Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.12.2022 року у справі №910/4160/20
Ухвала КГС ВП від 20.10.2020 року у справі №910/4160/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/4160/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Селівон А.М.)

від 11.03.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.)

від 31.08.2022

у справі № 910/4160/20

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 3 360 209 001, 13 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Гарматін К.В., Синьоока Г.І.;

відповідача - Прокопів Н.М., Прохоров Ю.Г.;

третьої особи 1 - не з`явився;

третьої особи 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення 3 036 763 287,68 грн заборгованості, з яких: 2 951 777 452,66 грн основного боргу, 29 301 656,37 грн пені, 49 683 270,09 грн штрафу та 6 000 908,56 грн 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додаткових угод до нього № 11/76/01/20 від 30.01.2020, № 13/186/01/20 від 03.02.2020 та № 14/203/01/20 від 14.02.2020 в частині своєчасної та повної оплати за продану останньому в лютому 2020 року електричну енергію.

1.2. Під час розгляду справи позивачем неодноразово подавались заяви про збільшення розміру позовних вимог та про зміну підстав позову, за результатами розгляду яких судом першої інстанції в остаточній редакції прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 360 209 001,13 грн, з яких за додатковою угодою № 11: 2 879 191 967,42 грн основного боргу, 134 676 957,60 грн пені, 184 131 757,00 грн штрафу, 29 730 145,73 грн 3% річних, 52 857 691,42 грн інфляційних втрат; за додатковою угодою № 14: 69 298 822,31 грн основного боргу, 3 248 702,64 грн пені, 5 004 212,00 грн штрафу, 681 477,28 грн 3% річних, 1 387 267,73 грн інфляційних втрат.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 провадження у справі за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Гарантований покупець" в частині стягнення 354 800 533,17 грн основного боргу, 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 2 593 690 256,56 грн основного боргу, 30 411 623,01 грн процентів річних та 54 244 959,15 грн втрат від інфляції.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" суми основного боргу у розмірі 619 096 107, 56 грн визнано нечинним. Закрито провадження у справі № 910/4160/20 в частині заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 619 096 107, 56 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/4160/20 у частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" 1 974 594 149,00 грн основного боргу, 30 411 623,01 грн процентів річних, 54 244 959,15 грн втрат від інфляції та закриття провадження у справі в частині стягнення 354 800 533, 17 грн основного боргу, 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, ДП "Гарантований покупець" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

3.2. Підставою касаційного оскарження ДП "Гарантований покупець" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.11.2019 у справі №905/49/15 щодо застосування статті 1, частин 1, 2 статті 3, статті 4, 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру;

- від 10.12.2019 у справі №904/4156/18, від 05.09.2019 у справі №908/1501/18 (щодо застосування ст. 231 ГК України, ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань");

- від 15.10.2019 у справі №909/1141/18, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 04.06.2019 у справі №924/159/14 (щодо застосування ст. 534 ЦК України).

Також підставою касаційного оскарження зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №910/11610/20, шляхом розмежування порядку черговості зарахування в межах договору та статті 534 ЦК України.

Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що судом не було розглянуто клопотання про витребування оригіналів електронних доказів та встановлення достовірності, прийнятності доказів наявних в матеріалах справи, тобто суд не дослідив важливі докази у справі.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому позивач зазначає, що аргументи скаржника щодо необхідності врахування висновків, викладених у перелічених ним у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, при вирішенні спору в цій справі є необґрунтованими, оскільки правовідносини в них не подібні.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

27.09.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (продавець за договором) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (Гарантований покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-19-00063/749/01, за умовами якого продавець зобов`язаний продати електричну енергію гарантованому покупцю, а гарантований покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору гарантованим покупцем електричної енергії (п. 2.2 договору).

Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. Період постачання може визначатися кількістю календарних діб постачання, календарними датами початку i закінчення календарного тижня/місяця/кварталу тощо. Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором у періоді постачання визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з нарахуванням податку та податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України. При здійсненні платежів Гарантований покупець повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому зазначається відповідний договір та додаткова угода, відповідно до яких здійснюється купівля-продаж електричної енергії та період постачання (п.п. 4.1, 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору Гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці, у такому порядку:

4.3.1. У перший робочий день після закінчення періоду постачання у розмірі не менше 65 % від вартості електричної енергії, купленої у такому періоді постачання (для періоду постачання тривалістю 7 або менше календарних днів).

Щопонеділка у розмірі не менше 65 % від вартості електричної енергії, купленої у такому періоді постачання (для періоду постачання тривалістю більше, ніж 7 календарних днів).

Якщо граничний строк оплати платежу за цим пунктом Договору припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений у перший робочий день, що слідує за таким днем.

4.3.2.Не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця у розмірі не менше 75 % від загальної вартості електричної енергії, купленої у поточному розрахунковому місяці.

4.3.3.Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем у розмірі 100 % від загальної вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.

Згідно з п. 4.3.4 договору розміри та строки належних до сплати платежів за електричну енергію можуть визначатись у Додатковій угоді для Періоду постачання.

Відповідно до п. 6.4 Договору у разі наявності заборгованості за цим договором, сторони домовилися, що зарахування платежів, які здійснює Гарантований покупець на користь продавця буде здійснюватися у такому порядку: у першу чергу погашаються пеня та/або штраф, що виникли у зв`язку з порушенням умов договору; у другу чергу погашаються зобов`язання щодо сплати за електричну енергію відповідно до черговості їх виникнення. Про черговість зарахування грошових коштів, отриманих від Гарантованого покупця (у разі наявності заборгованості), продавець протягом 3-х робочих днів направляє Гарантованому покупцю повідомлення в електронному вигляді на електронну адресу, вказану Гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи).

Згідно з пп. 6.6, 6.7, 6.8 договору зобов`язання Гарантованого покупця щодо сплати продавцю штрафу/пені виникають у такі строки: пеня (згідно з п. 6.2 договору) - у перший календарний день, що слідує за останнім днем оплати відповідного платежу за електричну енергію, передбаченого договором; штраф (згідно з п. 6.3 договору) - у перший календарний день після закінчення 30-денного строку. У випадку несплати Гарантованим покупцем штрафу/пені протягом 2 робочих днів з дня виникнення зобов`язань щодо сплати штрафу/пені, продавець має право здійснити зарахування коштів, отриманих від Гарантованого покупця, як сплату штрафу/пені у порядку, передбаченому у п. 6.4 цього договору. Про порушення Гарантованим покупцем умов цього договору, що зумовлюють виникнення у Гарантованого покупця зобов`язань щодо сплати штрафу/пені, продавець направляє Гарантованому покупцю: повідомлення в електронному вигляді з розрахунком штрафу/пені та рахунок на сплату на електронну адресу, вказану Гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору, з накладенням KEП керівника (уповноваженої особи) та/або повідомлення в письмовому вигляді з розрахунком штрафу/пені та рахунок на сплату на поштову адресу, вказану Гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору. Дата надсилання/отримання повідомлення не впливає на строки виникнення зобов`язань, що визначені п.6.6 цього договору. У випадку незгоди Гарантованого покупця із сумою та/або розрахунком штрафу/пені, що визначені продавцем у повідомленні, сторони діють у наступному порядку: Гарантований покупець оплачує суму штрафу/пені, що визначені у відповідному повідомленні та після цього звертається до продавця з метою врегулювання розбіжностей щодо розрахованої продавцем суми штрафу/пені.

У випадку не оплати (оплати у неповному обсязі) Гарантованим покупцем за електричну енергію, у порядку передбаченому окремо кожним із п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 цього договору, Гарантований покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню за кожний день прострочення відповідного платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за увесь час порушення зобов`язання (п.6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 договору за прострочення оплати гарантованим покупцем за електричну енергію на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Гарантований покупець додатково зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 7 % від суми простроченої заборгованості.

За умовами п. 11.3 Договору зміни до Договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення Додаткової угоди.

Для періоду постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 було проведено два електронні аукціони:

1) електронний аукціон від 30.01.2020 № ЕР-300120-GB (аукціонне свідоцтво№ 03-ЕР-300120-GB-1-1), за результатами якогоміж Продавцем та Гарантованим покупцем було укладеноДодаткову угоду від 30.01.2020 № 11/76/01/20 (далі - Додаткова угода № 11);

2) електронний аукціон від 14.02.2020 № ЕР-140220-GB (аукціонне свідоцтво № 03-ЕР-140220-GB-1-1), за результатами якого між Продавцем та Гарантованим покупцем було укладено Додаткову угоду від 14.02.2020 № 14/203/01/20 (далі - Додаткова угода № 14).

В подальшому між сторонами було укладено ряд Додаткових угод до Договору щодо зміни його окремих умов, зокрема, Додаткову угоду № 11/76/01/20 від 30.10.2020 року щодо періоду постачання 01.02.2020-29.02.2020; Додаткову угоду № 13/186/01/20 від 03.02.2020 року щодо зміни порядку оплати за період постачання 01.02.2020-29.02.2020;

Додаткову угоду № 14/203/01/20 від 14.02.2020 року щодо періоду постачання 16.02.2020-31.02.2020.

Так, 30.01.2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду №11/76/01/20 до Договору №65-150-SD-19-00063/749/01 купівлі-продажу електричної енергії від 27.09.2019, в якій зазначено, що відповідно до результатів електронного аукціону №ЕР-300120-GB, що відбувся 30.01.2020, аукціонного свідоцтва №03-ЕР-300120-GB-1-1 та договору, Гарантований покупець купує у продавця електричну енергію для забезпечення загальносуспільних інтересів (п. 1 додаткової угоди).

Відповідно до п.п. 2, 3 Додаткової угоди №11/76/01/20 від 30.01.2020 періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год 01.02.2020 по 24:00 год 29.02.2020, обсяг електричної енергії, що купується та продається, становить 6 323 160 МВт*год.

Вартість електричної енергії становить 4300001726,40 грн (п. 5 Додаткової угоди №11/76/01/20 від 30.01.2020).

У п. 6 Додаткової угоди №11/76/01/20 від 30.01.2020 сторони дійшли згоди, що п.п. 4.3, 4.3.1, 4.3.2 та абзац 1 п. 4.3.3 не застосовуються до Періоду постачання (01.02.2020 - 29.02.2020) та Гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у Період постачання (01.02.2020 - 29.02.2020), у такому порядку:

1) до 03.02.2020 включно - не менше 75% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 02.02.2020 (включно);

2) до 10.02.2020 включно - не менше 75% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 09.02.2020 (включно);

3) до 17.02.2020 включно - не менше 85% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 16.02.2020 (включно);

4) до 24.02.2020 (включно) - не менше 85% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 23.02.2020 (включно);

5) до 28.02.2020 (включно) - не менше 95% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 27.02.2020 (включно);

6) не пізніше 06.03.2020 включно Гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії у розмірі 100% від варт соті електричної енергії, купленої у лютому 2020 року.

При цьому, у п. 7 Додаткової угоди №11/76/01/20 від 30.01.2020 сторони зазначили, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором застосовується у порядку та розмірі, визначеному розділом 6 договору з врахуванням строків та розміру оплати за електричну енергію, що визначені пунктом 6 цієї додаткової угоди.

Згідно викладеного в редакції Додаткової угоди № 11 п. 9 Договору "Цей Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 29 лютого 2020 року включно. В частині виконання фінансових зобов`язань Договір діє до їх повного виконання."

Всі інші умови Договору залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов`язання за ним (п. 10 Додаткової угоди № 11).

Також 03.02.2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду №13/186/01/20 до Договору (далі - Додаткова угода № 13), в якій сторони дійшли згоди викласти п. 6 Додаткової угоди №11/76/01/20 від 30.01.2020 у наступній редакції: "сторони дійшли згоди, що п.п. 4.3, 4.3.1, 4.3.2 та абзац 1 п. 4.3.3 не застосовуються до Періоду постачання (01.02.2020 - 29.02.2020) та Гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у Період постачання (01.02.2020 - 29.02.2020), у такому порядку:

1) до 10.02.2020 включно - не менше 75% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 09.02.2020 (включно);

2) до 17.02.2020 включно - не менше 85% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 16.02.2020 (включно);

3) до 24.02.2020 (включно) - не менше 85% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 23.02.2020 (включно);

4) до 28.02.2020 (включно) - не менше 95% від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 27.02.2020 (включно);

5) не пізніше 06.03.2020 включно Гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії у розмірі 100% від вартості електричної енергії, купленої у лютому 2020 року".

Всі інші умови договору та Додаткової угоди №11/76/01/20 від 30.01.2020 року залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов`язання за ними (п. 2 Додаткової угоди №13/186/01/20 від 03.02.2020 року).

Вказана Додаткова угода № 13/186/01/20 від 03.02.2020 року підписана представниками продавця та гарантованого покупця та засвідчена печатками сторін.

Окрім цього 14.02.2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 14/203/01/20 до Договору №65-150-SD-19-00063/749/01 купівлі-продажу електричної енергії від 27.09.2019, в якій зазначено, що відповідно до результатів електронного аукціону №ЕР-140220-GB, що відбувся 14.02.2020, аукціонного свідоцтва №03-ЕР-140220-GB-1-1 та Договору, Гарантований покупець купує у продавця електричну енергію для забезпечення загальносуспільних інтересів, на таких умовах (п. 1 додаткової угоди).

Відповідно до п.п. 2, 3 Додаткової угоди №14/203/01/20 від 14.02.2020 періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год 16.02.2020 по 24:00 год 29.02.2020, обсяг електричної енергії, що купується та продається, становить 110 208 МВт*год.

Вартість електричної енергії становить 74 945 848,32 грн. (п. 5 Додаткової угоди №14/203/01/20 від 14.02.2020).

Згідно з пунктом 6 Додаткової угоди № 14 сторони дійшли взаємної згоди, що пункти 4.3, 4.3.1, 4.3.2 та абз.1 п. 4.3.3 Договору не застосовуються до періоду постачання (16.02.2020-29.02.2020) та Гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у періоді постачання (16.02.2020-29.02.2020), у такому порядку:

1) до 17.02.2020 включно - не менше 85 % вартості електричної енергії, купленої 16.02.2020;

2) до 24.02.2020 включно - не менше 85 % вартості електричної енергії, купленої з 16.02.2020 по 23.02.2020 (включно);

3) до 28.02.2020 включно - не менше 95 % вартості електричної енергії, купленої з 16.02.2020 по 27.02.2020 (включно);

4) не пізніше 06.03.2020 включно Гарантований покупець забезпечує оплату Продавцю вартості електричної енергії у розмірі 100 % від вартості електричної енергії, купленої у лютому 2020 року.

Згідно з п. 7 Додаткової угоди № 14 сторони зазначили, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором застосовується у порядку та розмірі, визначеному розділом 6 договору з врахуванням строків та розміру оплати за електричну енергію, що визначені пунктом 6 цієї додаткової угоди.

Всі інші умови Договору залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов`язання за ним (п. 10 Додаткової угоди № 11).

Згідно з п. 11.1 договору останній вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року включно. У частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання.

Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до договору, за виключенням випадків, передбачених у п. 4.6, 11.5, розділом 10 цього договору (п. 11.3 договору).

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 3 360 209 001,13 грн, з яких за додатковою угодою № 11: 2 879 191 967,42 грн основного боргу, 134 676 957,60 грн пені, 184 131 757,00 грн штрафу, 29 730 145,73 грн 3% річних, 52 857 691,42 грн інфляційних втрат; за додатковою угодою № 14: 69 298 822,31 грн основного боргу, 3 248 702,64 грн пені, 5 004 212,00 грн штрафу, 681 477,28 грн 3% річних, 1 387 267,73 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог ДП "НАЕК "Енергоатом" посилається на те, що в порушення умов укладеного договору відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язань з оплати електричної енергії за лютий 2020 року.

5.3. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії від 29.02.2020 № 6 у періоді постачання 01.02.2020-29.02.2020 позивачем продано відповідачу електричну енергію обсягом 4 531 512 МВт*год загальною вартістю 3 081 609 420,48 грн, згідно з актом купівлі-продажу електричної енергії від 29.02.2020 № 7 - обсягом 110 208 МВт*год, вартістю 74 945 848, 32 грн. з ПДВ.

Відповідно до пунктів 6.4, 6.6 Договору та статті 534 Цивільного кодексу України продавець здійснив зарахування здійсненого відповідачем платежу у розмірі 164 000 000,00 грн з ПДВ, про черговість зарахування повідомивши відповідача повідомленням від 21.02.2020 № 50-04/223.

Також відповідно до п.п. 6.4, 6.6 Договору та статті 534 ЦК України продавець здійснив зарахування платежу здійсненого відповідачем у розмірі 42 955 000,00 грн, про черговість зарахування повідомивши останнього повідомленням від 02.03.2020 № 50-04/261.

Таким чином, Гарантованим покупцем за Додатковою угодою № 11 оплачено вартість електричної енергії у розмірі 202 417 453,06 грн з ПДВ, у зв`язку з чим заборгованість за Додатковою угодою № 11 станом на 16.03.2020 року становила 2 879 191 967,42 грн.

Окрім цього відповідно до пунктів 6.4, 6.6 Договору та статті 534 ЦК України, позивач здійснив зарахування платежу відповідача у розмірі 1 000 000,00 грн, повідомивши відповідача про черговість зарахування повідомленням від 21.02.2020 № 50-04/223.

Також відповідно до пунктів 6.4, 6.6 Договору та статті 534 ЦК України продавець здійснив зарахування здійсненого відповідачем платежу у розмірі 1 045 000,00 грн, про черговість зарахування повідомивши останнього повідомленням від 02.03.2020 року № 50-04/261.

Таким чином, Гарантованим покупцем за Додатковою угодою № 14 оплачено вартість електричної енергії у розмірі 2 360 363,08 грн з ПДВ., у зв`язку з чим заборгованість Гарантованого покупця за Додатковою угодою № 14 станом на 16.03.2020 року становила суму 72 585 485, 24 грн.

За таких обставин, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві та заявах про збільшення розміру позовних вимог, свої зобов`язання щодо оплати ДП "НАЕК "Енергоатом" придбаної електричної енергії у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам договору та додаткових угоди № 11 та № 14 відповідач не виконав, здійснивши часткове перерахування коштів, в результаті чого у ДП "Гарантований покупець" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним договором та за додатковою угодою № 11: в сумі 2 879 191 967,42 грн основного боргу та за додатковою угодою № 14 в сумі 69 298 822,31 грн основного боргу, які позивач просив суд стягнути в позовній заяві та заявах про збільшення розміру позовних вимог.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за відпущену електричну енергію позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача за додатковою угодою № 11: 134 676 957,60 грн пені, 184 131 757,00 грн штрафу, 29 730 145,73 грн 3% річних, 52 857 691,42 грн інфляційних втрат; за додатковою угодою № 14: 3 248 702,64 грн пені, 5 004 212,00 грн штрафу, 681 477,28 грн 3% річних, 1 387 267,73 грн інфляційних втрат.

Разом з тим суди попередніх інстанцій встановили, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено перерахування грошових коштів, які зараховувались позивачем в рахунок погашення основного боргу, штрафу та пені, у зв`язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 354 800 533,17 грн основного боргу, 137 925 660, 24 грн пені та 189 135 969, 00 грн штрафу за договором та додатковими угодами № 11 та № 14.

Крім того, після відкриття апеляційного провадження відповідачем було частково оплачено основну заборгованість, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині суми основного боргу у розмірі 619 096 107, 56 грн визнав нечинним, закрив провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 619 096 107, 56 грн.

5.4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в цій частині, підставою касаційного оскарження ДП "Гарантований покупець" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.10.2019 у справі №909/1141/18, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 04.06.2019 у справі №924/159/14 щодо застосування положень статті 534 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо застосування норми статті 534 ЦК України, яка визначає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу, Верховний Суд виходить з того, що дана норма диспозитивна і в договорі сторони можуть відступити від цих положень та врегулювати свої відносини на власний розсуд. Окрім того, інша черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням може бути встановлена закон.

Як встановили суди, у пункті 6.4 договорів сторони обумовили порядок у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання, відповідно до якого Енергоатом і проводив зарахування. Ця умова договору оспорювалася Гарантійним покупцем в судовому порядку. У постанові від 20.01.2022 у справі № 910/772/21 Верховний Суд погодився з висновками судів, що ця умова відповідає положенням статті 534 ЦК України, не суперечить вимогам закону.

Аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами норми статті 534 ЦК України та необхідності врахування висновку Верховного Суду, що можливість застосування положень цієї статті безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання, і це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може, відхиляються, оскільки у цих справах сторони у договорі, керуючись принципом свободи договору, не визначали умови черговості розподілу отриманих коштів. У постановах, на які посилається скаржник, Верховний Суд вирішував питання щодо застосування норми статті 534 ЦК України, якщо інше не передбачено договором. Натомість, у справі, яка переглядається, сторони визначили інший порядок, якого, як встановили суди, Енергоатом дотримався.

Висновки судів щодо застосування норми статті 534 ЦК України є правильними і не суперечать висновку Верховного Суду у постановах, на які посилається скаржник, оскільки були зроблені, виходячи з інших фактичних обставин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №910/11610/20.

При цьому скаржник також підставою касаційного оскарження зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №910/11610/20, шляхом розмежування порядку черговості зарахування в межах договору та статті 534 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Разом з тим, оскаржуючи судові рішення у справі, що розглядається, на підставі пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не наведено вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в зазначеній скаржником постанові, а саме не доведено наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення).

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про порушення його прав та необхідність їх захисту.

Отже, доводи заявника не містять під собою правового підґрунтя і по суті є спробою отримати протилежне рішення Верховного Суду.

5.5. Посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ДП "Гарантований покупець" також зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.11.2019 у справі №905/49/15.

При цьому скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги акти звірки між позивачем та відповідачем від 31.12.2020 та від 31.03.2021, а тому судами зроблено неправильний висновок щодо порядку та розміру виконаного зобов`язання.

Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не прийняли податкові накладні, як належні докази у справі, і не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 щодо застосування пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ, підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14, пунктів 201.1, 201.10 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що податкова накладна, дані бухгалтерського обліку визнаються доказами у справі на підтвердження факту здійснення господарської операції.

Верховний Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не прийняли акти звірки взаєморозрахунків, податкові накладні, як належні докази у справі, оскільки в цій частині аргументи скаржника фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аргументи скаржника щодо необхідності врахування постанов, в яких зроблено висновки, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, а податкова накладна, дані бухгалтерського обліку визнаються доказами у справі на підтвердження факту здійснення господарської операції, відхиляються, оскільки висновки судів у справі, що розглядається, не суперечать таким висновкам Верховного Суду.

Акт звірки взаєморозрахунків, що відображає дані в бухгалтерському обліку за звітний період, зокрема, находження коштів та суми зобов`язання, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати свої вимоги або заперечення. Водночас відповідно до частини другої статті 86 ГПК України такий доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спір щодо розміру зобов`язання, яке виникло у Гарантованого покупця за актами приймання-передачі, та суми коштів, що надійшли на рахунки Енергоатома, що відображено в акті звірки, в податкових накладних між сторонами відсутній, а існують розбіжності виключно з тих підстав, що частину коштів Енергоатом зарахував в погашення пені, що й вплинуло на розмір загальної заборгованості. Ні акт звірки взаєморозрахунків, ні податкові накладні це питання не регулюють. У постановах, на які посилається скаржник, не вирішувалося питання щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням відповідно до статті 534 ЦК України та умов договору, що є ключовим у цій справі. За наведених обставин, відсутні підстави для врахування відповідних висновків, на які посилається скаржник.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 26.05.2022 у справі №910/11610/20.

5.6. Також з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 231, частини другої статті 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, що у тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише у разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Крім того, скаржник з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 910/13575/20, зазначає про нарахування позивачем пені за додатковими угодами № 11, № 14 більше ніж за шість місяців.

Аргументи скаржника щодо неправильного застосування норми статті 231, частини другої статті 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", Верховний Суд відхиляє, оскільки суди встановили, що у пункті 6.2 договорів сторони погодили і розмір (подвійна облікова ставка НБУ), базу (прострочення відповідного платежу згідно з 4.3.2., 4.3.3., 4.3.4. цього договору) нарахування пені. Висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосується випадків, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, тому підстави для їх врахування при вирішенні цього спору відсутні.

У постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначила, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Так, пункт 6.2. договору передбачає, що Гарантований покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню за кожний день прострочення відповідного платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

З урахуванням викладеного, колегія суддів також критично оцінює доводи скаржника про те, що додатковими угодами № 11, 14 не було передбачено нарахування пені, оскільки вони суперечать іншим доводам касаційної скарги в цій частині. При цьому у п. 7 Додаткових угод №11, № 14 сторони зазначили, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором застосовується у порядку та розмірі, визначеному розділом 6 договору з врахуванням строків та розміру оплати за електричну енергію, що визначені пунктом 6 відповідної додаткової угоди.

Крім того, колегія суддів враховує, що в цій справі суди попередніх інстанцій не ухвалювали рішення щодо стягнення пені та штрафу, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 в цій частині, провадження у справі за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

5.7. Інші доводи скаржника, зокрема про те, що позивач не довів належними доказами факту виконання пункту 6.4. договорів щодо направлення Гарантованому покупцю повідомлення в електронному вигляді на електронну адресу з накладенням КЕП керівника, а отже, посилання позивача на черговість зарахування є безпідставними, колегією суддів відхиляються оскільки вони фактично направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання Гарантованого покупця про витребування електронних доказів, з огляду на те, що будь-яких заяв чи клопотань про витребування у позивача оригіналів електронних доказів, а саме: доказів направлення повідомлень про черговість зарахування коштів відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції заявлено не було, а в наведеному клопотанні не обґрунтовано неможливість подання такого клопотання у відповідний строк.

5.8. Також в касаційній скарзі ДП "Гарантований покупець" посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи. Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що таке клопотання відповідача було необґрунтоване та безпідставне з огляду на те, що вирішення питань, викладених в ньому, а саме: встановлення заборгованості, не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом звичайних математичних розрахунків з урахуванням приписів законодавства та умов договору, перевірку яких віднесено до компетенції суду. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об`єктивного вирішення спору, а відповідачем не доведено сукупності умов, визначених статтею 99 ГПК України, необхідних для призначення у справі відповідної експертизи.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/4160/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець