Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.02.2018 року у справі №910/2152/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2152/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Ніколова В.М. (представник за довіреністю),

відповідача - Стецика Н.В. (адвокат),

прокуратури - Волошенюк О.Г. (представник за посвідченням),

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 (суддя Турчин С.О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (головуючий - Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) у справі №910/2152/17

за позовом заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ"

про стягнення 10320184 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2017 заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор в інтересах держави у особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (далі - ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ", постачальник) про стягнення 3568662 грн. пені та 6751522 грн. штрафу, посилаючись на статті 526, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 193, 216, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Позовна заява обґрунтовується порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №286/1/16/35 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу, олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.12.2016 (далі - договір №286/1/16/35) в частині поставки продукції у строк, визначений договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями статей 525, 526, 530, 599, 610, 614, 629, 631, 655, 712 ЦК, статей 180, 193, 216-218, 230, 231 ГК та статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК), з урахуванням яких суд дійшов висновку про недоведеність виконання постачальником обов'язку з поставки продукції Міністерству оборони України (далі - замовник) як у встановлений договором строк (до 25.12.2016 включно), так і після скасування Київським апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 про вжиття заходів забезпечення позову в справі №910/22893/16, а отримання відповідачем лише 04.01.2017 ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 про скасування заходів забезпечення позову в зазначеній справі не звільняє ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" від виконання взятих на себе зобов'язань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (з урахуванням ухвали від 17.12.2017 про виправлення описки) рішення змінено в частині стягнення пені та витрат по сплаті судового збору. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на користь Міністерства оборони України 3375761,44 грн. пені та 3184,31 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. Стягнуто з ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на користь Генеральної прокуратури України 151907,94 грн. судових витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована доведеністю факту прострочення виконання відповідачем зобов'язання з постачання продукції за договором №286/1/16/35, однак, зважаючи на здійснений перерахунок розміру пені з урахуванням дати (27.12.2016), коли постачальник дізнався або повинен був дізнатися про скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення пені в сумі 3375761,44 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, 01.12.2017 відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" 578701,96 грн. пені, нарахованої за період з 26.12.2016 по 31.12.2016.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на невірне застосування і порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 530, 631 ЦК, статей 180, 216 ГК, статей 3, 23 Бюджетного кодексу України, статей 4, 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та статті 42 ГПК, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційним судом стягнуто здебільшого штрафні санкції, які безпідставно нараховані позивачем після закінчення строку дії договору, а саме за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 включно, оскільки зобов'язання між сторонами припинилися 31.12.2016; 2) суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що постачання та прийняття продукції за договором №286/1/16/35 не залежить від певного бюджетного періоду, тоді як виконання такого договору поза бюджетним періодом суперечить чинному законодавству України, про що свідчить постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі №910/2153/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Прокурор у справі О .Волошенюк у поданому відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях просить у її задоволенні відмовити і оскаржувані рішення та постанову залишити без змін з тих мотивів, що: 1) упродовж 15-18.12.2016 та упродовж 27-31.12.2016 у ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" не було жодних перешкод для виконання зобов'язання з постачання продукції за договором №286/1/16/35, проте, жодної тони пального відповідачем не було поставлено; 2) безпідставним є посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на Бюджетний кодекс України, яким не регулюються господарські відносини в частині укладання договорів та строку їх виконання, тим більше, що за умовами пунктів 4.1 та 6.1 договору №286/1/16/35 розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником комплекту первинних документів; 3) висновки, що викладені в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2017 по справі №910/2153/17, ніякого відношення до судових рішень у справі №910/2152/17 не мають, позаяк, виконуючи вміщені у згаданій постанові вказівки, судом першої інстанції 29.11.2017 прийнято рішення про повне задоволення позову у справі №910/2153/17, яке наразі є предметом апеляційного перегляду; 4) аргумент скаржника про неправомірність стягнення штрафних санкцій, нарахованих поза строком дії договору поставки, суперечить приписам частини 6 статті 232 ГК, згідно якої нарахування таких санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується терміном дії договору.

