Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №808/2813/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №808/2813/17

адміністративне провадження №К/9901/40320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2017 (головуючий суддя - Лазаренко М.С.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Чумак С.Ю.)

у справі № 808/2813/17

за поданням Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

в с т а н о в и в:

21 вересня 2017 року Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) звернулося до суду з поданням до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - Товариство), в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 20.09.2017.

В обґрунтування подання ГУ ДФС у Запорізькій області зазначило, що підставою для прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства є недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017, закрив провадження у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції, що діяла станом на дату прийняття судових рішень), суд відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. З огляду на те, що відповідач оскаржив в судовому порядку наказ ГУ ДФС у Запорізькій області №2393 від 09.09.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2017 в справі №335/6819/17, якою призначено вказану перевірку, то, відповідно, вказане подання не може бути розглянуто в порядку статті 183-3 КАС.

Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просило скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Запорізькій області посилалося на те, що контролюючим органом не було порушено жодним чином вимог діючого законодавства та здійснено правомірний вихід на позапланову виїзну перевірку, тому у відповідача були відсутні підстави для недопуску та перешкоджанню проведення посадовими особами перевірки. Також позивач не погодився з висновком судів про наявність спору про право, оскільки Товариство не надало до суду доказів підтвердження оскарження наказу про проведення перевірки, а саме ухвали про відкриття провадження.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

19.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2017 у справі № 335/6819/17, якою призначено документальну позапланову перевірку Товариства.

На підставі зазначеної ухвали ГУ ДФС у Запорізькій області наказом №2393 від 08.09.2017 призначило документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з 11.09.2017.

Актами №562/08-01-14-09/00194122 від 11.09.2017, №569/08-01-14-09/00194122 від 12.09.2017, №589/08-01-14-09/00194122 від 15.09.2017, №561/08-01-14-09/00194122 від 11.09.2017, №568/08-01-14-09/00194122 від 12.09.2017, №588/08-01-14-09/00194122 від 15.09.2017 зафіксовано відсутність посадових осіб Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на робочих місцях та неможливість вручення наказу на проведення перевірки та направлень на право проведення перевірки.

Актом №592/08-01-14-09/00194122 від 18.09.2017 зафіксовано недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, у зв'язку з чим в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області 20.09.2017 прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Статтею 183-3 КАС (у редакції, що діяла станом на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), яка кореспондується з положеннями статті 283 КАС (у редакції, що діє з 15.12.2017), передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із пунктом 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Між тим, стаття 183-3 КАС не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 2393 від 08.09.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія адміністративного позову з відміткою суду про його прийняття. Крім того Товариство також оскаржило в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14.06.2017 у справі №335/6819/17 про призначено вказаної перевірки, яку Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 09.11.2017 скасував.

Наведене підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах з огляду на заперечення відповідачем законності проведення перевірки, недопуск до якої й зумовив звернення ГУ ДФС у Запорізькій області з даним поданням.

При цьому колегія суддів не враховує доводи ГУ ДФС у Запорізькій області щодо відсутності спору про право, оскільки сам факт подання Товариством адміністративного позову про визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки свідчить про незгоду платника податків з діями контролюючого органу та наявність між ними спору про право.

Наявність спору про право суд може виявити як до, та і після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС (у редакції, що діяла станом на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), який кореспондується з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС (у редакції, що діє з 15.12.2017), оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням контролюючого органу.

При цьому закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС з огляду на неможливість розгляду подання контролюючого органу у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 183-3 КАС (у редакції, що діяла на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, які могли б призвести до скасування ухвал судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 3, 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова