Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2018 року у справі №826/16591/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2021 року

Київ

справа №826/16591/17

адміністративне провадження №К/9901/58041/18, №К/9901/59480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №826/16591/17

за позовом Державної архівної служби України до Національного агентства України з питань державної служби, за участю третьої особи - ОСОБА_1 - про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної архівної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Костюк Л. О., суддів Бужак Н. П., Кузьмишиної О. М.,

та касаційною скаргою Національного агентства України з питань державної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року, ухвалене у складі: головуючого судді Кузьменко А. І., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Костюк Л. О., суддів Бужак Н. П., Кузьмишиної О. М.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

Державна архівна служба України (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Національного агентства України з питань державної служби (далі - відповідач, НАДС), за участю третьої особи - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, третя особа) - з вимогами визнати протиправною та скасувати вимогу НАДС від 08 грудня 2017 року №42 "Про скасування наказу Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1".

На обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначив, що відповідач дійшов помилкових висновків про порушення Державною архівною службою України вимог законодавства під час звільнення третьої особи. Позивач також уважає, що вимога НАДС поновити третю особу на посаді державної служби виходить за межі повноважень НАДС і є формою втручання в дискреційні повноваження Державної архівної служби України.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

Наказом Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1" відповідно до пункту 3 частини 1 статті 43, підпункту 6 частини 1 статті 83, підпункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) ОСОБА_1 - директора Департаменту організаційно-аналітичного, наукового забезпечення, використання інформації документів Національного архівного фонду та міжнародного співробітництва, звільнено із займаної посади у зв'язку зі зміною істотних умов державної служби.

Підставами для такого звільнено вказано: попередження ОСОБА_1, відмова від продовження роботи в нових умовах від 07 квітня 2017 року та відмова від продовження роботи в нових умовах від 26 травня 2017 року.

На підставі наказу НАДС від 14 серпня 2017 року №167 у період з 14 серпня 2017 року по 04 вересня 2017 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку дотримання вимог Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів з питань державної служби під час звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту організаційно-аналітичного, наукового забезпечення, використання інформації документів Національного архівного фонду та міжнародного співробітництва Державної архівної служби України.

За результатами проведення вказаної перевірки у Державній архівній службі України 11 вересня 2017 року посадовими особами НАДС складено довідку, якою позивачу запропоновано: скасувати попередження про наступне вивільнення директора Департаменту організаційно-аналітичного, наукового забезпечення, використання інформації документів Національного архівного фонду та міжнародного співробітництва ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України; скасувати наказ Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1"; розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у порядку, установленому Законом України "Про державну службу", осіб, причетних до підготовки попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 і проєкту наказу від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1"; ужити заходів щодо недопущення в подальшому порушень вимог законодавства у сфері державної служби.

Не погоджуючись із висновками та пропозиціями НАДС, викладеними у довідці від 11 вересня 2017 року, позивач своїм листом від 25 вересня 2017 року № 06/3307 надіслав на адресу відповідача зауваження, за результатами розгляду яких, останній, листом від 07 листопада 2017 року №9065/20-17, повідомив Укрдержархів про відсутність підстав для перегляду результатів перевірки, оскільки зауваження позивача не ґрунтуються на положеннях законодавства України про державну службу, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами перевірки.

08 грудня 2017 року НАДС прийнято вимогу №42 "Про скасування наказу Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1", якою Державну архівну службу України зобов'язано: скасувати наказ від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1"; порушені права державного службовця ОСОБА_1 поновити шляхом видання наказу про її поновлення на посаді; ужити заходів повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов державної служби з урахуванням положень статті 43 Закону України "Про державну службу".

Не погоджуючись з указаною вимогою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано вимогу НАДС від 08 грудня 2017 року №42 "Про скасування наказу Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1".

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що НАДС не наділена повноваженнями за наслідками перевірки дотримання вимог Закону України "Про державну службу" ставити об'єктам перевірки вимоги про поновлення осіб на службі, навіть за умови встановлення перевіркою факту їхнього незаконного звільнення.

Як зазначив суд першої інстанції, належним способом усунення НАДС порушень вимог Закону України "Про державну службу", установлених за наслідками перевірки, є надсилання об'єктам перевірки обов'язкових для виконання вимог про скасування рішень з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу.

Оскільки оскаржувана вимога поряд із вимогами про скасування наказу про звільнення третьої особи містила також вимогу про поновлення її на посаді, суд першої інстанції дійшов висновку про перевищення НАДС своїх повноважень.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 липня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року скасував у частині відмови у скасуванні пункту 2 вимоги НАДС від 08 грудня 2017 року №42 "Про скасування наказу Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1" "Порушені права державного службовця ОСОБА_1 поновити шляхом видання наказу про її поновлення на посаді." і прийняв нове, якими позов у цій частині задовольнив:

- скасував пункт 2 вимоги НАДС від 08 грудня 2017 року №42 "Про скасування наказу Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1" "Порушені права державного службовця ОСОБА_1 поновити шляхом видання наказу про її поновлення на посаді.".

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року суд апеляційної інстанції залишив без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що НАДС не має повноважень висувати об'єктам перевірки вимоги про поновлення осіб на службі ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, у разі виявлення порушень прав державного службовця або створення перешкод у їхній реалізації винні у порушенні посадові особи повинні бути притягнуті до відповідальності, установленої законом, а порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що оскаржувана вимога є актом індивідуальної дії, що містить три нерозривно взаємопов'язані приписи (пункти), скасування яких окремо є неможливим.

Позивач також наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції надавав оцінку оскаржуваній вимозі, виходячи з факту доведеності порушення позивачем порядку звільнення третьої особи, хоча оцінки висновкам перевірки, які були підставою для прийняття вимоги, не давав.

Відповідач також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати їхні рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків про перевищення НАДС повноважень за наслідками перевірки законності звільнення третьої особи.

Відповідач доводить, що, якщо в ході перевірки дотримання підконтрольними установами вимог Закону України "Про державну службу" були виявлені порушення прав державних службовців, вони, у силу вимог частини 7 статті 11 Закону України "Про державну службу", підлягають безумовному поновленню.

У цьому контексті відповідач зазначає, що вимога повинна містити такий захід, який би відповідав суті порушення, змісту порушеного права й забезпечив би його ефективне відновлення та/або компенсацію.

Відповідач зауважує, що в спірних правовідносинах НАДС за наслідками перевірки були виявлені порушення вимог Закону України "Про державну службу", що призвели до незаконного звільнення третьої особи, а тому покладення на позивача обов'язку скасувати наказ про звільнення й поновлення її на посаді державної служби відповідає суті порушеного права й завданням НАДС у сфері захисту права на державну службу.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т. Г., суддів Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.

Ухвалами Верховного Суду від 19 вересня 2018 року та від 10 жовтня 2018 року було відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Державної архівної служби України та НАДС.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 07 червня 2019 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях і досягненнях, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі-Закон №889-VIII; у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до ~law24~ за результатами розгляду скарги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, надає державному службовцю вмотивовану відповідь не пізніше 20 календарних днів з дня надходження скарги та в разі встановлення факту порушення прав державного службовця направляє відповідному державному органу обов'язкову для виконання вимогу про усунення відповідних порушень.

~law25~ передбачено, що якщо права державного службовця, встановлені ~law26~, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно з ~law27~ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за фактом подання скарги ініціює та проводить службове розслідування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі.

У разі виявлення порушень прав державного службовця або створення перешкод у їх реалізації винні у порушенні посадові особи повинні бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом. Порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав - усуненню.

Відповідно до ~law28~ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, забезпечує функціональне управління державною службою в державних органах.

Згідно з ~law29~ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби: здійснює контроль за додержанням визначених ~law30~ умов реалізації громадянами права на державну службу; у межах повноважень, визначених законом, проводить у державних органах перевірки стану дотримання вимог ~law31~; проводить в установленому порядку службові розслідування з питань дотримання державними службовцями вимог ~law32~; направляє державним органам та їх посадовим особам вимоги про скасування рішень таких органів з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу.

Наказом НАДС від 26 вересня 2016 року №193, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2016 року №1369/29499, затверджено Порядок проведення НАДС та його територіальними органами перевірок стану дотримання державними органами Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів у сфері держаної служби (далі - Порядок №193).

Пунктом 5 розділу І Порядку №193 встановлено, що НАДС здійснює планові та позапланові перевірки. Позаплановою перевіркою вважається перевірка об'єкта перевірки, яка не передбачена планом контрольної діяльності НАДС.

Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №193 основними завданнями перевірки є: установлення на об'єкті перевірки фактичного стану щодо реалізації державної політики у сфері державної служби, організації управління державною службою; перевірка стану дотримання державними органами вимог Закону та інших нормативно-правових актів з питань державної служби; попередження, виявлення та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень чинного законодавства та причин неналежного рівня організації управління державною службою; надання об'єкту перевірки на підставі аналізу матеріалів перевірки пропозицій щодо підвищення ефективності діяльності з питань, що були предметом перевірки, усунення виявлених недоліків і запобігання їм у майбутньому.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №193 за результатами перевірки у строк, що не повинен перевищувати десяти календарних днів після закінчення перевірки, складається довідка у трьох примірниках, яка після опрацювання підписується керівником робочої групи та її членами.

Пунктом 3 розділу VI Порядку №193 передбачено, що довідка складається з чотирьох частин: вступна, описова, висновок та пропозиції.

Згідно з пунктом 6 розділу VI Порядку №193 у висновку зазначаються: фактичний стан реалізації об'єктом перевірки державної політики у сфері державної служби, організації управління державною службою; стан виконання об'єктом перевірки вимог Закону та інших нормативно-правових актів з питань державної служби щодо умов реалізації громадянами права на державну службу; перелік виявлених порушень Закону та інших нормативно-правових актів з питань державної служби з посиланням на положення нормативно-правового акта, яке порушено; обґрунтування внесення подання про притягнення посадових осіб об'єкта перевірки до дисциплінарної відповідальності; обґрунтування оформлення та направлення у разі потреби об'єкту перевірки та його посадовим особам вимоги про скасування рішень державного органу з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу, про усунення порушень прав державних службовців або про скасування результатів конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку №193 у разі виявлення під час перевірок фактів порушень Закону та інших нормативно-правових актів з питань державної служби НАДС (територіальний орган) на будь-якій стадії перевірки може направити об'єкту перевірки та його посадовим особам обов'язкову для виконання вимогу про скасування рішень з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу, про усунення порушень прав державного службовця або про скасування результатів конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби.

Пунктом 3 розділу VII Порядку №193 об'єкт перевірки після отримання інформації щодо виявлених під час перевірки порушень і недоліків у встановлений Нацдержслужбою (територіальним органом) строк письмово інформує Нацдержслужбу (територіальний орган) про вжиті заходи щодо їх усунення, а у разі отримання обов'язкової для виконання вимоги про скасування рішень з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу, про усунення порушень прав державного службовця або про скасування результатів конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби - у термін, визначений у такій вимозі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №500 затверджено Положення про Національне агентство України з питань державної служби, пунктом 4 якого визначено, що НАДС відповідно до покладених на нього завдань направляє в установленому порядку державним органам та їх посадовим особам вимоги щодо скасування рішень таких органів з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу; щодо усунення порушень прав державного службовця або перешкод у реалізації таких прав; щодо скасування результатів конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби;

VI. Позиція Верховного Суду

Механізм практичної реалізації процедури захисту прав державного службовця на державну службу на національному рівні визначений у ~law34~.

Із змісту вказаної статті випливає, що державний службовець, який уважає, що діями, рішеннями чи бездіяльністю керівника державної служби або іншої особи порушуються його права та/або створюються перешкоди в їхній реалізації, може подати до НАДС скаргу, яка є підставою для ініціювання й проведення НАДС перевірки викладених у ній обставин.

Виявлення НАДС порушень прав державного службовця або створення перешкод у їх реалізації є підставою для їхнього безумовного поновлення або усунення відповідних перешкод.

Відповідно до Рекомендації № (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи про статус публічних службовців у Європі (затверджена Комітетом Міністрів Ради Європи 24 лютого 2000 року), для захисту своїх прав у відносинах з роботодавцем публічні службовці повинні мати засоби правового захисту в суді чи іншій незалежній установі. Держава має забезпечити захист тих публічних службовців, які внаслідок законного виконання ними своїх обов'язків стали об'єктом образливих заяв чи інших незаконних дій з боку третіх осіб. Рекомендацією також передбачається, що публічні службовці повинні мати право на захист від зловживань чи несправедливого ставлення з боку роботодавця.

Аналіз повноважень НАДС, передбачених ~law35~ у поєднанні з механізмом реалізації матеріалів перевірок за скаргами державних службовців, що визначений у розділі VII Порядку №193, дає підстави для висновку, що для забезпечення гарантій захисту прав на державну службу, НАДС, у випадку їх порушення, може направити об'єкту перевірки та його посадовим особам одну з таких обов'язкових до виконання вимог: про скасування рішень з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу; про усунення порушень прав державного службовця або про скасування результатів конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби.

Таким чином, способи захисту прав на державну службу не обмежуються повноваженнями НАДС вимагати в об'єкта перевірки скасувати рішення, які суперечать вимогам ~law36~, а може передбачати вжиття інших заходів, що з огляду на мету і завдання їхнього застосування повинні відповідати суті порушення, змісту порушеного права й забезпечувати його ефективне поновлення (усунення перешкод).

У спірних правовідносинах підставою для прийняття оскаржуваної вимоги було встановлення НАДС порушень порядку вивільнення третьої особи під час скорочення чисельності (штату) працівників Державної архівної служби України, унаслідок чого третю особу було незаконно звільнено.

Суд зазначає, що в разі незаконного звільнення державного службовця його права підлягають поновленню шляхом скасування розпорядчого документу про звільнення з одночасним поновленням особи на попередній або за його згодою на рівнозначній посаді.

Отже, покладення НАДС на підконтрольну установу обов'язку скасувати наказ про звільнення й поновити особу на посаді державної служби є правильним способом поновлення порушених прав державного службовця, що узгоджується із обсягом наданих НАДС повноважень у сфері захисту права на державну службу.

З урахуванням викладеного, Суд відхиляє доводи касаційної скарги позивача про те, що, приймаючи оскаржувану вимогу, НАДС вийшла за межі наданих їй повноважень і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Суд також не погоджується з доводами касаційної скарги позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унаслідок ненадання оцінки підставам позову, якими позивач обґрунтовував законність звільнення ОСОБА_1

НАДС є органом системи управління державною службою, що реалізує державну політику у сфері державної служби, у зв'язку з чим, зокрема, здійснює контроль за додержанням визначених ~law37~ умов реалізації права на державну службу. У випадку виявлення їх порушень НАДС наділено правом пред'являти керівникам державної служби обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що оцінка правомірності підстав звільнення державного службовця має надаватися під час вирішення судом спору між безпосередніми його учасниками - державним службовцем і суб'єктом призначення, предметом якого є відповідний наказ.

Як установили суди попередніх інстанцій, наказ Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1" є предметом спору в іншій адміністративній справі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно не вдавалися до оцінки підстав прийняття наказу від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1" у межах цієї справи, предметом якої є вимога НАДС від 08 грудня 2017 року №42.

Водночас Судом виявлені інші порушення вимог процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, які полягають у тому, що його висновки, викладені в мотивувальній частині постанови від 12 липня 2018 року, не відповідають змісту її резолютивної частини і не узгоджуються з рішенням суду першої інстанції, що переглядалося.

Так, судом першої інстанції адміністративний позов було задоволено й визнано протиправною та скасовано вимогу НАДС від 08 грудня 2017 року №42. Водночас суд першої інстанції керувався тим, що така вимога прийнята НАДС з перевищенням повноважень, адже вона містить непередбачений ~law38~ і Порядком №193 спосіб відновлення порушених прав третьої особи.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість позиції суду першої інстанції щодо перевищення НАДС повноважень під час прийняття оскаржуваної вимоги й дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги НАДС й необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Тобто суд апеляційної інстанції погодився з тим, що вимога НАДС від 08 грудня 2017 року №42, у тому числі в частині зобов'язання поновити третю особу на посаді, є правомірною.

Проте в резолютивній частині постанови від 12 липня 2018 року суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування пункту 2 вимоги НАДС від 08 грудня 2017 року №42, хоча рішенням суду першої інстанції позов задоволено, а вимогу НАДС від 08 грудня 2017 року №42 скасовано повністю, і прийняв у цій частині нове рішення - про задоволення позову. У решті позовних вимог (які судом першої інстанції задоволено) суд апеляційної інстанції, усупереч змісту мотивувальної частини постанови, залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови від 12 липня 2018 року дійшов правильних висновків про необґрунтованість позовних вимог, проте унаслідок порушення вимог процесуального права прийняв рішення, що вказаним висновкам не відповідає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною 2 статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, унаслідок яких він прийняв неправильне рішення по суті позовних вимог, Суд дійшов висновку про необхідність їх скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Національного агентства України з питань державної служби та Державної архівної служби України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року в справі №826/16591/17 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Державної архівної служби України до Національного агентства України з питань державної служби, за участю третьої особи - ОСОБА_1 - про визнання протиправною та скасування вимоги, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко