Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №910/8131/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8131/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі

за позовом Приватного підприємства "Альянспромбуд" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 152 214,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2017 року Приватне підприємство "Альянспромбуд" (далі - ПП "Альянспромбуд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") в якому просило стягнути з відповідача на його користь 136 203,50 грн інфляційних втрат та 15 010,81 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовано посиланнями на ту обставину, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/4151/16, яке набрало законної сили 07.06.2016, стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ПП "Альянспромбуд" 220 210,13 грн, яке виконано відповідачем 26.08.2016, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для додаткового стягнення з нього інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення відповідачем сплати боргу з 19.05.2014 по 25.08.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (колегія суддів: Агрикова О.В., Смірнова Л.Г., Мальченко А.О.), позов задоволено.

Вирішено стягнути з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ПП "Альянспромбуд" 136 203,50 грн інфляційних втрат та 15 010,81 грн - 3 % річних.

Судові рішення мотивовано посиланнями на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем робіт, що встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/4151/16, яке виконано відповідачем 26.08.2016, та є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити позивачу інфляційні втрати та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 256, 257, 260, 261, 264, 266, 267, 526, 599, 611, 625 ЦК України, статей 4, 42, 22, 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017) та зазначає, що судами не враховано, що позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності для звернення з даними позовними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнений виклад позиції та прохання інших учасників справи.

Від ПП "Альянспромбуд" із пропуском строку, встановленого на підставі частини 4 статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі Верховного Суду від 19.02.2018, надійшов відзив на касаційну скаргу, який залишається касаційним судом без розгляду на підставі статей 118, 119 цього Кодексу, у зв'язку із відсутністю поважних причин пропуску строку та правових підстав для його поновлення.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Господарськими судами встановлено, що 23.06.2011 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (замовник) та ПП "Альянспромбуд" (підрядник) було укладено договір № DYK-057 (далі - договір) за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору ремонт виробничих будівель та споруд Солохівського проммайданчика Диканського ЛВУМГ в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Позивачем роботи згідно договору виконано на суму 220 210,13 грн.

16.04.2013 між ПАТ "Укртрансгаз" в особі Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (боржник) та ПП "Альянспромбуд" (кредитор) було укладено договір № DYK-17-2013 про реструктуризацію заборгованості, за умовами якого кредитор надає боржнику відстрочку та розстрочку у погашенні заборгованості за договором, яка станом на 10.04.2013 становить 220 210,13 грн, а боржник погашає заборгованість наступним чином: протягом жовтня 2013 року в сумі 74 000 грн, протягом листопада 2013 року в сумі 73 000 грн, протягом грудня 2013 року в сумі 73 210,13 грн.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - стаття 530 ЦК України.

Водночас судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/4151/16, яке набрало законної сили 07.06.2016, стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ПП "Альянспромбуд" 220 210,13 грн боргу; це рішення було виконане відповідачем 26.08.2016, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 26.08.2016 (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов'язання припинилося.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Судами встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 17.05.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля поштового відділення) та просив стягнути з відповідача 136 203,50 грн інфляційних втрат та 15 010,81 грн - 3 % річних за період з 19.05.2014 (гранична дата, визначена позивачем в межах трирічного строку позовної давності) по 25.08.2016 (26.08.2016 - дата припинення зобов'язання).

Враховуючи викладене, встановивши прострочення відповідачем виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем та врахувавши положення наведених вище вимог законодавства України, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про стягнення з відповідача на користь позивача 136 203,50 грн інфляційних втрат та 15 010,81 грн - 3 % річних за період з 19.05.2014 по 25.08.2016.

При цьому судами обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин сторін наслідків спливу строку позовної давності, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вже було зазначено вище, датою припинення грошового зобов'язання відповідача за договором є 26.08.2016, заявлені позовні вимоги стосуються періоду з 19.05.2014 по 25.08.2016, а з даним позовом ПП "Альянспромбуд" звернулося до суду 17.05.2017, тобто в межах встановленого законом трирічного строку.

За таких обставин, посилання ПАТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі на пропуск ПП "Альянспромбуд" строку позовної давності для звернення з даними позовними вимогами, відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Додані ПАТ "Укртрансгаз" до касаційної скарги копії постанов Вищого господарського суду України від 21.10.2015 у справі № 910/6129/15-г, від 13.02.2017 у справі № 910/7342/15-г, від 10.02.2016 у справі № 918/788/15 та постанови Верховного Суду України від 30.03.2010 у справі № 27/269-08, не приймається судом в якості різного застосування судами положень частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки правовідносини сторін у зазначених справах та у даній справі не є подібними.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Статтею 309 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/8131/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір