Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2226/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "СОФАРМА",

відповідачі - приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН СТИРОЛ", Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу акціонерного товариства "СОФАРМА"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 (головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Верховець А.А.)

у справі № 910/2226/18

за позовом акціонерного товариства "СОФАРМА" (далі - АТ "СОФАРМА")

до приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (далі - ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ") та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство)

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано АТ "СОФАРМА" про визнання недійсним свідоцтва України від 27.05.2013 № 171032 на знак для товарів і послуг.

АТ "СОФАРМА" також подано до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій Товариство просило суд:

- заборонити Міністерству провадити дії щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва України від 27.05.2013 № 171032, власником якого є ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ", а саме: стосовно передачі третім особам повністю або частково права власності (користування) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27.05.2013 № 171032; щодо дострокового припинення дії свідоцтва України від 27.05.2013 № 171032 на знак для товарів і послуг за заявою власника повністю або частково, до набрання рішенням господарського суду міста Києва у справі законної сили;

- заборонити ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" передавати повністю або частково право власності (користування) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27.05.2013 № 171032, а також відмовлятися повністю чи частково від знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27.05.2013 № 171032, до набрання рішенням господарського суду міста Києва у справі законної сили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2018, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018, у задоволенні заяви АТ "СОФАРМА" про забезпечення позову відмовлено.

У прийнятті відповідних судових рішень попередні судові інстанції виходили з недоведеності заявником того, що невжиття визначених ним заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У касаційній скарзі АТ "СОФАРМА", посилаючись на прийняття оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), незаконність цих рішень, порушення внаслідок їх прийняття прав скаржника та його законних інтересів, просить: зазначені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення у справі, яким вжити заходи до забезпечення позову у справі № 910/2226/18 за заявою АТ "СОФАРМА".

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд касаційної скарги здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у прийнятті оскаржуваних судових рішень встановлено, зокрема, що:

- як підставу для вжиття заходів до забезпечення позову заявник вказував те, що:

АТ "СОФАРМА" є власником знаків для товарів і послуг, серед яких, зокрема, "KARSIL" (міжнародна реєстрація № 631628), "CARSIL/КАРСИЛ" (міжнародна реєстрація № 767874);

- 23.08.2017 позивачу стало відомо про попередню відмову у наданні йому правової охорони на знак для товарів послуг "HEPCARSIL" за міжнародною реєстрацією № 1321959 на території України для всіх товарів 05 класу МКТП. Відмова обґрунтована тим, що заявлене словесне позначення є схожим із зареєстрованим в Україні знаком для товарів і послуг "ГЕПАРСИЛ/HEPARSIL", власником якого є ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (свідоцтво України від 27.05.2013 № 171032 на знак для товарів і послуг) настільки, що їх можна сплутати;

- на думку позивача, знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27.05.2013 № 171032 є таким, що може ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товар, а також вказаний знак для товарів і послуг є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

- за твердженням позивача, ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" має право в будь-який час передати належні йому виключні майнові права інтелектуальної власності на оспорюваний знак іншій особі, що зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки власником спірного свідоцтва стане інша особа, а не ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ";

- наслідком передання ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" прав на знак для товарів і послуг іншій особі стане суттєве затягування розгляду справи, пов'язане з необхідністю залучати до участі у справі нового (нових) учасників судового процесу;

- також ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" може скористатися правом, наданим йому статтею 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а саме, відмовитися від свідоцтва України від 27.05.2013 № 171032 на знак для товарів і послуг в будь-який час повністю або частково;

- внаслідок такої відмови виконати рішення суду, у випадку задоволення позову, буде неможливо, у зв'язку з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про припинення дії свідоцтва.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи статей 136, 137 ГПК України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода позивача з відмовою судів попередніх інстанцій у вжитті заходів до забезпечення позову, про яке просив позивач.

Відповідно до положень ГПК України:

- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136);

- позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (частина перша статті 137);

- заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137);

- не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У справах, пов'язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об'єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта інтелектуальної власності; заборони Міністерству приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об'єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність". У разі оспорювання міжнародної реєстрації торговельної марки суд з урахуванням конкретних обставин справи може заборонити власникові відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті.

Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Відмовляючи у задоволені заяви АТ "СОФАРМА" про забезпечення позову в даній справі, суди попередніх інстанцій не врахували того, що предметом позову є визнання недійсним свідоцтва України від 27.05.2013 № 171032 на знак для товарів і послуг і зобов'язання Міністерства внести відомості про визнання згаданого свідоцтва недійсним до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Відповідно, в силу об'єктивних обставин, існує ймовірність передачі ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27.05.2013 № 171032 на користь третіх осіб або ж відмови власника від цього свідоцтва, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, в зв'язку із наявністю нових власників згаданого свідоцтва № 171032 на знак для товарів і послуг, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстрований за оспорюваним свідоцтвом знак для товарів і послуг іншій особі, яка не бере участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 зі справи № 910/5916/18).

У випадку ж відмови ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ" від оспорюваного свідоцтва, в силу приписів статті 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ніхто інший, окрім колишнього власника свідоцтва, не буде мати права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва.

Оскільки обрані позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а, отже, існує конкретний зв'язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову, Касаційний господарський суд вважає, що наведені заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову, що не було враховано ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами у розгляді заяви АТ "СОФАРМА".

Отже, господарський суд у винесенні оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову неправильно застосував приписи статей 136 ГПК України, а апеляційний господарський суд, у свою чергу, зазначеного порушення не усунув, у зв'язку з чим судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню внаслідок порушення норм процесуального права, яке призвело до прийняття неправильних судових актів. Заява ж АТ "СОФАРМА" про забезпечення позову у справі № 910/2226/18 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою та другою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений АТ "СОФАРМА" за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає стягненню з ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ". Проте скаржником не порушувалося питання щодо розподілу згаданих судових витрат.

Керуючись статтями 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "СОФАРМА" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 910/2226/18 скасувати.

3. Заяву акціонерного товариства "СОФАРМА" про забезпечення позову у справі № 910/2226/18 задовольнити.

4. З метою забезпечення позову у справі № 910/2226/18 заборонити:

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) до набрання законної сили рішенням суду в даній справі вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва України від 27.05.2013 № 171032 на знак для товарів і послуг, власником якого є приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН СТИРОЛ", а саме: стосовно передачі третім особам повністю або частково права власності (користування) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27.05.2013 № 171032; стосовно припинення дії свідоцтва України від 27.05.2013 № 171032 на знак для товарів і послуг за заявою власника про відмову від свідоцтва повністю або частково;

- приватному акціонерному товариству "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (84610, м. Горлівка, Донецька область, вул. Горлівської дивізії, 10; ідентифікаційний код 05761614) до набрання законної сили рішенням суду в даній справі передавати повністю або частково право власності (користування) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27.05.2013 № 171032, а також відмовлятися повністю або частково від знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27.05.2013 № 171032.

5. Стягувачем за цією постановою є акціонерне товариство "СОФАРМА" (вул. Ілієнско шоссе, 16, BG-1220, Софія, Болгарія).

6. Боржниками за цією постановою є: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) та приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН СТИРОЛ" (84610, м. Горлівка, Донецька область, вул. Горлівської дивізії, 10; ідентифікаційний код 05761614).

7. Дана постанова є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

8. Строк пред'явлення даної постанови до виконання складає три роки (тобто до 03.10.2021), починаючи з наступного дня після набрання даною постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, а саме з 02.10.2018, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков