Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.06.2019 року у справі №804/953/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №804/953/16

адміністративне провадження №К/9901/22088/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув в порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/953/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Мельник В.В., Сафронова С.В.),

встановив:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ №485 о/с від 06.11.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-243647) дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Нікопольського міського відділу (з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського р-ну); поновити позивача на посаді капітана міліції (М-243647) дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Нікопольського міського відділу (з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського р-ну); зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області працевлаштувати ОСОБА_1 на рівнозначну посаду в органах внутрішніх справ України, що знаходяться в підпорядкуванні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що його звільнення було проведено через скорочення штатів за ст. 64 «г» Положення № 114 з порушенням норм трудового законодавства, в той час як він знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 01 серпня 1999 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

4. Наказом Головного управління МВС України в Дніпроптеровській області № 363 о/с від 25.08.2015 року позивачу було надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 вересня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5. Останнім місцем служби позивача була посада дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Нікопольського міського відділу (з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського району).

6. Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 р. № 485 о/с капітана міліції ОСОБА_1 (М-243647) дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Нікопольського міського відділу (з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського району) було звільнено у запас Збройних сил з 06.11.2015 року за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом».

7. Вказаний наказ позивачем було отримано 19 листопада 2015 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у задоволенні позов відмовлено.

8.1. Відмовляючи у задоволенні в позові, суд першої інстанції виходив з того, що територіальні органи УМВС було ліквідовано на підставі Постанови КМУ від 16.09.2015 року № 730 без визначення правонаступників, позивач не виявив бажання проходити в подальшому службу в Національній поліції, а тому наказ № 485 о/с від 06.11.2015 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.п. «г» п.64 Положення № 114 прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково.

9.1. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача у зв`язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» з огляду на наявні у останнього бажання на подальше проходження служби у Національній поліції, враховуючи його законні очікування щодо подальшого працевлаштування, з урахуванням рапорту від 04 листопада 2015 року, та не вирішеністю даного питання щодо його переводу на службу до Національній поліції.

9.2. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач відповідно до наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 363 о/с від 25.08.2015 року знаходився у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 вересня 2015 року

IV. Касаційне оскарження

10. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10.1. Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

10.2.Також автор скарги зазначає, що законодавством не встановлено обов`язку про автоматичне переведення працівників міліції чи їх працевлаштування. Вважає, що, скасовуючи наказ про звільнення позивача, суд фактично поновлює останнього на службі в міліції, чим продовжує дію норм та положень Закону України «Про міліцію», що не входить до компетенції судової влади.

10.3. Крім цього, зауважує, що посада, з якої було звільнено позивача, скорочена, а орган - ліквідовано, однак, ліквідаційна комісія не наділена повноваженнями щодо введення (затвердження) штатів ГУМВС.

11. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких, вказує, що вважає своє звільнення, без подальшого працевлаштування та без з`ясування можливості подальшого використання на службі, таким, що відбулось з порушенням чинного законодавства України. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

15. Відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

16. За приписами пункту 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

17. Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію».

18. Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

19. Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року.

20. Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7- 13, 15, 17- 18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

21. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

22. Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

23. Отже, Законом України «Про Національну поліцію України» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, зокрема прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

24. Пунктами 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» передбачено вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 включно. Вказані норми є імперативними, тобто, неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

25. За приписами частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України «Про організаційно-штатні питання» від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Черкаській області.

27. Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв`язку зі скороченням штатів.

28. В той же час за змістом пункту 64 «г» Положення № 114 звільнення у зв`язку зі скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

29. Приписи норм Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та Положення № 114, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

30. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

31. Судами було встановлено, що 04 листопада 2015 року позивачем був поданий рапорт до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, в якому він просив звільнити його з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року.

32. Тобто, позивач у встановлений пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» строк виявив своє бажання проходити службу в Національній поліції.

33. Однак, приймаючи спірний наказ, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області не врахувало зазначених положень законодавства, яке регулює питання обмеження на звільнення працівників та не вирішило питання щодо можливості переводу позивача на службу до Національної поліції.

34. Крім цього, судами було встановлено, що позивач на час звільнення перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

35. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про Національну поліцію України» не врегульовано порядку звільнення у зв`язку із скороченням штатів осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому, на підставі статті 9 КАС України, до спірних правовідносин необхідно застосувати положення Кодексу законів про працю України, зокрема, статті 179 та 184.

36. Статтею 24 Конституції України встановлено гарантії рівності прав жінки і чоловіка. У соціально-трудовій сфері така рівність забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

37. Вказана норма Конституції України знайшла своє відображення у статті 22 КЗпП України, яка закріплює неприпустимість будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

38. Аналізуючи наведені вище положення законодавства у контексті спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, є похідним від права матері на таку відпустку.

39. Таким чином, право на відпустку по догляду за дитиною має універсальний характер і може виникати не лише у жінки, але й інших осіб, які є прямими родичами дитини (батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів), а тому, відповідно, положень частини сьомої статті 179 КЗпП України рівною мірою мають правові підстави для застосування як для жінок, так і для чоловіків.

40. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності оскаржуваного наказу та звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

41. Доводи відповідача, що викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

42. Враховуючи вищевикладене, висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права,

43. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова