Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 140/968/17

адміністративне провадження № К/9901/42519/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 23.06.2017р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому пенсії нижче від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 17.09.2015р., з врахуванням проведених виплат та враховуючи, що розмір виплаченої пенсії не може бути нижчим від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що в порушення вимог статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 46 Конституції України відповідач виплачує йому пенсію в розмірі, меншому від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 23.06.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови перерахувати позивачу пенсію відповідно до мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет».

Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її розміру до розміру мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет», починаючи з 17.09.2015р., з урахуванням проведених виплат.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017р. постанову суду першої інстанції змінено в частині абзацу 3 резолютивної частини.

Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її до розміру мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет», починаючи з 18.10.2016р., з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги за період з 17.09.2015р. по 17.10.2016р. залишено без розгляду.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що розмір пенсії в сумі 949 грн позивачу обчислений пропорційно наявного у нього страхового стажу 23 роки 11 місяців від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 852,12 грн та 96,88 грн щомісячної державної адресної допомоги, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008р. №265, а тому оскільки пенсія позивачу призначена та обраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то підстав для задоволення позову немає.

Також посилається на те, що позивачем не було надано жодних доказів стосовно того, чи звертався він до органів соціального захисту населення, чи не отримує він виплат з інших джерел, не було доведено факт того, що пенсія є єдиним основним джерелом існування.

Правом подати до суду відзив на касаційну скаргу позивач не скористався.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008р. №265, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Тульчинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та отримує пенсію за віком у розмірі 949 грн.

20.02.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та підвищення його пенсії до розміру мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 17.09.2015р. (заяви в матеріалах справи немає)

Листом від 24.02.2017р. №К-8 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку та підвищенні пенсії, оскільки її розмір визначено пропорційно набутому страховому стажу позивача 23 роки 11 місяців 1 день, до розміру встановлено щомісячну державну адресну допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №265, а тому пенсія нарахована і виплачується згідно чинного законодавства. (а.с. 3 - 4)

Судами встановлено, що відповідачем позивачу пенсія призначена і виплачується в порядку та у розмірі, що передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», але розмір пенсії, яка виплачується позивачу, є меншим, ніж встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до положень Конституції України позивач має право на отримання пенсії у розмірі не нижчому, ніж встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 17.09.2015р. по 17.10.2016р. та залишаючи в цій частині позовні вимоги без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач, звернувшись до суду у квітні 2017 року, пропустив встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до суду, пенсія є щомісячною виплатою, а тому позивач повинен був дізнатися про порушення його права з моменту її отримання.

Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач є одержувачем пенсії за віком, розмір якої є меншим від передбаченого законодавством прожиткового мінімуму.

В той же час за змістом статті 46 Конституції України пенсії мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму лише за умови, що вона є основним джерелом існування.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В порушення вимог зазначеної статті судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено чи має позивач інші джерела доходів і відповідно чи пенсія, яку він отримує, є його основним джерелом існування, що відповідно до статті 46 Конституції України давало б йому право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому від прожиткового мінімуму. Доказів, які б підтверджували або спростосували такі обставини судами не досліджено.

Відповідно до частин 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані по справі докази.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити частково, постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 23.06.2017р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук