Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/2450/17 806/78/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (Шуляк Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (Шидловський В.Б., Капустинський М.М., Мацький Є.М.) у справі №806/78/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною і скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001231700 від 04 серпня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 12 902,61 грн, скасування податкового повідомлення-рішення №0001221700 від 04 серпня 2015 року, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 23 031,00 грн, скасування податкового повідомлення-рішення №0001251700 від 05 серпня 2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушенням норм регулювання готівки в розмірі 23 003,00 грн, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001461700 від 17 липня 2015 року на суму 33 337,20 грн, скасування рішення №000106/06-01-17/2601600152 про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 1 666,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилкове проведення касиром розрахункової операції із продажу сигарет у кількості 8 079,00 шт. на суму 92 908,50 грн, замість 1 пачки сигарет на суму 11,50 грн., про що було повідомлено контролюючий орган із наданням відповідних пояснень касира.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0001231700 та №0001221700, від 05 серпня 2015 року №0001251700, рішення №000106/06-01-17/26016000152 від 05 серпня 2015 року та вимогу про сплату боргу №Ф-0001461700 від 17 липня 2015 року. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 3 939,41 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходи з того, що позивач самостійно виявивши та встановивши факт помилкового проведення по РРО суми готівкових коштів, дотримався алгоритму дій щодо фіксації помилково проведеної суми готівкових коштів через РРО, зокрема провів реєстрацію видачі коштів за допомогою операції «службова видача», дану операцію відобразив у книзі обліку розрахункових операцій, відібрав пояснення, повідомив податковий орган про вказані обставини, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань позивача, та як наслідок протиправність винесених податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та необ'єктивний аналіз обставин справи, зважаючи на те, що позивачем не зроблено повернення помилкової суми коштів, що свідчить, на переконання контролюючого органу, про фактичне проведення розрахункової операції на спірну суму та правомірності нарахування податкових зобов'язань, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами касаційної скарги посилаючись на невідповідність висновків контролюючого органу, фактичним обставинам справи, оскільки при здійсненні помилкової операції, не відбулося оплати грошових коштів, а отже відсутній об'єкт оподаткування.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт №5000106/06-01-17/2601600152 від 17 липня 2015 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 15 354,00 грн; пунктів 135.1-135.4 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2 та 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139, підпункту 164.1.3, пункту 164.1, статті 164, пункту 167.1, статті 167, пункту 177.2, пункту 177.4, статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 10 322,09 грн; пункту 1 частини 2 статті 6, пунктів 1 та 2 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 34,7% на суму 33 337,20 грн; підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пункту 176.1 статті 176. пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, пунктів 1, 3, 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481, що призвело несплати (заниження) податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 10 322,09 грн.; пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого Наказом ДПА України від 24 грудня 2010 №1020 достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей; пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не забезпечено щоденне друкування (збереження) фіскальних звітних чеків за 5 днів; пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року № 40/10320, не забезпечено позивачем своєчасне оприбуткування готівки у розділі 2 «Обліку руху готівки та сум розрахунків книзі обліку розрахункових операцій №0601000538/2 на підставі фіскальних звітних чеків, що підтверджено Z- звітами на загальну суму 4 600,60 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення рішення від 04 серпня 2015 року №0001231700, яким, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 12 902,61 грн, з яких основний платіж - 10 322,09 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 580,52 грн. та №0001221700, яким збільшив податок на додану вартість на загальну суму 23 031,00 грн, з яких основний платіж - 15 354,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7 677,00 грн; податкове повідомлення рішення від 05 серпня 2015 року №0001251700, про застосування штрафних санкцій у розмірі 23 003 грн.

Крім того, контролюючим органом були винесені вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 17 липня 2015 року №Ф-0001461700 на суму 33 337,20 грн та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000106/06-0117/2601600152 на суму 1 666,86 грн.

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, підставою для збільшення позивачу суми податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями - рішеннями слугували висновки контролюючого органу про те, що позивачем не включено до оподатковуваного доходу вартість проданих товарів, а саме: сигарет Бонд сірий в кількості 8 079 шт. на загальну суму продажу 92 908,50 грн, згідно Z- звіту №0396 від 19 травня 2014 року.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що при здійсненні спірної операції 19 травня 2014 року, касиром була допущена помилка при розрахунку, зокрема, замість 1 пачки сигарет Бонд сірий по ціні 11,50 грн, касир провів розрахункову операцію по чеку за 8 079 шт. на суму 92 908,50 грн. Вказана помилка була виявлена позивачем при роздрукуванні Z- звіту №0396 від 19 травня 2014 року, про що було повідомлено контролюючий орган.

Крім того, товарообіг цигарок в підприємницькій діяльності позивача за місяць не перевищував 400 пачок цигарок, про що свідчать видаткові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» №ЖТ14-000024903 від 02 квітня 2014 року, №ЖТ14-000026969 від 09 квітня 2014 року, №ЖТ 14-000029057 від 16 квітня 2014 року, №ЖТ 14-000030970 від 23 квітня 2014 року, №ЖТ 14-000035090 від 07 травня 2014 року, яке доставляло позивачу один раз на тиждень товар в кількості не більше 100 пачок різних марок.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року №417 (далі - Порядок №417), передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо, таким чином графи для внесення помилкових операцій не передбачено.

При здійсненні помилкової операції не відбувається оплата грошових коштів за товар, тобто не відбувається розрахункової операції, однак формується розрахунковий чек, який визнається помилковим та анулюється.

Порядком №417 встановлено спосіб оформлення здійснених помилок, при цьому законодавцем передбачено, що для підтвердження такої помилки необхідно скласти акт про скасування помилково проведеної суми через РРО.

Відповідно до положень пункту 7 Порядку №417 реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми. Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків: дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що анулювання помилкової суми було здійснено саме за допомогою операції «службова видача», оскільки помилка була виявлена не під час проведення даної операції, а при роздрукуванні Z- звіту № 0396 від 19 травня 2014 року, тобто здійснити анулювання шляхом реєстрації від'ємної суми не було можливості, оскільки чек був закритий.

Відтак, викладене свідчить про те, що суб'єкт господарювання, самостійно виявивши та встановивши факт помилкового проведення по РРО суми готівкових коштів, дотримався алгоритму дій щодо фіксації помилково проведеної суми готівкових коштів через РРО.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, про те, що сума операції у розмірі 92 908,50 грн позивачем помилково проведена через РРО, що спростовує висновок контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на вказану суму.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Враховуючи, що при застосуванні штрафних санкцій та винесення вимоги, контролюючий орган виходив з невірного відображення позивачем суми, на яку нараховується єдиний внесок, зокрема заниження доходу, отриманого від здійснення діяльності на суму 96 073,62 грн., скасуванню також підлягає рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі №806/78/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова