Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №817/1264/16

адміністративне провадження №К/9901/44873/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Котік Т.С., Жизневської А.В., Охрімчук І.Г. від 02 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області (далі також - відповідач, скаржник), у якій просив зобов'язати відповідача розглянути та у встановленому законодавством порядку погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення ОСОБА_2 площею 0,1024 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в його власності для ведення особистого селянського господарства на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що повернення позивачу матеріалів щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою без прийняття відповідного рішення позбавило його можливості реалізувати своє право як власника земельних ділянок.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року прийнято до провадження та відкрито по ній апеляційне провадження.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 про відмову від позову задоволено, прийнято відмову ОСОБА_2 від позову, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року скасовано, провадження у справі № 817/1264/16 закрито.

Задовольняючи заяву про відмову від позову, Житомирський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що з вказаною заявою позивач звернувся до закінчення апеляційного розгляду справи та таке право гарантовано чинним законодавством, зокрема, частиною першою статті 51 та пунктом 2 частини першої статті 157 КАС України, а також така відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Відповідач, не погоджуючись з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, справу повернути для подальшого розгляду Житомирським апеляційним адміністративним судом.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку про необхідність задоволення заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження по справі, оскільки застосування частини першої статті 203 КАС України можливе у взаємозв'язку з положеннями статті 155 КАС України, згідно з якими скасування постанови чи ухвали суду першої інстанції і залишення позовної заяви без розгляду можливе тоді, коли підстави для прийняття цих рішень у часі виникли чи існували на стадіях підготовчого провадження чи судового розгляду. У даній справі позивач з часу відкриття провадження у справі і до дати постановлення рішення суду першої інстанції клопотання про відкликання позовної заяви не подавав, до виходу суду до нарадчої кімнати наполягав на задоволенні позовних вимог. Таке клопотання було подано ним після прийнятття рішення по суті спору та подачі апеляційної скарги відповідачем.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 817/1264/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

З моменту відкриття касаційного провадження Вищим адміністративним судом України не було вжито жодних реальних процесуальних дій, спрямованих на розгляд даної касаційної скарги.

Пунктом 6 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положеннями пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду ОСОБА_3 від 18 червня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області про зобов'язання вчинити певні дії.

Від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, у якому вказується на законність рішення апеляційного суду та необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 51 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 112 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково. Відмова від адміністративного позову під час підготовчого провадження має бути викладена в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до частин першої, другої статті 194 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) позивач може відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 112 цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 4, 5 частини першої статті 198 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 203 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Правовий аналіз вищезазначених положень статті 203 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) дає підстави стверджувати, що закриття провадження у справі на стадії апеляційного розгляду є можливим за наявності однієї з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу. При цьому якщо така підстава (в тому числі відмова позивача від позову) виникла після ухвалення судового рішення у справі судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції повинен надати правову оцінку оскаржуваному рішенню, та, лише у разі відсутності сумнівів щодо його законності та обгрунтованості, визнати його нечинним та закрити провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції 02 березня 2017 року від позивача надійшла заява про відмову від позову відповідно до статті 194 КАС України та закриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції розглянув подану позивачем заяву та дійшов висновку, що відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, а тому заява про відмову від позову має бути задоволена; скасував постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, а провадження у справі № 817/1264/16 закрив.

При цьому апеляційна скарга Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року судом апеляційної інстанції не розглянута, викладені відповідачем у апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні вищезазначеної постанови судом апеляційної інстанції не перевірялись.

В оскажуваній ухвалі суду апеляційної інстанції правової оцінки постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року не надано, нечинною останню не визнано.

Доводи скаржника про те, що залишення позовної заяви без розгляду можливе тоді, коли підстави для прийняття цих рішень у часі виникли чи існували на стадіях підготовчого провадження чи судового розгляду з посиланням на статті 155 та 203 КАС України та аналогічну правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 817/4248/14, не заслуговують на увагу, оскільки відкликання позовної заяви та відмова від позову - це права позивача, які мають різні процесуальні наслідки - залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі відповідно. Відтак, їх ототоження не є можливим. У даній же справі позивачем була подана саме заява про відмову від позову, а не залишення позову без розгляду. Крім того, процесуальним законом позивачу надано право відмовитися від адміністративного позову як у суді першої інстанції протягом всього часу судового розгляду, так і у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Так, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не надав правової оцінки рішенню суду першої інстанції, не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 815/7246/14.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року справі № 817/1264/16 скасувати.

Справу № 817/1264/16 направити на новий розгляд до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко