Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.02.2019 року у справі №804/5561/16
Ухвала КАС ВП від 30.07.2018 року у справі №804/5561/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №804/5561/16

касаційне провадження №К/9901/32001/18, К/9901/31997/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) та касаційну скаргу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 (головуючий суддя - Єфанова О.В., судді - Олійник В.М., Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та ДФС України, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції та ДФС України щодо неприйняття податкової накладної № 1, виписаної Товариством 29.07.2016, для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних; податкову накладну № 1, виписану Товариством 29.07.2016, визнати прийнятою та зареєстрованою в Реєстрі податкових накладних 05.08.2016.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової накладної до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав того, що Товариство не являється платником податку на додану вартість не відповідає дійсності та є протиправною, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 804/15083/15, яка набрала законної сили, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 319 від 09.09.2015 було визнане протиправним та скасоване. Також позивач посилався на те, що вказана контролюючим органом причина для відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації не передбачена Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії ДФС України та Інспекції щодо неприйняття податкової накладної № 1, виписаної 29.07.2016 Товариством для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; ухвалив вважати податкову накладну № 1 від 29.07.2016 такою, що подана у день її фактичного отримання 05.08.2016 у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: підстава для неприйняття податкової накладної № 1 від 29.07.2016, поданої товариством до реєстрації 05.08.2016, зазначена в електронній квитанції № 1 податкового органу, не передбачена пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, що визначає вичерпний перелік причин відмови у прийнятті податкових накладних до реєстрації.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що на дату подання Товариством податкової накладної № 1 від 29.07.2016 до реєстрації не було внесено змін до Реєстру платників податку на додану вартість щодо поновлення Товариства в якості платника податку на додану вартість.

ДФС України оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.07.2017 відкрив касаційне провадження у справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що на дату подання Товариством податкової накладної № 1 від 29.07.2016 до реєстрації Товариство не було платником податку на додану вартість у розумінні положень статті 180 Податкового кодексу України.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційні скарги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу ДФС України та касаційну скаргу Інспекції до провадження, а ухвалою від 28.01.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 29.01.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 08.10.2016 між Інспекцією та Товариством був укладений договір № 081020152 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронних цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

05.08.2016 року Товариство засобами електронного зв'язку в електронній формі подало до Інспекції податкову накладну №1 від 29.07.2016 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте документ не було прийнято, що підтверджується квитанцією № 1, в якій зазначено причину неприйняття - «порушення вимог пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, а саме продавець не був платником податку на додану вартість 29.07.2016, дата анулювання реєстрації платника податку на додану вартість 09.09.2015».

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 804/15083/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 319 від 09.09.2015 Товариства було визнане протиправним та скасоване.

Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) серед інших обов'язків платників податків передбачено і обов'язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Кодексу) та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статі 16 Кодексу).

Відповідно до положень пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру додаткових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 названого Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Згідно з пунктом 8 Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Пунктом 9 цього ж Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє погодитись з висновком судів попередніх інстанцій, що податковий орган зобов'язаний надіслати платнику податку квитанцію або про прийняття податкової накладної, або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин.

З огляду на те, що на дату подання податкової накладної для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариство було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що підстава для неприйняття податкової накладної № 1 від 29.07.2016, поданої товариством до реєстрації 05.08.2016, зазначена в електронній квитанції № 1 податкового органу, не передбачена пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи Інспекції та ДФС України, викладені в касаційних скаргах, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні. При цьому, посилання скаржників на те, що на дату подання декларації Товариство не було платником податку на додану вартість є безпідставними, оскільки в разі набрання законної сили рішенням про визнання протиправним рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення такого органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Наведене означає, що таке рішення контролюючого органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції та касаційна скарга ДФС України підлягають залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області та касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна