Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Київ

справа №817/355/17

адміністративне провадження №К/9901/16336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за касаційною скаргою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі судді Моніч Б.С. від 28 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі також - Управління, позивач, скаржник) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі також - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на його користь витрати на виплату та доставку пенсій за червень 2016 року на суму 44 779,31 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року позовну заяву Управління було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 КАС України у зв'язку з повторним неприбуттям позивача в судове засідання.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Управління звернулось до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2017 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишено без руху та надано тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу Управління без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказана скарга подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, а зазначені в ній обставини не можуть слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження Житомирський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що скаржником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Управління, не погоджуючись з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї скаржник зазначає, що в поданому до Рівненського окружного адміністративного суду позові просив відкрити скорочене провадження, тобто розглядати справу за його відсутності. Також Управлінням 29 травня 2017 року було додатково подано клопотання про розгляд справи без участі його представника у порядку письмового провадження. Судом дане клопотання отримано 30 травня 2017 року, про що свідчить відповідна відмітка. Судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року була прийнята за відсутності представника Управління, а тому апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Управлінням ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року було отримано 13 червня 2017 року, про що свідчить відмітка з вхідним номером та датою на ухвалі. Вважає, що строк апеляційного оскарження обчислюється із дня отримання копії ухвали і закінчувався 17 червня 2017 року, а тому апеляційну скаргу подано вчасно 16 червня 2017 року у визначений КАС України строк.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 817/355/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

З моменту відкриття касаційного провадження Вищим адміністративним судом України не було вжито жодних реальних процесуальних дій, спрямованих на розгляд даної касаційної скарги.

Пунктом 6 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положеннями пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 11 квітня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року за позовом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій.

Від відповідача надійшли заперечення та відзив на касаційну скаргу, в якому вказав на законність оскаржуваної позивачем ухвали та необґрунтованість касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 49 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У відповідності до частини першої статті 102 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, отриманою представником позивача 13 березня 2017 року, справу за позовом Управління призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні із зобов'язанням сторін надати суду додаткові докази.

Про розгляд справи у судовому засіданні 24 квітня 2017 року об 11 год. 40 хв. та 30 травня 2017 року о 09 год. 30 хв. позивач повідомлявся судовими повістками, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, якими такі повістки направлялися та які перебувають в матеріалах справи.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, прийнятою у відкритому судовому засіданні, у зв'язку з повторним неприбуттям належним чином повідомленого позивача в судове засідання, неповідомленням суду про причини такого неприбуття, відсутністю клопотань про розгляд справи за відсутності позивача позовну заяву Управління було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 КАС України.

В матеріалах справи міститься клопотання Управління № 5627/11, датоване 29 травня 2017 року, подане до суду першої інстанції 30 травня 2017 року о 15 год. 20 хв., яке, з огляду на час його подання, не могло бути досліджене та враховане судом при вирішенні питання про залишення позову без розгляду у судовому засіданні, призначеному на 09 год. 30 хв. 30 травня 2017 року.

З матеріалів справи слідує, що апеляційну скаргу на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року Управлінням було подано до вказаного суду 16 червня 2017 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У поданій апеляційній скарзі позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого було зазначено, що в поданому до Рівненського окружного адміністративного суду позові Управління просило відкрити скорочене провадження, тобто розглядати справу за його відсутності. Також позивачем 29 травня 2017 року було додатково подано клопотання про розгляд справи без участі його представника у порядку письмового провадження. Судом дане клопотання отримано 30 травня 2017 року, про що свідчить відповідна відмітка. Так як ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року була прийнята за відсутності представника Управління, то апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Управлінням ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року отримано 13 червня 2017 року, про що свідчить відмітка з вхідним номером та датою на ухвалі.

Зазначені скаржником в апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження не були визнані Житомирським апеляційним адміністративним судом як належні підстави для поновлення строку на таке оскарження, у зв'язку з чим ухвалою від 12 серпня 2017 року апеляційну скаргу Управління було залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаної ухвали 08 вересня 2017 року Управлінням було надіслано на адресу суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке містило обґрунтування причин пропуску такого строку аналогічне викладеному раніше в апеляційній скарзі.

За результатами розгляду клопотання Управління про поновлення строку на апеляційне оскарження Житомирський апеляційний адміністративний суд 28 вересня 2017 року постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, в якій вказав, що зазначені представником позивача обставини (ухвала проголошена 30 травня 2017 року, отримана скаржником 13 червня 2017 року, апеляційна скарга подана 16 червня 2017 року) не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки строк оскарження рішення проголошеного у відкритому судовому засіданні встановлено частиною третьою статті 186 КАС України, де визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Суд зазначив, що апелянтом не надано будь-яких інших обґрунтованих пояснень неможливості своєчасно подати апеляційну скаргу та не надано належних доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. У зв'язку з чим суддя-доповідач прийшов до висновку, що поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження відсутні.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень в кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року у справі № 820/2497/16 та постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 281/1326/14-а та від 20 березня 2018 року у справі № 804/95/17.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою ("CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO" № 23452/94).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та подала клопотання про його поновлення.

З урахуванням положень речення 1 частини третьої статті 186 КАС України у даній справі апеляційна скарга на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року могла бути подана до 05 червня 2017 року. Однак, позивач таку скаргу подав лише 16 червня 2017 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке подавалось скаржником до суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, містило обґрунтування причин пропуску такого строку аналогічне викладеному раніше в апеляційній скарзі та якому суд апеляційної інстанції вже надав оцінку в ухвалі від 12 серпня 2017 року. Вказане клопотання не містило інформації про наявність в період з 30 травня по 16 червня 2017 року будь-яких об'єктивних перешкод або непереборних обставин для подачі позивачем апеляційної скарги.

Твердження скаржника в обґрунтовування причин пропуску строку на апеляційне оскарження про те, що такий строк має відраховуватись з дня, коли позивач отримав копію ухвали суду першої інстанції у даній справі, постановленої за його відсутності, на переконання суду касаційної інстанції є помилковим, адже ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року була прийнята у відкритому судовому засіданні, в яке позивач викликався судовою повісткою, та за відсутності підстав для розгляду справи у письмовому провадженні, що підтверджується матеріалами справи, що виключає можливість застосування речення 2 частини третьої статті 186 КАС України для обчислення строку на апеляційне оскарження у даній справі.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції прийняв рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі судове рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко