Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/1273/16

адміністративне провадження №К/9901/53993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Юрченко В.П., суддів Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіна ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (колегія суддів у складі: Є.О. Сорочко, Н.М. Літвіна, І.В. Федотов)у справі№ 826/1273/16за позовомОСОБА_5до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення №000493/12-04 від 18 січня 2016 року, зобовязання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18 січня 2016 року №000493/12-04 та зобовязати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підготувати висновок про повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13035,04 грн. на користь позивача та подати такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2016 року за №000493/12-04 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва у встановленні законодавством строки підготувати висновок про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб з Державного бюджету України в розмірі 13035,04 грн. на користь ОСОБА_5 та подати такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року клопотання податкової інспекції про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без руху у звязку з її невідповідністю вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, та встановлено термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року податковому органу відмовлено у задоволенні заяви про продовження строку встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.

06 березня 2018 року податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, додавши до неї клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотань податкового органу про поновлення строку апеляційного оскарження та відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження та не надано документ про сплату судового збору, внаслідок чого, відповідачу встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали.

У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку. У клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження та продовжити строк на усунення недоліків в частині сплати судового збору.

В обґрунтування підстав поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідач посилається на відсутність можливості сплатити судовий збір на час звернення до суду з апеляційною скаргою вперше.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги та про поновлення строку апеляційного оскарження, внаслідок чого відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу мотивовану тим, що скаржником не наведено поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для подальшого апеляційного перегляду. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що наведені у клопотанні доводи поважності причин пропуску строку встановленого для апеляційного оскарження є переконливими, оскільки податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинною на момент винесення постанови судом першої інстанції) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 3 статті 298 КАС України (в редакції, чинною на момент подання апеляційної скарги) було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відтак, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 44 КАС України передбачала обовязок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обовязку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і субєктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Крім того, слід звернути увагу на те, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації виконання роботи його працівниками не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 06 березня 2018 року, тобто через два місяці після її первинного подання (26.12.2017) та місяць після її повернення судом апеляційної інстанції (02.02.2018). При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду