Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №822/457/16

адміністративне провадження №К/9901/3522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (суддя Ковальчук А.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Смілянця Е.С., суддів - Сушка О.О., Залімського І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Атестаційної комісії № 2 Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, Атестаційної комісії Західного регіону про визнання нечинними та скасування рішень, наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП в Хмельницькій області), Атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - атестаційна комісія), Апеляційна атестаційної комісії Західного регіону, в якому просив: визнати нечинним та скасувати рішення атестаційної комісії, яким визнано, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати нечинним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону про відхилення скарги позивача на висновок атестаційної комісії № 2 ГУ НП в Хмельницькій області; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Хмельницькій області від 10 лютого 2016 року № 10 о/с про звільнення позивача зі служби за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), поновити його на посаді старшого уповноваженого Старокостянтинівського відділу поліції ГУ НП в Хмельницькій області та стягнути на його користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року, позов задоволено частково: визнано нечинним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії ГУ НП в Хмельницькій області про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Хмельницькій області від 10 лютого 2016 року №10 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність; поновлено позивача на службі на посаді старшого уповноваженого Старокостянтинівського відділу поліції ГУ НП в Хмельницькій області; стягнуто з ГУ НП в Хмельницькій області на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, ГУ НП в Хмельницькій області просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

На думку скаржника, атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений законом, а тому висновки судів попередніх інстанцій про порушення порядку проведення атестування є безпідставними. На переконання скаржника, суди не звернули увагу на те, що позивач був призначений до ГУ НП в Хмельницькій області на посаду до тимчасового штату. Крім того, скаржник наголошує на тому, що позивач з власної ініціативи прийняв рішення про проходження атестування та зареєструвався в єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі. Також, на обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді атестаційна комісія керувалася результатами тестування позивача, згідно з якими його рівень теоретичних знань є незадовільним. Зауважує, що рішення атестаційної комісії про службову відповідність чи невідповідність поліцейського є дискреційним правом атестаційної комісії.

Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаюсь на законність й обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1997 року.

Наказом ГУ НП в Хмельницькій області від 7 листопада 2015 року № 42 о/с відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого Старокостянтинівського відділу поліції ГУ НП в Хмельницькій області, як такого, що прибув з МВС України, присвоївши йому спеціальне звання «підполковник поліції».

Наказом ГУ НП в Хмельницькій області № 9 від 12 січня 2016 року «Про організацію проведення атестування особового складу ГУ НП в Хмельницькій області» з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, вирішено з 12 січня 2016 року провести атестування поліцейських ГУ НП у Хмельницькій області та створити в ГУ НП у Хмельницькій області атестаційні комісії.

Згідно з атестаційним листом, складеним стосовно позивача, за період проходження служби він зарекомендував себе позитивно. За результатами тестування на загальні навички отримав 32 бала, з професійного тестування - 27 балів.

На підставі розгляду матеріалів, за результатами проведеної співбесіди з позивачем, атестаційна комісія № 2 ГУ НП у Хмельницькій області дійшла висновку, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протокол ОП №15.00002434.0017258 від 1 лютого 2016 року).

На зазначене рішення позивач подав скаргу до Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону, однак, оскільки він не набрав необхідної кількості балів (60), його скарга була відхилена.

Згідно з наказом ГУ НП в Хмельницькій області від 10 лютого 2016 року № 10 о/с підполковника поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого Старокостянтинівського відділу поліції ГУ НП в Хмельницькій області, звільнено зі служби в поліції за підпунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визнав, що проведення атестування щодо позивача було здійснене з порушенням вимог чинного законодавства, а прийнятий за наслідками атестації наказ про звільнення позивача не відповідає закону.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, а також обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з частиною першою статті 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою статті 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VІІІ. При цьому, наказ про призначення позивача на посаду органи поліції не містив жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, Тобто, питання відповідності позивача вимогам до поліцейських було вирішене на момент видання наказу про його прийняття на службу.

Відповідачем у свою чергу не надано доказів того, що на час проведення атестації стосовно позивача вирішувалося питання щодо його призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду чи були наявні підстави для звільнення позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначення атестації позивача одразу ж після прийняття його на службу в поліції безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є неправомірним.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені Законом України №580-VІІІ. Саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття його на роботу або відмову у прийнятті на роботу. Однак, після зарахування на посаду, відповідач має право звільняти працівника лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (стаття 58 Закону № 580-VІІІ).

Отже, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у статтях 49, 61 Закону №580-VIII, повинно встановлюватися до прийняття такої особи на службу, а не після.

Посилання скаржника на незадовільні результати тестування як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, Суд відхиляє, оскільки саме по собі проведення атестування щодо позивача відбулося без законних на те підстав.

Крім того, досліджуючи атестаційний лист стосовно позивача, суди встановили, що за період служби в органах міліції з 1997 року та органах поліції з листопада 2015 року він зарекомендував себе позитивно, має добрий рівень теоретичної та практичної підготовки, здатний ефективно використовувати свої теоретичні знання в практичній діяльності, переносити значні психофізичні навантаження. Стан дотримання службової дисципліни позивачем - стабільний, критику сприймає правильно, постійно працює над усуненням своїх недоліків. За висновком безпосереднього керівника позивач займаній посаді відповідає.

Доводи касаційної скарги щодо неприпустимості втручання суду у дискреційні повноваження атестаційної комісії колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тому суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення атестаційної комісії.

Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Стосовно посилань скаржника на те, що позивач зареєструвався в єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі, а тому вважається таким, що пройшов атестацію в добровільному порядку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки статтею 57 Закону №580-VІІІ не передбачено такої підстави для проведення атестування як проходження в добровільному порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість спірного рішення (протоколу) атестаційної комісії, протиправність звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, необхідність поновлення позивача на відповідній посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційного скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив :

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець