Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1431/17 справа №822/1990/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Петричковича А.І. від 03 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі суддів Совгири Д.І., Білоуса О.В., Курка О.П. від 12 вересня 2017 року у справі за позовом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - позивач/Інспекція) звернулася до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - відповідач/КЕВ), в якому просила стягнути суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 13720,64 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 13720,64 грн., яка виникла внаслідок самостійно узгоджених сум грошових зобов'язань з урахуванням пені.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позов задоволено; стягнено з відповідача суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 13720,64 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що узгоджена сума податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення податкового боргу, оскільки КЕВ фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та являється неприбутковою установою, а тому не повинно нести відповідальності за зобов'язаннями держави; КЕВ належить до сфери управління Міністерства оборони України і в умовах особливого періоду, в яких перебуває держава на даний момент, звільняється від сплати земельного податку до закінчення такого періоду. Також відповідач зазначає, що внаслідок розгляду апеляційної скарги за відсутності представника КЕВ апеляційним судом було порушено принцип змагальності в адміністративному судочинстві.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з огляду на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 липня 2017 року за №1002814640, КЕВ м. Хмельницький є юридичною особою, ідентифікаційний код: 07928461, організаційна правова форма: державна організація (установа, заклад), засновником якої є Міністерство оборони України.

Встановлено, що КЕВ подано до Інспекції податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19 лютого 2015 року №9018368799 (звітна) та від 12 березня 2015 року №9036071624 (уточнююча), згідно яких задекларовано суму земельного податку, яка підлягає сплаті, за період березень 2015 року - січень 2016 року в розмірі 13374 грн.

У зв'язку із несвоєчасною сплатою задекларованих сум земельного податку на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України відповідачу нараховано пеню в розмірі 345,88 грн.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем таких грошових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб та пені у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 59.1статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірна сума грошового зобов'язання по земельному податку самостійно задекларована позивачем у поданих ним деклараціях, а тому вважається узгодженою та не підлягає оскарженню.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією відповідачу податкової вимоги від 03 березня 2015 року №48-11 та її вручення останньому 18 березня 2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості із земельного податку у розмірі 13720,64 грн.

Судами вірно зазначено, що КЕВ зареєстрований як юридична особа та відповідно до положень Податкового кодексу України є платником податків, зборів та обов'язкових платежів, не звільнений від сплати земельного податку, не має пільг щодо його внесення, а тому повинен виконувати взяті на себе податкові зобов'язання.

Доводи же касаційної скарги про те, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати спірних податкових зобов'язань не спростовують зазначених висновків судових інстанцій, адже відсутність або обмежене фінансування відповідно до податкового законодавства не є підставою для звільнення платника від обов'язку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Безпідставними є й твердження відповідача з посиланням на частину 8 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про звільнення його від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду, оскільки наведена норма передбачає зупинення на час особливого періоду дії нормативно-правових актів, які скорочують чисельність, обмежують комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, та жодним чином не поширюється на відносини з питань сплати податків і зборів, врегульованих нормами Податкового кодексу України.

Колегія суддів також не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення у зв'язку із розглядом апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, адже згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент апеляційного розгляду) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги та стягнули з відповідача спірну суму податкового боргу по земельному податку.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко