Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.09.2022 року у справі №260/690/20
Ухвала КАС ВП від 13.05.2021 року у справі №260/690/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа №260/690/20

провадження № К/9901/15383/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді Гудим Л.Я., Гуляк В.В.)

у справі № 260/690/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Воловецька селищна рада

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Воловецька селищна рада, у якому просив:

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області, відділу в Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вживати будь-яких дій щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, смт Воловець, квартал 009 зона 01 до вирішення даного спору по суті в суді;

- визнати неправомірними дії та скасувати рішення відділу в Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 31 січня 2020 року № РВ -2100403602020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та внести відомості до Державного земельного кадастру згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до поданих документів розробником проекту землеустрою ДП "Закарпатським науково дослідним та проектним інститутом землеустрою";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відділ в Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області подати звіт про виконання.

2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано неправомірними дії та скасовано рішення відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 31 січня 2020 року № РВ -2100403602020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області - відділ у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до поданих документів розробником проекту землеустрою із врахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №260/690/20 та ухвалено постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Позивач із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови смт. Воловець ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства, загальною площею орієнтовно 2 га, яка розташована у смт Воловець згідно доданих графічних матеріалів, з подальшою передачею у власність.

7. 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" уклали договір на виконання робіт №310/18. Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов`язався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,000 га, для особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 .

8. 13 листопада 2018 року позивач звернувся до голови смт. Воловець ОСОБА_2 із листом, в якому повідомив, що 13 листопада 2018 року ним укладено договір № 310/18 щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,000 га, для особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , яка зазначається в графічних матеріалах доданих в заяві - клопотання від 12 жовтня 2018 року № 420.

9. 13 грудня 2018 року рішенням Воловецької селищної ради № 909 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі регламенту роботи Воловецької селищної ради розділу 8 пункту 8.

10. На підставі договору на виконання робіт від 13 листопада 2018 року № 310/18 ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 землі для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11. 31 січня 2020 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Воловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21 січня 2020 року (реєстраційним номер ЗВ-9700560022020) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру рішенням №РВ-2100403602020 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

12. Рішення обґрунтовано такими підставами:

- електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа;

- невідповідність поданих документів законодавству, а саме: XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Невідповідність поданих документів вимогам законодавства (статті 50 Закону України "Про землеустрій" та статті 186-1 ЗК України), а саме відсутня інформація про погодження чи непогодження до документів;

- подання заявником документів не в повному обсязі, а саме - відсутні такі документи: рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

13. Відповідно до протоколу № ПП-2100176952020 про проведення перевірки електронного документа електронний документ не відповідає установленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа та даним документації із землеустрою або оцінки земель.

14. Не погоджуючись із зазначеними діями та рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, керувався тим, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Крім того, представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення від 31 січня 2020 року № РВ -2100403602020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру чи дії відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем необґрунтовано, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування.

16. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, відмовляючи у позові, врахував те, що станом на 31 січня 2019 року існувало чинне рішення 29 сесії 7 скликання Воловецької селищної ради від 13 грудня 2018 року №909, яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за адресою: АДРЕСА_1 . А тому, з врахуванням наведених обставин та вимог чинного законодавства, колегія суддів вважала правомірним рішення відповідача від 31 січня 2020 року №РВ-2100403602020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки позивач не надав усіх необхідних документів, передбачених чинним законодавством для реєстрації земельної ділянки.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

17. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 815/6124/17, від 21 травня 2020 року у справі № 809/201/18.

18. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тому, що відмову у наданні дозволу надано через 64 дня після подання відповідної заяви, що є порушенням абзацу 3 пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.

19. Касаційну скаргу мотивовано тим, що кадастровий реєстратор неправомірно відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, а також, зокрема, стверджує про те, що подані позивачем документи не відповідали положенням статті 50 Закону України «Про землеустрій».

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

22. Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначенні Законом України "Про Державний земельний кадастр".

23. Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

24. За приписами статті 195 Земельного кодексу України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

25. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (частина 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

26. Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор:

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

- формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

- передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

27. У статті 22 Закону "Про Державний земельний кадастр" закріплено вимоги до документів, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема такі документи мають відповідати законодавству.

28. Відповідно до пунктів 4-6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви за результатами перевірки відповідності документів вимогам законодавства або здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

29. Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

30. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051).

31. У пункті 70 Порядку № 1051 конкретизовано, що державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

32. Пунктом 73 Порядку № 1051 встановлено, що державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру: 1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку; 2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктами 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

33. У пункті 74 Порядку встановлено, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

34. Як встановлено судами, державний кадастровий реєстратор мотивував відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, невідповідністю поданих документів законодавству, а саме: XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу; невідповідністю поданих документів вимогам законодавства (статті 50 Закону України "Про землеустрій" та статті 186-1 ЗК України), а саме, що відсутня інформація про погодження чи непогодження до документів; подання заявником документів не в повному обсязі, а також відсутні такі документи: рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

35. Щодо відсутності погодження органу містобудування, колегія суддів враховує, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та висловлював думку щодо тлумачення частини 2 статті 186-1 КАС України. Зокрема в постановах від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 21 травня 2020 року у справі № 809/201/18 Суд дійшов висновку, що погодження з виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури є обов`язковим лише у разі, якщо на земельній ділянці розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта.

36. У постанові від 30 вересня 2019 року у справі №815/6124/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки структурним підрозділом районної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури вимагається виключно у випадках, якщо на ній розташовано або планується розташування об`єкта будівництва. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій у тій справі, земельна ділянка відводилась позивачу для ведення особистого селянського господарства, що виключає можливість розташування на ній об`єкту будівництва.

37. Твердження скаржника щодо необхідності погодження структурним підрозділом районних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури будь-якого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в межах населеного пункту, не заслуговують на увагу. Дані твердження є наслідком довільного тлумачення скаржником норми частини 2 статті 186-1 ЗК України, яка передбачає необхідність погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у межах населеного пункту, так і поза його межами, за умови, що на ній розташований об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта ( пункти 24 - 25 Постанови).

38. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, варто врахувати, що на земельній ділянці, на яку претендує позивач, не розташовано об`єктів будівництва. Доказів будь-якого планування будівництва суб`єктом владних повноважень надано також не було. У зв`язку з цим, відповідач протиправно мотивував відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру вказаною підставою.

39. Водночас, інші 2 підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру є законними, виходячи з такого.

40. Пункти 107-109 Порядку №1051 передбачають, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

41. Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється: державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки; внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

42. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

43. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання <…> відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє <…> відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (абзац 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

44. Тобто, особа має право замовити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу (принцип «мовчазної згоди»), якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

45. Подібні правовідносини вже розглядалися Верховним Судом, так у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 540/2028/18 зроблено такі висновки:

«…слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення.

Вказаний висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17).

Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

…

Відтак, враховуючи наявність рішення Олешківської міської ради від 30.03.2018 № 558, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відсутні підстави для проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки».

46. Застосовуючи вказаний висновок до обставин цієї справи, варто врахувати, що судами було встановлено, що на час прийняття кадастровим реєстратором оскаржуваного рішення (31 січня 2019 року) існувало чинне рішення 29 сесії 7 скликання Воловецької селищної ради від 13 грудня 2018 року №909, яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за адресою: АДРЕСА_1 .

47. Враховуючи наявність рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на момент звернення до державного кадастрового реєстратора, останній правомірно мотивував свою відмову невідповідністю поданих документів вимогам чинного законодавства.

48. Ще однією підставою для відмови відповідачем зазначено наявність зауважень щодо валідності електронного документу.

49. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до протоколу № ПП-2100176952020 про проведення перевірки електронного документа він не відповідає установленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа та даним документації із землеустрою або оцінки земель.

50. Вказану підставу для відмови позивач не спростував належним чином.

51. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову є законним.

52. Доводи касаційної скарги не спростовують наявність у відповідача підстав для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

53. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

55. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судове рішення апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 2 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №260/690/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя В.М. Кравчук