Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №815/1802/17

адміністративне провадження №К/9901/5483/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник позивача - Пущенська О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЧорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (суддя Г.П. Самойлюк)та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (колегія у складі суддів: А.Г. Федусик, О.А. Шевчук, Л.Є. Зуєва)у справі № 815/1802/17 за позовомВиробничо-комерційної фірми в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс»доЧорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс» звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якої є Чорноморська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області, від 17 січня 2017 року №0000201401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11080469 грн.; №0000181401, яким нараховано податок на додану вартість в сумі 2101091 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1050546 грн.; №0000191401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 34741 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки базуються на припущеннях, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами (ТОВ «Дорбуд-Юг», ТОВ «Ламорис Інвест», ТОВ «Будпром-Інвест», ТОВ «Бетраст», ТОВ «Стайлекс») підтверджується оформленими належним чином первинними документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, задоволено позовні вимоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями, без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 11080469,00 грн., в тому числі за три квартали 2016 року, заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2101091,00 грн. та завищення від'ємного значення р.21 у сумі 34741,00 грн., оскільки позивачем надано документи, що підтверджують пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних робіт/товарів в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Іллічівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» (код ЄДРПОУ 31502803) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період 1, 2, 3 квартали 2016 року, за наслідками якої складено акт № 2464/15-03-14-00/31502803 від 15 грудня 2016 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України; статті 1, пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього у сумі 11080469 грн., в тому числі за три квартали 2016 року;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2101091 грн. та завищено від'ємне значення р.21 на суму 34741 грн.

За результатами перевірки Іллічівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року:

№ 0000201401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11080469 грн.;

№ 0000181401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму у розмірі 3151637,00 грн., з яких 2101091,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 1050546,00 за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000191401, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 34741,00 грн.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

В той же час, надаючи юридичну оцінку висновкам податкового органу про встановлені порушення податкового законодавства позивачем, дійшли висновку, що мотивом для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Дорбуд-Юг», ТОВ «Будпром-Інвест», ТОВ «Бетраст», ТОВ «Стайлекс», внаслідок чого досліджували правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних робіт та товарів саме у названих контрагентів.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Дорбуд-Юг» (субпідрядник) при виконанні договорів №14 від 02 лютого 2016 року та №8 від 19 січня 2016 року, з ТОВ «Будпром-Інвест» при виконанні договорів підряду №16 від 01 червня 2016 року та № 22 від 25 липня 2016 року, з ТОВ «Бетраст» при виконанні договору підряду № 1605/2016 від 16 травня 2016 року, з ТОВ «Стайлекс» при виконанні договору поставки №79 від 10 травня 2016 року, предметом якого є поставка продукції виробничо-технічного призначення (будівельні матеріали в асортименті), підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Окрім того, судом першої інстанції, що помилково не було зроблено судом апеляційної інстанції при перегляді даної справи, також були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, складу витрат, як наслідок, і від'ємного значення з податку на прибуток на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Ламорис Інвест» (правонаступником якого є ТОВ «Конкорбуд») при виконанні договору № 68 від 20 травня 2017 року, предметом якого є виконання будівельних робіт.

Ненадання судом апеляційної інстанції оцінки спірним правовідносинам позивача з ТОВ «Ламорис Інвест», дає підстави стверджувати про неповноту встановлення апеляційним судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування позивачу сум грошового зобов'язання став висновок податкового органу не лише про порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з вищеназваними контрагентами. Податковий орган також ставив під сумнів правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат, понесених за результатами проведення господарських операцій з ТОВ «Дорстрой».

Натомість вказані обставини взагалі не досліджувалися та не оцінювалися судами, як наслідок судами не з'ясовувалось на правильність визначення якого з видів податку вплинули результати діяльності з даним контрагентом.

Відповідно поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій залишилось питання фактичного здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом - ТОВ «Дорстрой» з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів. Жодних висновків щодо суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, суди не зробили.

Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Насамкінець, податковий орган під час розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, а також в акті перевірки, ставив під сумнів можливість виконання господарських операцій кількістю штатних працівників контрагентів та залучених ними на підставі договорів (контрактів). По-друге, наголошував на невідповідності їх офіційно підтвердженої кількості показникам про витрати труда, зазначеним в локальних кошторисах.

Як вбачається з судових рішень, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки також не надали, не встановили чи відповідають вони дійсності, а відтак ці обставини підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

З огляду на викладене, касаційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентами, наявність у останніх умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, в т.ч. із можливим залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Викладене вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

......................

......................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду