Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.03.2025 року у справі №907/860/17
Постанова ВСУ від 02.04.2025 року у справі №907/860/17
Ухвала КГС ВП від 07.08.2018 року у справі №907/860/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/860/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

при секретарі судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Колос"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Марко Р.І., судді Костів Т.С., Желік М.Б.)

за позовом Виноградівської міської ради Закарпатської області

до Фермерського господарства "Колос"

про визнання відсутності правових підстав для набуття Фермерським господарством "Колос" права власності на об'єкт житлового фонду (житловий будинок) та повернення його у комунальну власність,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Виноградівська міська рада Закарпатської області (далі - позивач) просила визнати відсутніми правові підстави, передбачені законом, адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону, для набуття Фермерським господарством "Колос" (далі-відповідач) права власності на об'єкт житлового фонду (житловий будинок), який розташований за адресою: м.Виноградів, вул.Ардовецька, 54 (далі - об'єкт нерухомості), що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1247626821212 та повернути його у комунальну власність територіальної громади міста Виноградів в особі позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно набув права власності на об'єкт нерухомості, що належить територіальній громаді міста Виноградів, що призвело до порушення прав позивача, а тому відповідач зобов'язаний повернути його на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.04.2018 (суддя Йосипчук О.С.) позов залишено без розгляду з тих підстав, що позивач в судове засідання не з'явився та не повідомив про поважні причини неявки.

Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 вище вказана ухвала суду скасована, а справа передана на розгляд суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи з відповідними додатками до нього, не свідчило про поважність причин нез'явлення позивача у судове засідання, яке відбулося 10.04.2018, а тому висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є правильними.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказану постанову суду, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції у відповідності до норм процесуального права надано належну правову оцінку обставинам справи, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Від адвоката позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, також адвокат просить врахувати можливість забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Клопотання обґрунтовано неможливістю прибути у судове засідання у призначений час у зв'язку із відсутністю залізничних квитків із часом відправлення, який би забезпечив своєчасне прибуття представника у судове засідання. При цьому заявник посилається також на те, що про неможливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції сторона дізналася за день до судового засідання.

Однак клопотання не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 216 частини 1 Господарського процесуального суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 202 вказаного Кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а його сподівання на те, що клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції буде задоволено і не вчинення у зв'язку із цим дій, спрямованих на реалізацію волевиявлення щодо безпосередньої участі у судовому засіданні, вказують лише на невиправдану поведінку щодо не вчинення необхідних дій на забезпечення безпосередньої участі у судовому засіданні. При цьому у разі відсутності залізничних квитків позивач не позбавлений права скористатися іншими видами транспорту.

Отже за вказаних обставин у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави визнати поважними причини неявки представника позивача у судове засідання, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання відмовляється.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2018 прийнято справу № 907/860/17 до свого провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначене на 10.04.2018.

Також встановлено, що представником було подане клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що позивач не може з'явитися у судове засідання, яке відбудеться 10.04.2018, оскільки його представник перебуватиме за межами області у період з 08.04.2018 по 16.04.2018 включно, що підтверджується копіями посадочних документів.

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції свою ухвалу мотивував тим, що позивач у судове засідання не з'явився та не повідомив про поважні причини неявки.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та передаючи справу на розгляд до цього ж суду, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що про проведення судового засідання 10.04.2018, представник позивача міг довідатися тільки із ухвали суду від 23.03.2018 про призначення підготовчого засідання, в той час як посадочні квитки були придбані позивачем 02.03.2018, тобто до винесення ухвали від 23.03.2018, що свідчить про поважність причин відсутності представника позивача у судовому засіданні 10.04.2018. При цьому апеляційний суд вказав на те, що при винесенні ухвали від 10.04.2018, суд не обґрунтував яким чином неявка представника позивача в судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у матеріалах справи доказами та не вказав, які саме вимоги суду не були виконані позивачем.

Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні з огляду на наступне.

Пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Встановивши, що з моменту порушення провадження у справі судом першої інстанції, позивач забезпечував явку свого представника та виконував вимоги ухвал суду, а долучені ним до клопотання про відкладення розгляду справи проїзні квитки, які були придбані ним до винесення ухвали суду від 23.03.2018 про призначення підготовчого засідання, свідчили про неможливість позивача взяти участь у судовому засіданні з поважних причин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду.

Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що позивач добросовісно виконував свої процесуальні обов'язки, а подане ним клопотання про відкладення розгляду справи було зумовлено виникненням обставин, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, виникли до винесення судом першої інстанції ухвали від 23.03.2018, що свідчило про поважність причин його неявки у судове засідання, яке відбулося 10.04.2018.

Більш того, апеляційний суд правильно вказав на те, що суд першої інстанції не вказав яким чином неявка представника позивача в судове засідання перешкоджала вирішенню спору по суті за наявними у матеріалах справи доказами та не вказав, які саме вимоги суду не були виконані позивачем.

Відповідно до приписів статті 300 частини 2 Господарського процесуального суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на положеннях чинного процесуального законодавства, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву на касаційну скаргу знайшли своє підтвердження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статей 129, 130, статті 315 частини 3 пунктів "б" та "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Колос" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі Господарського суду Закарпатської області №907/860/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов