Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №815/2039/16

адміністративне провадження №К/9901/31045/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (суддя Кравченко М.М.)та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (колегія у складі суддів: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Крусян Л В )у справі №815/2039/16 за позовомПриватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» доДержавної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській від 14.04.2016 № 0007201202 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 657120,42 грн., мотивуючи його тим, що відповідачем були неправомірно нараховані штрафні санкції на грошові суми, які сплачувались позивачем у строки, що були встановлені ухвалами суду про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкової заборгованості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, позов задоволено.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки набрання чинності ухвалою суду про розстрочення податкового боргу змінює встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобов'язання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу, виключає можливість нарахування штрафних санкцій згідно вимог статті 126 Податкового кодексу України за умови своєчасного виконання платником податків ухвали суду про розстрочення оплати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Разом з цим, в силу вимог частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, надане суду касаційної інстанції право встановити порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які не було посилань у касаційній скарзі, означає, що касаційний суд не обмежений доводами касаційної скарги, незважаючи на відсутність в цій нормі припису щодо обов'язку суду касаційної інстанції перевірити судове рішення суду першої та/або апеляційної інстанції, стосовно якого подана касаційна скарга, безвідносно до доводів, викладених в касаційній скарзі.

З огляду на зміст частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги те, що розглядаючи цю справу суди невірно застосували норми матеріального права, суд касаційної інстанції вбачає необхідність вийти за межі доводів касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.04.2016 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ПП ВКФ «Мікромегас» податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт № 2314/15-53/12-02, яким встановлені порушення позивачем п.57.1 ст.57 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.

На підставі вказаного акта перевірки Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007201202 від 14.04.2016 про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20 % за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1245616,84 грн.

Позивач не погоджується з названим податковим повідомленням-рішенням відповідача в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 657120,42 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 у справі № 815/5529/14 стягнуто податкову заборгованість з податку на додану вартість з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» у розмірі 2011170,29 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 № 0001012206 на суму 171620,00 грн. (114413,00 грн. - за основним платежем, 57297,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Також, до складу заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) входить заборгованість, яка виникла у зв'язку з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання по податковим деклараціям та уточнюючим документам, а саме: від 01.12.2013 № 9088238044 на суму 607 633,00 грн.; від 25.02.2014 № 9009785740 на суму 2070,00 грн.; від 20.02.2014 № 9008786287 на суму 53 356,00 грн.; від 20.03.2014 № 9014865898 на суму 188 879,00 грн.; від 10.04.2014 № 9019122146 на суму 6,00 грн.; від 10.04.2014 року № 9019140397 на суму 6,00 грн. (сума штрафу нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки та складає 1,00 грн.); від 22.04.2014 № 9022242740 на суму 8941,00 грн.; від 20.05.2014 № 9028850180 на суму 364 084,00 грн.; від 30.05.2014 № 90311111702 на суму 483,00 грн. (сума штрафу нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки та складає 15,00 грн.); від 20.06.2014 № 935683680 на суму 219 433,00 грн.; від 18.07.2014 № 9041575114 на суму 640 232,00 грн.; від 20.08.2014 № 9048345040 на суму 52 551,00 грн.; від 22.09.2014 № 9054443658 на суму 68 930,00 грн.; від 02.10.2014 № 9056324091 на суму 267 800,00 грн. (сума штрафу нарахована самостійно у зв'язку з виправленням помилки та складає 8034,00 грн.); від 28.10.2014 № 9062299216 на суму 146,00 грн. (сума штрафу нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки); від 20.10.2014 № 9060655013 на суму 281 043,00 грн.; від 20.11.2014 № 9067846746 на суму 370 135,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 у справі № 815/5529/14 розстрочене виконання постанови від 05.12.2014, шляхом встановлення Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» виплати стягнутої суми податкової заборгованості у розмірі 1302195,29 грн. рівними частками протягом 12 місяців, щомісячно у сумі 108516,27 грн. з дня набрання законної сили ухвали суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 у зв'язку з помилковим врахуванням при визначенні суми боргу, сплата якого підлягала розстроченню, суми поточної оплати податкового зобов'язання за грудень 2014 року, встановлено спосіб та порядок виконання постанови суду від 05.12.2014, шляхом встановлення розстрочення виконання судового рішення за графіком виплат: до 31 березня 2015 року - 133516,27 грн.; до 30 квітня 2015 року - 133516,27 грн.; до 31 травня 2015 року - 133516,27 грн.; до 30 червня 2015 року - 133516,27 грн.; до 31 липня 2015 року - 133516,27 грн.; до 31 серпня 2015 року - 133516,27 грн.; до 30 вересня 2015 року - 133516,27 грн.; до 31 жовтня 2015 року - 133515,27 грн.; до 30 листопада 2015 року - 133516,27 грн.; до 31 грудня 2015 року - 133 516,32 грн.

Окрім того, згідно переліку акта перевірки від 14.04.2016 № 2314/15-53/12-02, серед іншого, вбачається нарахування штрафних санкцій за заборгованість, яка виникла у зв'язку з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання по податковим деклараціям № 9088238044, № 9008786287, № 9041575114, № 9028850180, № 9054443658, № 9014865898, № 9048345040, № 9022242740 в сумі 105618,41 грн. та уточнюючим розрахункам до декларацій № 9019140397, № 9056324091, № 9019122146 в сумі 91420,31 грн.

Вказані декларації та уточнюючі розрахунки до декларацій вже були предметом розгляду у справі № 815/5529/14.

Так, відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податковий кодекс України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 18.09.2014 у справі № 21-279а14.

Суд не вбачає підстав для відступу від наведеної правової позиції Верховного Суду України про відповідальність платника податків за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від способу сплати, оскільки питання відповідальності за порушення податкового законодавства є сферою регулювання Податковим кодексом України, що встановлено пунктом 1.1 статті 1 цього Кодексу, відповідно встановлена статтею 126 Податкового кодексу України відповідальність платника податку не може залежати від способу сплати податкового боргу.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків податкового зобов'язання, яке набуло статусу податкового боргу та було розстрочено судом.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду