Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

Київ

справа №812/1100/16

адміністративне провадження №К/9901/35439/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Бившевої Л.І., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській областіна постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 (суддя Т.В. Смішлива) та постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року (колегія у складі суддів: І.А. Васильєва, С.В. Жаботинська, Е.Г. Казначеєв)у справі №812/1100/16за позовомОСОБА_2 доДержавної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №67584-13,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №67584-13, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань податкової інспекції на користь позивача судові витрати, пов'язані із витратами на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що в редакції Податкового кодексу України від 28 грудня 2014 року, його автомобіль не підпадав під параметри об'єкта оподаткування транспортного збору. Однак, після внесення змін до Податкового кодексу в виходячи із середньомісячної вартості , автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER підлягає оподаткуванню транспортним податком. Разом з тим, позивач стверджує що норми ст. 267 Податкового кодексу України у новій редакції можуть застосовуватись не раніше нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Отже, винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач вважає передчасним та протиправним.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкової інспекції №67584-13 від 29 червня 2016 року. В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України нарахування транспортного податку у 2016 році повинно проводитись виходячи зі зміненого об'єкта оподаткування, а обов'язок зі сплати такого податку виникає у платника податку в наступному бюджетному періоді, тобто у 2017 році.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року змінено мотивувальну частину постанову суду першої інстанції, а в іншій частині - залишено без змін,

Рішення мотивоване тим, що під час винесення вказаного рішення судом не враховано, що згідно з пунктом 4 розділу ІІ «;Прикінцевих положень» Закону України від 24 грудня 2015 року № 909 VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (норма діє з 24 грудня 2015 року), а тому до даних правовідносин суд неправомірно посилався на норму, яка є недійсною.

Разом з тим, апеляційний суд відзначив, що у відповідності до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України відповідачем були порушенні загальні процедури надсилання рішення для виконання, при цьому вказана процедура була викладена також в рішенні Сєвєродонецької міської ради № 420. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення контролюючого органу підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що недотримання передбаченого пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновку щодо протиправності такого рішення. Тобто, якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції, у межах строків давності та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму зобов'язання, то таке рішення, на думку відповідача, є правомірним навіть у разі, коли порушено строк його надсилання (вручення) платнику.

В запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

08 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача відкрито.

07 березня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є власником транспортного засобу автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER (загальний легковий універсал - В) реєстраційний номер НОМЕР_1; рік випуску 2013, бежевого кольору, об'єм двигуна 2993 куб см, дата першої реєстрації 01 листопада 2013 року.

30 травня 2016 року Сєвєродонецькою міською радою прийнято Положення про транспортний податок на підставі рішення № 420 «Про затвердження нової редакції додатку № 2 до рішення міської ради від 29 січня 2015 року № 4288 «Про затвердження Положень про податок на майно та акцизний податок».

Вказаним положенням про транспортний податок було встановлено, що транспортний податок є складовою частиною податку на майно та запроваджується на підставі статті 267 Податкового кодексу України, а також п. 24 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Також вказаним положенням продубльовані норми податкового кодексу в частині порядку обчислення суми податку, який підлягає сплаті у 2016 році.

29 червня 2016 року Державною податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення № 67584-13, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25 000 грн.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність зазначеного рішення передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи те, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Між тим, таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами для розв'язання даного спору не використано усі необхідні процесуальні засоби для вичерпного дослідження обставин, не вжито належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко Л.І. БившеваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду