Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №816/321/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 листопада 2020 року

справа №816/321/17

адміністративне провадження №К/9901/1239/17

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 15339" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у складі колегії суддів Старостіна В. В., Лях О. П., Бегунца А. О.

УСТАНОВИЛ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 листопада 2016 року №0005391402 та №0005401402, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року відмовлено у задоволені позову з огляду на доведеність відповідачем допущених ПАТ "АТП-15339" порушень.

27 листопада 2017 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року по справі № 816/321/17, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 листопада 2016 року №0005391402 та №0005401402.

19 грудня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року прийнято до розгляду касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №816/321/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-15339" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та відкрито по ній касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

06 лютого 2018 року справа № 816/321/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

25 листопада 2020 року здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями з підстав звільнення судді-доповідача з посади у відставку та визначений новий склад колегії суддів.

13 лютого 2018 року позивачем на адресу Суду направлений відзив, у якому він просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що у жовтні 2016 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання валютного законодавства при виконанні експортного контракту № 001/2015 від 14 січня 2015 року за період з 14 січня 2015 року по 17 жовтня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 04 листопада 2106 року № 504/16-31-14-02-08/03118268 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано порушення Товариством статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 12 вересня 1994 року, стосовно надходження виручки за експортований товар у сумі 3 333 000 рос. руб. (1 130 553,60 грн) з порушенням законодавчо встановлених строків на 162 дня (з 30 квітня 2015 року по 08 жовтня 2015 року), а також порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо обов'язкового декларування валютних цінностей з простроченими строками розрахунків.

Керівник податкового органу на підставі вказаного акта перевірки 25 листопада 2016 року прийняв податкові повідомлення-рішення № 0005391402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 659 387,45 грн та №0005401402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 340,00 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 січня 2015 року між Товариством, як продавцем, що зареєстроване та діє у відповідності до законодавства України та ТОВ "Будівельно-монтажним підприємством 707", як покупцем, що зареєстроване та діє у відповідності до законодавства Російської Федерації, був укладений договір купівлі-продажу № 001/2015, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити наступне майно: "Виправочно-підбивочна-ріхтувальна машина ВПР-1200" № 261,1986 р. в., продавець передає майно покупцю протягом 350 днів з дати підписання договору.

Умовами договору визначено порядок передачі майна, а саме у відповідності до пункту 4.1 договору майно, зазначене в пункті 1.1. цього договору було передано покупцю в рамках договору оренди № 03/06-13 від 03 червня 2013 року по ДТ № 10101030/100713/0013407. Право власності на майно за цим договором переходить від Продавця до Покупця після підписання акта прийняття-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору, з дати штемпеля митних органів Російської Федерації "Випуск дозволено" в декларації на дане майно.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір вважається виконаним, якщо є відповідний акт приймання-передачі, оскільки без цього акта приймання-передачі зазначене в договорі майно передати у власність неможливо.

Датою поставки майна за умовами договору вважається дата постановки товару на склад тимчасового зберігання (СТЗ) зазначена в документі звіту ДО-І митним органом РФ в якості дати реєстрації даного документу.

Як підтверджено матеріалами справи, митним брокером сформовано та виписано Форми МД-2 між відправником ПАТ "Автотранспортне підприємство-15339" та одержувачем ООО "СМП-707".

Митне оформлення та розрахунки за майно проведено в межах виконання іншого договору від 14 лютого 2015 року № 001/2015.

Суд апеляційної інстанції встановив відсутність доказів виконання договору купівлі-продажу № 001/2015 від 14 січня 2015 року між сторонами.

Актом прийняття-передачі від 10 червня 2015 року засвідчено передачу "Виправочно-підбивочна-ріхтувальна машини ВПР-1200" № 261,1986 р. в. Заводський номер 19512615,1 од., на виконання договору купівлі-продажу № 001/2015 від 14 лютого 2015 року, який є його невід'ємною частиною.

Судом апеляційної інстанції також проаналізований меморіально валютний ордер ПАТ "Діамантбанк" № 1225_45.0 та звіт по рахунку за 08 жовтня 2015 року, яким здійснено оплату по договору, з призначенням платежу: "МТ103 від 081015 - оплата за випр-подбив-ріхтув. машину впр - 1 200, по дог. купівлі продажу № 001/2015 від 14 лютого 2015 року, пл-к: ооосмп 707".

Здійснивши системний аналіз частини першої статті 9, пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19 лютого 1993 року із змінами та доповненнями, пункту 3 Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" № 734/99 від 27 червня 1999 року, пунктів 2.7., 3.1. "Положення про валютний контроль", затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08 лютого 2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 209/4430 від 04 квітня 2000 року із змінами та доповненнями, яким передбачена відповідальність за невиконання резидентами вимог щодо строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обов'язок щодо подачі Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами виникає тільки у випадку, коли наявна заборгованість за оплатою таких товарів (послуг) у строки, встановлені законодавством України. У разі, якщо така заборгованість відсутня, суб'єкт господарювання має право не подавати таку декларацію, що в свою чергу не тягне застосування до нього фінансових санкції.

Відповідач за не проведення обов'язкового декларування валютних цінностей з простроченими строками розрахунків в сумі 3 333 000,00 рос. руб. (1 130 553,60
грн), станом на 01 липня 2015 року та 01 жовтня 2015 року до Товариства застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 340,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Товариство правомірно не подавало декларації до Національного банку України, оскільки не мало заборгованості за розрахунками по зовнішньоекономічним контрактам за період з 01 квітня 2015 року по 01 жовтня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що договір оренди № 03/06-13 від 03 червня 2013 року діяв саме до 10 червня 2015 року - дати підписання акта приймання-передачі, а останній розрахунок по ньому проведений 08 червня 2015 року. Отже договір купівлі-продажу №001/2015 року від 14 лютого 2015 року почав діяти з 10 червня 2015 року, а до цієї дати не мав юридичної сили та не міг братися за основу при оформленні митної декларації 29 січня 2015 року.

За позицією суду апеляційної інстанції судом першої інстанції не взято до уваги інформацію, що міститься в документації митного оформлення вантажу митним органом Російської Федерації, зі змісту якої вбачається, що підставою для такого оформлення слугував саме Договір купівлі-продажу № 001/2015 від 14 лютого 2015 року і посилання в цих документах на митну декларацію № 125130005/2015/560217 від 29 січня 2015 року та договір купівлі-продажу № 001/2015 від 14 січня 2015 року відсутнє, а також те, що датою митного оформлення вантажу є 10 червня 2015 року.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 659 387,45 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно не погодження відповідача з фактичними обставинами справи встановленими судом апеляційної інстанції, що знаходиться за межами касаційного перегляду.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі 816/321/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіР. Ф. Ханова І. А. Гончарова І. Я. Олендер