Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2018 року

Київ

справа №750/1536/17

адміністративне провадження №К/9901/33321/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 лютого 2017 року (суддя Логвіна Т.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді Федотов І.В., Губська Л.В., Оксененко О.М.) у справі за його позовом до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Центр) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ); зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до статті 12 цього Закону.

Деснянський районний суд міста Чернігова ухвалою від 17 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 не примирився із цими рішеннями і звернувся із касаційною скаргою про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Покликається на помилковість висновків судів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та неправильну правову оцінку обставин у справі. Указує на те, що відповідно до вимог частини четвертої статті 171 Закону № 3551-ХІІ нарахування та виплата допомоги учасникам бойових дій здійснюється до 30 вересня відповідного року, тому останнім днем строку звернення до адміністративного суду є 30 березня 2017 року. Крім того, зазначає, що сам факт одержання значно меншої суми матеріальної допомоги є помилковим, оскільки він (ОСОБА_1.), як отримувач допомоги, мав усі підстави вважати, що державні органи діють у відповідності до вимог чинного законодавства і не знав про порушення його прав на момент одержання допомоги. Йдеться у скарзі й про те, що лише після отримання письмової відповіді від органу соціального захисту у жовтні 2016 року, у якій наведено мотиви та обґрунтування позиції щодо відмови у перерахунку та виплаті грошової допомоги у розмірі встановленому Законом, він зміг оскаржити дії відповідача до суду.

У відзиві на касаційну скаргу Центр просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій - залишити без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із матеріалів справи вбачається, що у травні 2016 року Центр виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня (лист Центру від 18 січня 2017 року № 04-04/139). Цієї події позивач не заперечує. Відповідно з цього часу позивач знав про розмір фактично виплаченої йому щорічної разової грошової допомоги, міг визначити правильність її розміру і у разі незгоди з ним мав право оскаржити дії відповідача до суду до жовтня 2016 року. Проте до суду він звернувся 09 лютого 2017 року, тобто з пропуском строку на звернення до адміністративного суду.

Понад те, як зазначили суди, позивач не повідомив будь-яких обставин та не надав на їх підтвердження доказів, які б давали можливість суду зробити висновки про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

У контексті встановлених судами обставини, які вказують на момент, коли ОСОБА_1 знав або повинен був знати про порушення свого права на отримання щорічної разової грошової допомоги - травень 2016 року, часу звернення його до суду з позовом (лютий 2017 року), положень статті 99 КАС треба визнати, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Судження та міркування скаржника не спростовують правильності правових висновків судів, внаслідок чого його касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко