Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа №813/2784/17

адміністративне провадження №К/9901/29927/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. (головуючий суддя - Брильовський Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017р. (головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді - Богаченко С.І., Багрій В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова подання про повернення їй 13341,83 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна відповідно до квитанції від 18.01.2016р. №56.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є звільненою від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно нею придбано вперше.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду на підставі статей 99, 100 КАС України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. позов задоволено.

Зобов'язано відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13341,83 грн відповідно до квитанції від 18.01.2016р. №56.

Стягнуто з відповідача на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань 640 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, та прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 640 грн.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. залишено без змін.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно предмету доказування не стосується і не може братися до уваги при ухваленні рішення, оскільки містить інформацію щодо прав та обтяжень придбаної позивачем квартири, підтверджує право власності на цю квартиру та не стосується іншого нерухомого майна. Крім того, посилається на те, що позивач відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири була обізнана про обов'язок сплатити збір на обов'язкове держане пенсійне страхування.

Відповідач також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно пункту 8 частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740.

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 цього Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.01.2016р. між позивачем та Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» -Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Павлишин О.В. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №97. Згідно розділу 2 цього Договору ціна нерухомого майна встановлена в розмірі 1334182,50 грн та сплачена позивачем повністю на момент підписання договору.

Відповідно до квитанції ПАТ «Ощадбанк» від 18.01.2016р. №56 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 13341,83 грн.

18.07.2017р. позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 13341,83 грн, оскільки придбала житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору.

Листом від 24.07.2017р. відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки вказаний збір адмініструється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а не управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова. При цьому відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт придбання нею нерухомості вперше.

Також судами встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 51916206 від 21.01.2016р.) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Павлишин О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №97.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за правилами пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбала житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладення договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.

Крім того, суди виходили з того, що законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

При цьому суд дійшов висновку, що відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити факт придбання житла конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, і саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи придбавають житло не вперше.

Крім того, суди виходили з того, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували реєстрацію на праві приватної власності за неї будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Судами встановлено, що позивач придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу, з операції придбання нерухомого майна нею сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1%, а також встановлено, що нерухоме майно придбано нею вперше, а тому за відсутності протилежних доказів в матеріалах справи з боку відповідача позивач підпадає під встановленні законом пільги щодо придбання майна вперше та компенсацію у зв'язку з цим помилково сплачених платежів, а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення позову.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку, передбаченого статтею 99 КАС України, звернення до суду, який, як вважає скаржник, повинен обраховуватись з моменту сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а не з моменту отримання відповіді від управління Пенсійного фонду у листі 24.07.2017р. про відмову у поверненні сплачених коштів, то судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про те, що перебіг строку звернення до суду у вказаних правовідносинах розпочався після отримання позивачем відмови в поверненні цього збору, а не з моменту його сплати, а тому, звернувшись до суду 01.08.2017р., позивачем дотримано встановлений законом шестимісячний строк, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача обґрунтовано залишено без задоволення.

Крім того, в ході розгляду справи судами встановлено, що при укладенні позивачем у січні 2016 року договору купівлі-продажу та сплаті при цьому збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з боку відповідача жодних рішень, дій чи бездіяльності, спрямованих на вимогу сплатити позивачем таких коштів, не вчинялось і вони не були предметом оскарження у даній справі.

В свою чергу, спірні правовідносини виникли у квітні 2017 року після відмови відповідача скласти та направити до Державного казначейства України подання про повернення сплачених позивачем сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, саме в цей час позивач дізналась про порушення з боку відповідача своїх прав, а тому саме з цього часу розпочався початок перебігу строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук