону про банкрутство визначає кредитора як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Вирішуючи питання про заміну кредитора у справі про банкрутство, суд першої інстанції надав оцінку укладеному 29.06.2017 між ТОВ "ФК "Форінт" та ОСОБА_4 договору відступлення права вимоги та посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України встановив, що положення вказаного договору не відповідають вимогам закону, що і було покладено в основу висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну сторони правонаступником.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції, чинній на дату прийняття рішення судом першої інстанції), передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Однак, при розгляді спору у даній справі місцевий господарський суд, встановивши невідповідність вимогам закону спірного договору від 29.06.2017, не скористався наданим йому процесуальним законом правом визнати недійсним договір відступлення права вимоги, відтак, за наявності чинного договору відмовив ОСОБА_4 у заміні сторони правонаступником.

Так, на підставі недійсного договору не можна замінити сторону її правонаступником, однак, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29.06.2017, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 є передчасним.

Отже, місцевий господарський не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 47 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та порушує приписи ст. 43 ГПК України (в зазначеній редакції) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

На вказані недоліки рішення суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не звернув уваги на приписи наведених вище норм, не дослідив всі обставини справи, що є порушенням вимог ст. 269 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові.

Зокрема, судом апеляційної інстанції не було з'ясовано факт дотримання балансу інтересів сторін.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, не надав оцінку тим обставинам, що вступаючи у договірні відносини, ТОВ "ФК "Форінт" та ОСОБА_4 розраховували на виконання його умов. Зокрема, ОСОБА_4 - на отримання права грошової вимоги, тобто на отримання всіх грошових коштів (заборгованості) від боржника - ФОП Співака В.В. за відповідними кредитними договорами та договорами забезпечення.

Отже, при оцінці конкретних обставин справи, суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника так і кредитора при одночасному врахуванні вимог чинного законодавства, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено не було.

Статтею 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

При цьому, в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, було зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначене рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків стосовно заяви ОСОБА_4 про заміну сторони правонаступником.

Таким чином, згідно норм ст. 311 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.012018 та ухвала господарського суду Харківської області від 16.11.2017 у справі № 5023/5722/11 підлягають скасуванню, а справа в частині заяви ОСОБА_4 про заміну сторони правонаступником - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене в даній постанові, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ), вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення у справі № 5023/5722/11 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.012018 та ухвалу господарського суду Харківської області від 16.11.2017 у справі № 5023/5722/11 скасувати.

Справу № 5023/5722/11 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.