Водночас, колегія суддів відхиляє передчасне клопотання Генеральної прокуратури України від 29.03.2018 №10/2/3/21112-17 про передачу справи №910/2152/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в разі, якщо касаційна інстанція вважатиме за необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі №910/29752/15, яке (клопотання) обґрунтовується статтями 302, 303 та пунктом 7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017)), оскільки таке клопотання ґрунтується на нічим не підкріплених припущеннях заявника, тоді як предмет, підстави позову, фактичні обставини та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у справі №910/29752/15 і №910/2152/17 є різними.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.12.2016 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (постачальник) було укладено договір №286/1/16/35 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу: олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (нафта, вугілля і нафтопродукти) (лот 5 - паливо дизельне Євро (арктичне) або еквівалент, а саме паливо дизельне ДТ-3-К5, клас 2) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією. Загальна вартість продукції складає 96450327 грн.

Ціна договору становить: без ПДВ 80375272,50 грн., крім того ПДВ 16075054,50 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 96450327 грн., у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.1 договору №286/1/16/35).

Відповідно до пункту 4.1 договору №286/1/16/35 розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 5.2 договору №286/1/16/35 постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Договір вважається виконаним при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу (пункт 5.5 договору №286/1/16/35).

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору №286/1/16/35 на відповідача покладено обов'язок забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 договору №286/1/16/35 за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (пункт 10.1 договору №286/1/16/35).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 у справі №910/22893/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік" до Міністерства оборони України, ТОВ "Вог Аеро Джет" про визнання недійсним результатів відбору та визнання недійсним договору було вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України та ТОВ "Вог Аеро Джет" вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.12.2016 №286/1/16/35 за результатами переговорної процедури на закупівлю палива дизельного ДТ-3-К5, клас 2: (номер процедури закупівлі в електронній системі: UA-2016-11-14-001643-а, опубліковане в електронній системі закупівель 22.11.2016) за лотом 5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016, яка була оприлюднена в реєстрі судових рішень 27.12.2016, було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 у справі № 910/22893/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/22893/16 та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Відповідно до рознарядки Міністерства оборони України відповідач повинен поставити замовнику пальне дизельне Євро (арктичне) у кількості 4674 тон у строк до 25.12.2016 включно (а.с.12).

В основу оскаржуваних рішення і постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність обставин невиконання постачальником зобов'язання з поставки продукції (дизельного пального Євро (арктичне) у кількості 4674 тон) у встановлений строк, внаслідок чого у замовника виникло право вимагати від відповідача сплатити штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору №286/1/16/35. При цьому, апеляційний суд, здійснивши перерахунок пені з урахуванням обізнаності постачальника лише 27.12.2016 про скасування заходів забезпечення позову в справі №910/22893/16, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягуваної пені до 3375761,44 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пунктів 1.1 та 5.2 договору №286/1/16/35 відповідач повинен був поставити Міністерству оборони України пальне дизельне Євро (арктичне) у кількості 4674 тонн у строк до 25.12.2016 включно.

Місцевим і апеляційним господарськими судами достеменно встановлено та скаржником не заперечується той факт, що постачальником в порушення умов договору №286/1/16/35 не було здійснено поставки продукції, а саме пального дизельного Євро (арктичне) у кількості 4674 тон.

В силу приписів частини 1 статті 115 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Ухвала від 16.12.2016 про вжиття заходів до забезпечення позову в справі №910/22893/16 набрала чинності з моменту винесення і мала виконуватись всіма учасниками спірних правовідносин.

За таких обставин, апеляційний суд правильно відхилив посилання прокуратури та позивача на те, що зважаючи на відсутність доказів пред'явлення вказаної ухвали до органів державної виконавчої служби, відповідач не був позбавлений можливості здійснювати виконання договору №286/1/16/35.

Апеляційним судом враховано, що ухвалою суду Господарського суду міста Києва від 22.12.2016, яка оприлюднена в реєстрі судових рішень 27.12.2016, було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 у справі №910/22893/16. При цьому, відповідач був обізнаний про розгляд справи №910/22893/16 та мав можливість скористатись своїм правом вільного доступу до реєстру судових рішень для отримання відповідної інформації щодо результатів розгляду справи 910/22893/16.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно не прийняв до уваги посилання постачальника на неможливість виконання зобов'язань в частині поставки продукції з моменту оприлюднення ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову.

В свою чергу, отримання відповідачем лише 04.01.2017 ухвали суду від 22.12.2016 про скасування заходів забезпечення позову не спростовує наведених вище обставин та не звільняє ТОВ "Вог Аеро Джет" від виконання взятих на себе зобов'язань та відповідальності за їх порушення.

Крім того, відповідачем не вчинялось будь-яких дій, спрямованих на виконання договору як після оприлюднення 27.12.2016 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2016, так і після скасування Київським апеляційним господарським судом ухвали від 16.12.2016.

Частиною 4 статті 631 ЦК передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Главою 50 ЦК визначено підстави припинення зобов'язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

Відповідно до статті 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони договору №286/1/16/35 домовились про поставку продукції до 25.12.2016, визначивши строк дії договору до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині поставки продукції, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування замовником штрафних санкцій поза межами строку дії договору №286/1/16/35 за прострочення виконання зобов'язання з поставки продукції, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Частиною 2 статті 231 ГК передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, суд першої інстанції загалом дійшов правильного висновку про те, що факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з постачання продукції за договором №286/1/16/35 належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з уточнюючим висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3375761,44 грн. пені та 6751522 грн. штрафу, який (висновок) зроблено за результатами перерахунку розміру пені, здійсненого з урахуванням умов підпункту 7.3.2 пункту 7.3 договору №286/1/16/35 та дати (27.12.2016), коли відповідач повинен був дізнатися про скасування заходів забезпечення позову в справі №910/22893/16, які (заходи) перешкоджали постачальнику здійснити поставку продукції замовнику до 27.12.2016.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що апеляційним судом стягнуто здебільшого штрафні санкції, які безпідставно нараховані позивачем після закінчення строку дії договору №286/1/16/35, а саме за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 включно, оскільки, з урахуванням положень статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК, апеляційний суд правильно зазначив, що закінчення строку дії цього договору не є підставою припинення зобов'язань постачальника щодо поставки продукції у строк, що настав до 31.12.2016, так само як ТОВ "Вог Аеро Джет" не може бути звільнене від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, застосованих кредитором за порушення, яке мало місце під час дії договору.

При цьому, слід погодитися з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами прокуратури про те, що аргумент скаржника про неправомірність стягнення штрафних санкцій, нарахованих поза строком дії договору поставки, також суперечить приписам частини 6 статті 232 ГК, згідно якої нарахування таких санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується терміном дії договору.

Касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника про те, що виконання ним договору №286/1/16/35 поза бюджетним періодом суперечить чинному бюджетному законодавству України, оскільки Бюджетним кодексом України, не регулюються господарські відносини в частині виконання договорів поставки, підтвердженням чого є пункти 4.1, 6.1 цього договору, згідно яких розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником комплекту первинних документів.

В свою чергу, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі №910/2153/17 (за участю тих же сторін), оскільки зазначена постанова не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права з тих мотивів, що нею спір не було вирішено остаточно з огляду на скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачу справ на новий розгляд.

Разом з тим, касаційна інстанція погоджується з доводами відзиву на касаційну скаргу в частині того, що упродовж 27-31.12.2016 у ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" не було жодних перешкод для виконання зобов'язання з постачання продукції за договором №286/1/16/35, проте, жодної тони пального відповідачем не було поставлено.

Проте, колегія суддів не може прийняти до уваги наведені прокурором у додаткових поясненнях посилання на невідповідність змісту наявного у справі листа ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" від 23.12.2017 №117 (а.с.181-183 том 1) дійсному змісту цього листа, отриманого Міністерством оборони України, оскільки в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд дійшов вірного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено факт прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з поставки продукції, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права (статей 526, 599, 610, 612, 629, 631, 712 ЦК, статей 193, 216, 217, 230, 231 ГК) та без порушення норм процесуального права (статей 42,43, 101 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017), колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що не відноситься до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі №910/2152/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

І.В. Кушнір