Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.08.2018 року у справі №821/54/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №821/54/18

адміністративне провадження №К/9901/58979/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 (суддя - Варняк С.О.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 (судді - Федусик А.Г., Крусян А.В., Шевчук О.А. )

у справі № 821/54/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ім. Фрунзе»

до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Ім. Фрунзе» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.12.2017, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом неправильно визначено розмір грошового зобов'язання Товариства.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи.

Товариство не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2008 між Цюрупинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2692,5 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

До складу земельної ділянки увійшли, крім іншого, сільськогосподарські землі - 1869,10 га, сільськогосподарські угіддя - 1678,90 га, рілля - 134,0 га, сади - 319,0 га, виноградники - 829,60 га, інші тутові - 4,80 га, пасовища - 391,50 га.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 52 254 809,81 грн., а обчислення розміру орендної плати, згідно з пунктом 10 договору, здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

За наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань повноти обчислення податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території Великокопанівської сільської ради Олешківського району за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, складено акт від 21.11.2017.

В акті перевірки викладено висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за земельну ділянку площею 2692,50 га. на загальну суму 2 385 320,72 грн.

На цій підставі відповідачем 06.12.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0077531205, яким Товариству збільшено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 2 981 650,90 грн.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому, відповідно до пункту 288.5. цієї статті розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, розмір орендної плати обумовлюється та ґрунтується виключно на нормативній грошовій оцінці земляної ділянки, що знаходиться в оренді.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а порядок її проведення визначено статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Приписами статей 18 та 20 Закону України "Про оцінку земель" обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 цього Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

До лютого 2017 року нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів здійснювалась на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 № 213 (далі - Методика).

Згідно зі статтею 6 Методики для визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Україні розраховується диференціальний рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах) за визначеною формулою.

Методикою також встановлено особливості визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами (стаття 10) та окремої земельної ділянки - території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб (стаття 18).

Таким чином, з аналізу наведених нормативних актів вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється виключно на підставі нормативної грошової оцінки землі проведеної з урахуванням положень Методики вповноваженим на це органом зі складанням відповідної технічної документації яка повинна бути затверджена органом місцевого самоврядування, а розмір такої оцінки зазначається у витягу з технічної документації, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З пояснень відповідача вбачається, що ДФС визначено розмір грошового зобов'язання Товариства на підставі листа відділу в Олешківському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 13.10.2017, в якому зазначено, що станом на 01.01.2015 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що орендується Товариством, з урахуванням коефіцієнту 1,756, складала 80 846 016,93 грн.

Крім цього, у наданому відповідачем листі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2016 йдеться про те, що оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки, зокрема, земельної ділянки, що орендується позивачем, не складалась, то органи Держгеокадастру не мають можливості надати контролюючому органу відповідного витягу з технічної документації.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав докази того, що розмір нормативної грошової оцінки землі, яку ДФС використала при визначенні грошового зобов'язання позивача, визначено з урахуванням Методики; що складена за наслідками грошової оцінки технічна документація затверджена відповідним органом місцевого самоврядування; що дані про нормативну грошову оцінку спірної землі в розмірі 80846016,93 грн. підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правильності визначення розміру грошового зобов'язання позивача.

Касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів, ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова