Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №826/14084/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №826/14084/15

адміністративне провадження №К/9901/25610/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Ісаєнко Ю.А. та Оксененко О.М.)

у справі №826/14084/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медгарант» (далі- Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2016 року (головуючий суддя - Арсірій Р.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи пояснення директора ТОВ «Ферумтред» Дерія А.М., надані останнім в рамках кримінального провадження №3201400000000131 від 22.07.2014 щодо його непричетності до діяльності ТОВ «Ферумтред», зазначив про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом. Також, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначив, що із наданих позивачем первинних документів неможливо встановити, яким чином здійснювалося транспортування товару та оплата його вартості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.06.2015 №0003712204 та №0003722204 в частині нарахування сум грошового зобов`язання та штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ферумтрейд»: з податку на додану вартість в розмірі 87 248, 00грн та штрафні санкції в розмірі 21 812, 00грн, а також з податку на прибуток підприємств в розмірі 78 523, 00грн та штрафні санкції в розмірі 19 630, 75 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що всупереч вимог ст. 11 КАС України судом першої інстанції не вжито заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, а саме не витребувано з власної ініціативи докази, яких не вистачає суду та вказав, що факт здійснення оплати вартості товару підтверджується доданою до апеляційної скарги випискою по особовому рахунку Товариства, а податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності доказів транспортування вказаного товару

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2016 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган пославшись на наявні в матеріалах справи протоколи допиту директорів контрагентів позивача - ТОВ «Ферумтрейд» та ТОВ «ТБ Алкор», які заперечують свою участь у господарській діяльності вказаних товариств, зазначив про протиправність формування позивачем сум податкового кредиту за результатами господарських операцій, у тому числі, з ТОВ «Ферумтрейд».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

12 липня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Ферумтрейд» за період з 01.05.2014 по 31.05.2014 та ТОВ «ТБ Алкор» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014.

За результатами перевірки складено акт від 12.06.15 № 7596/26-51-22-04/32157297 (далі- Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- п. 185.1 ст. 185, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 545 419 грн;

- п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством знижено зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1 374 504 грн.

На підставі Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 25 червня 2015 року: № 0003722204, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 545 419 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 386 354, 75 грн; №0003712204, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 374 504, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 343 626, 00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ ««ТД`Альтаір»», ТОВ «ТБ Алкор», ТОВ «Ферумтрейд».

В частині взаємовідносин позивача з ТОВ ««ТД» Альтаір», ТОВ «ТБ Алкор» між Товариством та контролюючим органом досягнуто податковий компроміс.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення в частині нарахування сум грошового зобов`язання та штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ферумтрейд» протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Ферумтрейд» (Покупець) укладено договір поставки №230514 від 23.05.2014, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець сплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до цього договору про поставку і є його невід`ємною частиною.

Суд першої інстанції обмежившись тим, що надані Товариством на підтвердження виконання умов вказаного договору документи не підтверджують реальності його виконання, з огляду на неможливість встановлення з їх змісту, яким чином здійснювалося транспортування придбаного товару та оплата за поставлений товар відмовив у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2016 року та задовольняючи позовні вимоги зазначив, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджують реальність виконання господарських операцій, укладених між Товариством та ТОВ «Ферумтрейд», а факт здійснення оплати за поставлений товар підтверджується випискою по особовому рахунку Товариства.

Проте колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не прослідковано економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, не встановлено можливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для їх здійснення, не встановлено, яким чином здійснювалося транспортування придбаного товару та якими транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України «далі - КАС України» рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи судам необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, дослідити зміст наданих позивачем первинних документів, економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, можливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, встановити яким чином здійснювалося транспортування придбаного товару, якими транспортними засобами, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Вищевикладене свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій одного із основоположних принципів адміністративного судочинства - офіційного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, що потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, дослідити зміст наданих позивачем первинних документів, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - скасувати.

Справу №826/14084/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова