Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2020 року у справі №825/1877/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №825/1877/16

адміністративне провадження №К/9901/33656/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 825/1877/16

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Поліщук Л.О.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Губської Л. В., суддів: Ісаєнко Ю. А., Оксененко О. М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 25 жовтня 2016 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» (далі - Підприємство, позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просило суд:

1.1. Визнати протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О. П. про відмову в застосуванні положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у зведеному виконавчому провадженню № 34264992;

1.2. Зобов`язати начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О. П. провести дії у зведеному виконавчому провадженню № 34264992 в порядку визначеному статтями 34, 35, та 37 Закону України «Про виконавче провадження» та застосувати положення частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05 жовтня 2016 року) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у випадку невиконання судових рішень протягом шести місяців не з вини боржника, виконавчі документи направляються до центрального органу виконавчої влади, який здійснює списання коштів у безспірному порядку на рахунок державної виконавчої служби або стягувачу. Така позиція вказаного закону, на думку позивача, не суперечить вимогам статей 34 та 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній з 05 жовтня 2016 року). У випадку надіслання виконавчих документів до центрального органу виконавчої влади в порядку статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. Добросовісно користуючись правами та обов`язками сторони у зведеному виконавчому провадженні боржник повідомив про наявність обставин, визначених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та просив надіслати виконавчі документи у зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувача та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку статей 34 та 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05 жовтня 2016 року) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

3. Представник відповідача позовних вимог не визнав і пояснив, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. У виконавчих провадженнях № 37697193, 37699871, 37700284, 45822359, 46259840, 51167583, 51436492, 51466131, 51518704, 51667782, що об`єднані у зведене виконавче провадження № 34264992, стягувачами є державні підприємства та установи. Крім того, станом на 03 листопада 2016 року державним виконавцем не встановлено обставин для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частині першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а тому у начальника відділу не було жодних законних підстав для направленні виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 34264992 до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 34264992 з виконання 21 виконавчих документів про стягнення боргів з Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» на загальну суму 9 588 749,41 грн., що підтверджується обліковою карткою.

5. Боржник у зведеному виконавчому провадженні є державним підприємством зі 100% часткою держави в особі Національної академії аграрних наук України, що, зокрема, підтверджується його Статутом.

6. Відповідно до пункту 4.3 Статуту Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» земельні ділянки, які надані в постійне користування Господарству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю.

7. 22 липня 2016 року до відповідача надійшла заява Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» про звернення стягнення на автотранспорт підприємства.

8. 04 серпня 2016 року при виїзді державного виконавця за місцезнаходженням боржника, було виявлено металобрухт, що залишився від 1 автомобіля, який було описано актом опису й арешту майна, іншого автотранспорту на території підприємства виявлено не було, про що складено відповідний акт державного виконавця.

9. 10 серпня 2016 року актом опису й арешту майна № 67А/6 державним виконавцем описано майно боржника, а саме: майбутній врожай сої 2016 року, що буде зібраний з полів, що перебувають у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» та позначені на карті Д-32, Д-31; майбутній врожай соняшника 2016 року, що буде зібраний з полів, що перебувають у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» та позначені на карті Д-50, Д-51; майбутній врожай кукурудзи 2016 року, що буде зібраний з полів, що перебувають у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» та позначені на карті Д-47, Д-48, Д-49, Д-52.

10. 05 жовтня 2016 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з заявою, в якій просив останнього винести постанову про повернення стягувачам виконавчих документів по стягненню боргів з позивача відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

11. 11 жовтня 2016 року відповідачем направлено позивачу вимогу щодо виконання судових рішень та повідомлення про місцезнаходження врожаю 2016 року, що був зібраний з полів і перебуває у користуванні боржника.

12. Крім того, 11 жовтня 2016 року відповідачем направлено державному підприємству лист №02.1-25, в якому повідомлено, що на цей час державним виконавцем вживаються дії щодо виявлення майна Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України», на яке можливо за законом звернути стягнення, а тому застосування положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» неможливо.

13. 18 жовтня 2016 року постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника ЗВП № 34264992 було описано та накладено арешт на майбутній врожай сорго 2016 року, що буде зібрано з полів Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України».

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

14. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

14.1. Визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О. П. про відмову в застосуванні положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по зведеному виконавчому провадженню № 34264992.

14.2. Зобов`язано начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О. П. провести дії по зведеному виконавчому провадженню № 34264992 в порядку визначеному статтями 34, 35, та 37 Закону України «Про виконавче провадження» та застосувати положення частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05 жовтня 2016 року) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

15. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем при проведенні дій у зведеному виконавчому провадженні № 34264992 не враховано вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.

16. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що на спірні правовідносини розповсюджує свою дію Закон України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна», отже є підстави для застосування положень частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, а саме: направлення виконавчих документів до центрального виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні.

ІV. Касаційне оскарження

17. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 13 лютого 2017 року.

18. Відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

19. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. У виконавчих провадженнях № № 37697193, 37699871, 37700284, 45822359, 46259840, 51167583, 51436492, 51466131, 51518704, 51667782, що об`єднані у зведене виконавче провадження № 34264992, стягувачами є державні підприємства та установи. Крім того, станом на 07 лютого 2017 року державним виконавцем не встановлено обставин для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частині першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а тому у начальника відділу не було жодних законних підстав для направленні виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 34264992 до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

20. 17 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду справу № 825/1877/16.

21. 30 березня 2017 року справа № 825/1877/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22. 05 березня 2018 року справу № 825/1877/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (судді-доповідачу Шарапі В. М.).

23. 30 травня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 549/0/78 - 19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

24. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 31 травня 2019 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Кашпур О. В., Радишевську О. Р.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

25. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

31. Статтею 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

31.1. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування.

32. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

32.1. Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 4901-VI передбачено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

33. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 4901-VI протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

34. Приписами пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

- законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

- законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

35. Частиною першою статті 1 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (далі - Закон № 2864-III) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

35.1. Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

36. Відповідно до статті 2 Закону № 2864-III визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

VІ. Позиція Верховного Суду

37. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

40. Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 34264992 з виконання 21 виконавчих документів про стягнення боргів з Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» на загальну суму 9 588 749,41 грн., що підтверджується обліковою карткою.

41. Підставою для задоволення позовних вимог судами визначено те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна», отже в силу положень частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» посадова особа відповідача зобов`язана була направити виконавчі документи до центрального виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні на підставі пункту 9 частини статті статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

42. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи нормативне регулювання, наведене у пунктах 31-36 цього рішення.

43. У цій справі суди надали оцінку обставинам справи в аспекті застосування до спірних правовідносин положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», натомість не проаналізували приписи частини 2 статті 2 цього Закону, якою визначено обставини, за наявності яких дія цього Закону на правовідносини не поширюється. Водночас відповідач як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції неодноразово наголошував на тому, що в частині виконавчих проваджень, що входять до складу зведеного, стягувачами є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

44. Також судами не надано оцінку та не перевірено чи сплинув шестимісячний термін виконання судових рішень з часу ухвалення постанов про відкриття виконавчого провадження у кожному виконавчому провадженню.

45. Крім того, суди не надали оцінку матеріалам зведеного виконавчого провадження та не з`ясували чи наявні обставини, за яких дія Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на застосування примусової реалізації майна, відповідно до статей 1 та 2 цього Закону.

46. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час розгляду справи щодо виявлення та витребування доказів, на підтвердження яких необхідно встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

47. Таким чином, судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

48. Суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

49. Отже, під час нового розгляду справи судам необхідно перевірити: чи сплинув шестимісячний термін виконання судових рішень з часу ухвалення постанов про відкриття виконавчого провадження у кожному виконавчому провадженню; чи наявні обставини, за яких дія Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на застосування примусової реалізації майна, відповідно до статей 1 та 2 цього Закону.

50. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно надати оцінку доводам відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яка визначає, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування.

51. Відповідна правова позиція щодо обставин, які входять до предмета доказування в цій категорії справ наведена в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року в справі № 808/33/17.

52. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду відповідно до вимог статті 353 КАС України.

VIІ. Судові витрати

53. З огляду на предмет касаційного оскарження судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 250, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року в справі № 825/1877/16 скасувати.

3. Адміністративну справу № 825/1877/16 за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська