Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №810/5194/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа №810/5194/14

адміністративне провадження №К/9901/7211/18

К/9901/7227/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Гончарової І. А.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги: 1.

Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 та 2. Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 (суддя - Щавінський В. Р. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 (головуючий суддя - Борисюк Л. П., судді: Петрик І. Й., Собків Я. М. ) у справі №810/5194/14 за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" (далі - КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області) якими зараховані кошти, що сплачені КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" в рахунок погашення зобов'язань з ПДВ за січень, лютий і березень 2014 року в сумі, відповідно, 9115,00 грн., 241360,00 грн. та 191854,00 грн. - на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 року та січень, лютий і березень 2013 року;

визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, якими розподілені сплачені платіжними дорученнями від 19.03.2014 №276 кошти в сумі 241360,00 грн. на суму - 38601,30 грн., що спрямована на погашення неіснуючої пені та на суму - 20758,70 грн., що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 року, січень і лютий 2013 року;

визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, якими розподілені сплачені платіжними дорученнями від 2.04.2014 №422 кошти в сумі 191854,00 грн. на суму - 14842,45 грн., що спрямована на погашення неіснуючої пені та на суму - 177011,55 грн., що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за лютий і березень 2013 року;

скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 22.05.2014 №0009321501 про нарахування штрафу на суму 77777,05 грн. ;

зобов'язати Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області облікувати кошти, що сплачені КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" до бюджету платіжними дорученнями від
24.02.2014 №183 в сумі 9115,00 грн., від 19.03.2014 №276 в сумі 241360,00 грн. та від 22.04.2014 №422 в сумі 191854,00 грн. - за призначеннями, указаними у платіжних дорученнях, як податок на додану вартість, відповідно, за січень, лютий і березень 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 скасовано в частині:

визнання протиправними дій Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області якими зараховані кошти, що сплачені КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" в рахунок погашення зобов'язань з ПДВ за січень, лютий і березень 2014 р. в сумі, відповідно, 9 115,00 грн., 241 360,00
грн. та 191 854,00 грн. - на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 р. та січень, лютий і березень 2013 р. ;

визнання протиправними дій Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, якими розподілені сплачені платіжними дорученнями від 19.03.2014 №276 кошти в сумі 241360,00 грн. на суму - 38601,30 грн., що спрямована на погашення неіснуючої пені та на суму - 20758,70 грн., що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 року, січень і лютий 2013 року;

визнання протиправними дій Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, якими розподілені сплачені платіжними дорученнями від 02.04.2014 №422 кошти в сумі 191854,00 грн. на суму - 14842,45 грн., що спрямована на погашення неіснуючої пені та на суму - 177011,55 грн., що спрямована на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за лютий і березень 2013 року;

зобов'язання Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області облікувати кошти, що сплачені Комунальним підприємством Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" до бюджету платіжними дорученнями від
24.02.2014 №183 в сумі 9115,00 грн., від 19.03.2014 №276 в сумі 241360,00 грн. та від 22.04.2014 №422 в сумі 191854,00 грн. - за призначеннями, указаними у платіжних дорученнях, як податок на додану вартість, відповідно, за січень, лютий і березень 2014 року.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від
14.10.2014.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що облік платежів у інтегрованих картках платника податків за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки та не впливає на його права і обов'язки. Доводи касаційної скарги також мотивовано тим, що розподіл податковою інспекцією сплачених сум податкових зобов'язань на суми, що зараховані на погашення неіснуючого податкового боргу, тобто утримання із сплачених коштів пені, зменшує суми податкових зобов'язань.

Також, до суду касаційної інстанції звернулась Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в позові повністю з тих підстав, що платником податків в порушення вимог Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині, що оскаржується відповідачем, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.

КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" в письмових запереченнях зазначає про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.02.2014 КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" подано до Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області декларацію №9007584921 з ПДВ за січень 2014 року з податковим зобов'язанням 9115,00 грн., 24.02.2014 платіжним дорученням №183 сплатило 9115,00 грн. до бюджету.

17.03.2014 подано декларацію №9013565582 з ПДВ за лютий 2014 року з податковим зобов'язанням 241360,00 грн., 19.03.2014 платіжним дорученням №276 сплатило 241360,00 грн. до бюджету.

17.04.2014 подано декларацію №9021221033 з ПДВ за березень 2014 року з податковим зобов'язанням 191854,00грн., 22.04.2014 платіжним дорученням №422 сплатило 191854,00 грн. до бюджету.

16.06.2014 Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області складено акт від 22.05.2014 №829/10-17-15-01 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 №0009321501, згідно з яким у зв'язку з несвоєчасною сплатою суми грошових зобов'язань в розмірі 388885,25
грн. зобов'язано сплатити штраф в розмірі 77777,05 грн.

Також судами встановлено, що сплачені 24.02.2014 КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" кошти в сумі 9115,00 грн. (ПДВ за січень 2014 року) Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області зарахувала на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 pоку.

Сплачені 19.03.2014 кошти в сумі 241 360 грн. (ПДВ за лютий 2014 р. ) відповідачем розподілено на суму 38601,30 грн., яку зараховано на погашення пені та на суму 202758,70 грн., яку зараховано на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за листопад 2012 pоку, січень і лютий 2013 pоку, відповідно, 101627,75 грн., 90394,00 грн. та 10736,95 грн.

Сплачені 22.04.2014 кошти в сумі 191854,00 грн. (ПДВ за березень 2014 року) розподілено на суму 14842,45 грн., яку зараховано на погашення пені та на суму 177011,55 грн., яку зараховано на погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ за лютий і березень 2013 p., відповідно, 51279,05 грн. та 125232,50 грн.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, зазначені норми Податкового кодексу України, надають право податковому органу змінювати призначення платежу та зараховувати суми які сплатив платник податку в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного законом.

Судами встановлено, що у Підприємства податкова заборгованість з ПДВ за листопад 2012 року та січень, лютий і березень 2013 року відсутня, оскільки, 20.12.2012 Підприємством подано до Інспекції декларацію №9080343179 з ПДВ за листопад 2012 року з податковим зобов'язанням 124724,00 грн. та в той же день платіжним дорученням №1457 сплатило указану суму до бюджету; 19.02.2013 подано до Інспекції декларацію №9007743248 з ПДВ за січень 2013 року з податковим зобов'язанням 90394,00 грн. ; 07.05.2012 платіжним дорученням №214 сплачено до бюджету 90324,00 грн., а 11.10.2013, додатково - 88,66 грн. ; 06.08.2012 подано до Інспекції декларацію №9013738689 з ПДВ за лютий 2013 року з податковим зобов'язанням 62516,00 грн., 06.02.2013 платіжним дорученням №324 сплатило указану суму до бюджету; 18.04.2013 подано до Інспекції декларацію №9021676654 з ПДВ за березень 2013 року з податковим зобов'язанням 178566,00 грн., платіжним дорученням №476 сплатило указану суму до бюджету.

Наведені обставини свідчать про необґрунтованість доводів відповідача про порушення підприємством граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Крім того, відповідно до судових рішень, зокрема у справах № 810/984/13-а, № 810/1190/13-а, які набрали законної сили, ще в серпні 2008 року, відповідач звертався до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" податкового боргу з ПДВ за весь період діяльності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 у справі А20/271-08, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2012 в задоволенні позову було відмовлено.

Отже, починаючи ще з 2008 року, відповідач зараховував платежі по податку на додану вартість, які сплачувались підприємством з визначеними призначеннями, в погашення попереднього боргу, який, по-перше, був відсутній у позивача, по-друге, рішеннями судів, зокрема у справах № 2а-2322/10/1070, № 2а-4521/10/1070, № 2а-9734/10/1070 була встановлена протиправність відповідача по зміні призначень платежів з ПДВ за різні періоди.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у позивача був відсутній борг за січень, лютий, березень 2014 року, зворотного суду відповідачем не доведено, а тому позивач не міг порушити граничні строки сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за січень, лютий, березень 2014 року, отже прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправними дій відповідача щодо зарахування та розподілення коштів, що спрямовані на погашення неіснуючої пені, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що зазначені дії виявились саме у прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Водночас, суд касаційної інстанції не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції облікувати кошти, що сплачені підприємством до бюджету платіжними дорученнями від
24.02.2014 р. №183 в сумі 9 115,00 грн., від 19.03.2014 р. №276 в сумі 241
360,00 грн. та від 22.04.2014 р. №422 в сумі 191 854,00 грн. - за призначеннями, указаними у платіжних дорученнях, як податок на додану вартість, відповідно, за січень, лютий і березень 2014 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в зазначеній частині та приймаючи рішення про відмову в позові в цій частині суд апеляційної інстанції з огляду на положення Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, виходив з того, що облік платежів у картках платника податків за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки. Саме по собі відображення у цих картках відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки. У зв'язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення як єдиного способу захисту порушених прав позивача.

Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим Наказом № 765 від 05.12.13 Міністерством доходів і зборів України (втратив чинності 10.06.2016; далі Порядок).

Відповідно до положень пункту 1 Розділу ІІ Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Пунктом 13 Розділу ІІ Порядку встановлено, що занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Відповідно до пункту 5 Розділу IV Порядку, дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Аналіз наведених положень Порядку свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дії контролюючого органу щодо внесення змін до інтегрованої картки платника, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників та оперативного обліку надходжень: за податками, зборами, митними платежами та з тим, що зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу. Таким чином, відображення відповідачем в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань, створює наслідки для фінансового стану позивача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині щодо зобов'язання Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області облікувати кошти, що сплачені КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" до бюджету платіжними дорученнями від
24.02.2014 №183 в сумі 9115,00 грн., від 19.03.2014 №276 в сумі 241360,00 грн. та від 22.04.2014 №422 в сумі 191854,00 грн. - за призначеннями, указаними у платіжних дорученнях, як податок на додану вартість, відповідно, за січень, лютий і березень 2014 року та задоволення в цій частині.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницктепломережа" - задовольнити частково.

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області облікувати кошти, що сплачені Комунальним підприємством Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" до бюджету платіжними дорученнями від 24.02.2014 №183 в сумі 9115,00 грн., від
19.03.2014 №276 в сумі 241360,00 грн. та від 22.04.2014 №422 в сумі 191854,00
грн. - за призначеннями, указаними у платіжних дорученнях, як податок на додану вартість, відповідно, за січень, лютий і березень 2014 року - скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 в цій частині - залишити в силі.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
04.02.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

І. А. Гончарова,

Судді Верховного Суду