Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.02.2019 року у справі №910/17026/17
Ухвала КГС ВП від 10.04.2018 року у справі №910/17026/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/17026/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С. М.) від 23.07.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Буравльова С. І., судді Зубець Л. П., Власова Ю. Л.) від 03.12.2018 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Траст" (далі - Позивач, Банк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перформенс Маркетинг" (далі - Відповідач, ТОВ "Перформенс Маркетинг")

про визнання нікчемного договору № 25/02/16 від 25.02.2016 недійсним та застосування наслідків його недійсності,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 29.09.2017 Банк подав позовну заяву про визнання недійсним договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 (далі - Договір), укладеного між ним і ТОВ "Перформенс Маркетинг" та застосування наслідків недійсності Договору, а саме стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 574 075 грн 40 коп.

1.2. Позовна заява мотивована відсутністю доказів надання Відповідачем послуг з розміщення в мережі Інтернет рекламно-інформаційного модуля та послуг з лідогенерації, у зв`язку з чим Банк безпідставно підписав акти надання послуг за Договором та сплатив Відповідачу грошові кошти в сумі 574 075 грн 40 коп. як винагороду за оформлення кредиту за Довгими та Короткими онлайн заявками на сайті. За вказаних обставин Договір є нікчемним відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), так як укладений без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання послуг, а лише з метою протиправного отримання коштів Банка. Через нікчемність вказаного правочину згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на адресу Відповідача було направлено повідомлення з вимогою повернути отримані ним грошові кошти, однак таке повідомлення було проігнороване.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018, в позові відмовлено повністю та покладено на Банк судовий збір.

2.2. Рішення судів мотивовані недоведеністю передбачених Законом підстав для визнання Договору недійсним як нікчемного, оскільки за Договором Банк не здійснював безоплатно відчуження майна, не приймав на себе зобов`язання без встановлення обов`язку Відповідача щодо вчинення відповідних майнових дій та не відмовлявся від власних майнових вимог. Суди вказали, що Позивач не довів, що всі учасники цього правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення з огляду на те, що Відповідач намагався досягти правового результату - надати передбачені Договором послуги та отримати винагороду за них. Укладення і виконання Договору підтверджується наданими Відповідачем статистичними звітами в електронному виді, підписаними і скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі послуг та здійсненням оплати за ці послуги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 01.04.2019 Банк звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди порушили вимоги частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів і дійшли помилкового висновку про реальне виконання Договору та про відсутність ознак його фіктивності.

4.2. Внаслідок помилкових висновків щодо дійсних обставин справи суди не застосували положення статті 216 ЦК України та пункт 1 частини третьої статті 38 Закону, на які містились посилання в позовній заяві.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

5.2. Відзив обґрунтований тим, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства; аргументи Позивача зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій; Позивач, визнаючи Договір нікчемним діяв з перевищенням своїх повноважень.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банка на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 910/17026/17; розгляд справи призначено на 26.02.2019; встановлено строк для подання відзиву до 12.02.2019.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2019 провадження у цій справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/3156/17.

6.3. 04.06.2019 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 916/3156/17, повний текст якої опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.06.2019.

6.4. Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2019 провадження у цій справі поновлено, розгляд справи призначено на 02.07.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 25.02.2016 Відповідачем як виконавцем та Банком як замовником укладено Договір. Відповідно до п. 2.1 Договору на основі наданих замовником заявок (додатків) виконавець у терміни, порядок та на умовах, що визначені договором, зобов`язується надавати замовнику наступні послуги: здійснювати розміщення РІМ замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах на свій розсуд, з урахуванням умов, визначених в заявці (додатку); за допомогою системи по управлінню інтернет рекламою та аудиту виконавця вести облік здійснення лідів та надавати замовнику згідно з умовами даного договору статистичні звіти про надання послуг.

7.2. Договір укладений строком на 1 (один) рік і вступає в силу з моменту підписання його сторонами (п. 9.1 Договору).

7.3. Також між сторонами укладено додатки до Договору, а саме: № 1 від 25.02.2016 та № 3 від 05.04.2016.

7.4. Відповідно до п. 3.3.2 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги виконавця згідно з умовами даного договору та додатків до нього.

7.5. Як передбачено п. 4.1 Договору, ціни і тарифи на послуги, що здійснюються виконавцем по даному договору, встановлюються сторонами в заявках (додатках) на послуги, в залежності від вибраних замовником параметрів та умов здійснення лідів. Підсумкова вартість послуг виконавця за звітний період фіксується в акті прийому-передачі наданих послуг. Примітка: звітним періодом по договору визначається 1 (один) календарний місяць.

7.6. Згідно з п. 4.2 Договору оплата замовником вартості послуг виконавця відбувається шляхом післясплати на підставі акта приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури наданих виконавцем замовнику за відповідний звітний період. Конкретні строки сплати погоджуються сторонами у відповідному додатку до цього договору.

7.7. На виконання умов Договору між сторонами підписано акти надання послуг на загальну суму 574075,40 грн, а саме: № 37 від 31.03.2016 на суму 106008,00 грн, № 44 від 26.04.2016 на суму 119700,00 грн, № 54 від 23.05.2016 на суму 138104,10 грн, № 69 від 31.05.2016 на суму 149279,90 грн, № 81 від 20.06.2016 на суму 55149,80 грн, № 94 від 31.07.2016 на суму 5833,60 грн.

7.8. Також, на підтвердження надання послуг Відповідачем надано статистичні звіти в електронному вигляді, що надавались на виконання Договору.

7.9. Надані послуги були оплачені на загальну суму 574075,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 89085 від 20.04.2016 на суму 106008,00 грн, № 92471 від 20.05.2016 на суму 119700,00 грн, № 93346 від 30.05.2016 на суму 138104,10 грн, № 95725 від 21.06.2016 на суму 149279,90 грн, № 99505 від 01.08.2016 на суму 55149,80 грн, № 100587 від 11.08.2016 на суму 5833,60 грн.

7.10. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29.12.2016 № 559-рш Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 3085 від 30.12.2016 "Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк "Траст" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким запроваджено процедуру ліквідації Банка з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банка.

7.11. В процесі проведення перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, відповідно до частини другої статті 38 Закону та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 826 від 26.05.2016 «Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними», а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», було виявлено ознаки нікчемності Договору, передбачені частиною третьою статті 38 Закону.

7.12. Відповідно до витягу з наказу № 143-ЛТ від 15.06.2017 ПАТ Банк «Траст», Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Траст» на підставі пункту 4 частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону, акта комісії з перевірки договорів від 13.06.2017 Договір визнано нікчемним.

7.13. 15.06.2017 Банк направив на адресу Відповідача повідомлення № 1489 про визнання нікчемним Договору, у якому містились також і вимоги про повернення грошових коштів в сумі 574075,40 грн, які отримані ним за Договором.

8. Позиція Верховного Суду

Щодо способу захисту цивільних прав - визнання недійсним нікчемного договору

8.1. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.2. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

8.3. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц.

8.4. Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

При цьому за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд, відповідно до викладеної в позові вимоги позивача, може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

8.5. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

8.6. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

8.7. Законом установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

За статтею 38 Закону Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

8.8. Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

8.9. Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в її постановах від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16 (провадження № 12-15гс18), від 04.07.2018 у справі № 819/353/16 (провадження № 11-163апп18), від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15 (провадження № 11-1080апп18), від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16 (провадження № 11-775ас18), 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

8.10. З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

8.11. У цій справі Банк (як сторона правочину) стверджує, що Договір є нікчемним. Наслідком такої нікчемності є відсутність правових підстав для перерахування коштів, сплачених за Договором. Отже, спір фактично стосується наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків недійсності Договору у вигляді стягнення з Відповідача на користь Банку грошових коштів у сумі 574 075 грн 40 коп.

8.12. За таких умов належним способом захисту інтересів є пред`явлена Банком вимога про застосування наслідків недійсності Договору, а позовна вимога про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена, оскільки Банк просив застосувати неналежний спосіб захисту.

8.13. Враховуючи що заявлена Банком вимога про визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін, однак з мотивів, викладених в цій постанові.

Щодо вимоги про застосування наслідків недійсності договору

8.14. Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.15. Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

8.16. Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

8.17. У даному спорі обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що нікчемність правочину прямо встановлена спеціальним Законом.

8.18. Статтями 3, 4, 37, 38 Закону передбачено, що Фонд не є органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Уповноважена особа Фонду діє в межах повноважень фонду, а зокрема, діючи як орган управління банку у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень, може вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Рішення уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до нікчемних є результатом внутрішньої перевірки правочинів Банку, оскільки обов`язок повернути майно (кошти) виникає у контрагентів не на підставі наказу про виявлення нікчемних правочинів, а в силу закону. Таке майно (кошти) може бути повернуто або добровільно, або у примусовому порядку на підставі судового рішення. Отже, для застосування наслідків нікчемного правочину банк як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду відповідно від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16).

8.19. Встановивши факт укладення Договору і його виконання на підставі підписаних та скріплених печатками сторін актів приймання-передачі наданих послуг, оплати Позивачем таких послуг та наданих Відповідачем статистичних звітів в електронному виді, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір не суперечить положенням статті 203 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови, встановленні законодавством для даного виду правочинів, підстави для визнання його недійсним відсутні, а вимога про застосування наслідків недійсності Договору у вигляді стягнення грошових коштів у розмірі 574075,40 грн не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання Договору недійсним.

8.20. Водночас суд не врахував такого. Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.21. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.22. Суд звертає увагу на те, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що послуги за Договором фактично були надані, ґрунтується на посиланні на дві групи доказів: 1) акти приймання послуг як докази оформлення приймання; 2) статистичні звіти в електронному вигляді як докази фактичного надання послуг.

8.23. Водночас з наведених вище приписів процесуального закону вбачається, що після подання Відповідачем статистичних звітів в електронному вигляді на підтвердження надання послуг за Договором, суд першої інстанції повинен був дослідити ці докази та надати їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності окремо, а також достатності і взаємного зв`язку з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи у їх сукупності, зокрема з актами надання послуг та платіжними дорученнями про перерахування Банком коштів. Натомість, суди лише констатували подання стороною статистичних звітів в електронному вигляді (пункт 7.8 цієї постанови).

8.24. Суд звертає увагу на те, що саме лише згадування в судовому рішенні про подання доказу, без зазначення того, які саме дані суд в результаті отримав та які фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, з допомогою цих даних встановив, не може вважатись дослідженням доказу та наданням оцінки згідно з вимогами ГПК України.

8.25. Суди також не дослідили Договір з додатками до нього в сукупності з актами приймання та не встановили, в чому саме полягали послуги, які виконавець зобов`язаний був надавати за Договором і чим підтверджується їх фактичне надання.

8.26. У зв`язку з цим Суд частково погоджується з доводами Скаржника (пункт 4.1 цієї постанови) та доходить висновку про те, що суд першої інстанції не дослідив докази під час розгляду справи. Допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, що полягають у недослідженні зібраних у справі доказів і які суд апеляційної інстанції не виправив, унеможливили встановлення фактичних обставин, з`ясування яких є істотним для прийняття правильного рішення у цій справі.

8.27. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.28. З огляду на викладене прийняті у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про застосування наслідків недійсності Договору визнати обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.29. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на те, що розгляд справи не завершено розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 910/17026/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016. Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак