Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №820/2897/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 квітня 2018 року

справа №820/2897/17

адміністративне провадження №К/9901/16099/18

Верховний Суд у складі колегії суддівКасаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у складі судді Панченко О.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів Лях О.П., Старосуда М.І., Яковенка М.М. у справі №820/2897/17 за позовом Приватного підприємства «Юнісвіт» до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року Приватне підприємство «Юнісвіт» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі - митниця, відповідач у справі) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17 травня 2017 року №UA805180/2017/000119/2, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00121.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач зробив помилковий висновок про те, що відомості, використані декларантом при визначенні митної вартості товару, не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Зауваження відповідача не можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

17 серпня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі, скасував рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у відповідача відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, при якому застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що надані декларантом відомості та документи є необ'єктивними, неповними та сумнівними. Наданий позивачем висновок оцінювача є необґрунтованим. Додаткові документ, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на запит посадової особи відповідача позивачем не надані. Зміст договору транспортного експедирування свідчить на користь висновку про те, що позивачем здійснено оплату морського перевезення. Судами попередніх інстанцій безпідставно не враховані докази, які підтверджують правильність дій відповідача, наявним доказам надана неповна та невірна оцінка. Суд апеляційної інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про недоліки оскаржуваного рішення та безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення митного законодавства, а помилково застосував положення Податкового кодексу України.

Від позивача відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що між позивачем та CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD, Китай, укладено контракт №U-508/16 від 05 серпня 2016 року.

Відповідно до умов статей 1-4, 7 вказаного контракту CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD, Китай, (постачальник) взяло на себе зобов'язання поставити позивачу (покупець) товари в асортименті, а покупець зобов'язується оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

Загальна кількість та асортимент товару, що постачається, складається із товарних партій, кількість яких визначається в рахунку-фактурі на кожну поставку.

Поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "Інкотермс2010". Умови поставки для кожної окремої партії товару визначаються і узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі.

Ціна за одиницю товару узгоджується та встановлюється в рахунку-фактурі на кожну окрему партію товару за даним контрактом.

Передача товару здійснюється в порту призначення, узгодженому сторонами, по кількості та якості.

За результатами однієї із поставок відповідний товар надійшов на митну територію України в травні 2017 року.

З документів, якими оформлена партія товару вбачається, що сторони погодили умови поставки на умовах СFR Одеса (Інкотермс-2010).

Відповідно до листів позивача та його контрагента поставлений товар не підлягає ліцензуванню, не був перепроданий, не був застрахований, а вартість морського перевезення товару до порту призначення включена у вартість товару, вказану в комерційному інвойсі.

Згідно з наявних у матеріалах справи документів загальна вартість товарів (велосипедні шини, герметик, клей, латка та велосипедні камери) становить 13111,20 доларів США. Додатково вартість товарів підтверджена звітом про оцінку майна.

Для митного оформлення вказаного товару 12 травня 2017 року Приватне підприємство "Національні традиції" на підставі договору №25/10-16 від 25 жовтня 2016 року про надання послуг по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, укладеного із позивачем, звернулося до відповідача.

За результатами розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, посадовою особою відповідача прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17 травня 2017 року №UA805180/2017/000119/2, в якому вказано, що основний метод не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Декларантом не надано ряд запитуваних документів. Підставою для визначення митної вартості товару є цінова інформація щодо імпортних операцій з ЄАІС Державної фіскальної служби України.

Також посадовою особою відповідача оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2017/00121.

Cуд погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав у митного органу для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, при якому застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідачу для митного оформлення надані: контракт, комерційний інвойс, калькуляція вартості, видаткова накладна, листи позивача та його контрагента.

Декларантом визначено та заявлено митну вартість товарів за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині 1 статті 55 Митного кодексу України вказано, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Враховуючи обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Як вбачається з комерційного інвойсу, відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса(Інкотермс 2010).

Термін CFR (costandfreight/вартість і фрахт) (Інкотермс 2010) означає, що продавець здійснив поставку товару на борт судна або забезпечив надання товару, що вже поставлений таким чином. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить, коли товар вже знаходитьсяна борту судна. Продавець зобов'язаний укласти контракт (договір) перевезеннята оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару у названийпорт призначення.

Оскільки в комерційному інвойсі від 01 березня 2017 року № BTCN2017101 сторони зафіксували умови поставки товару на підставі терміну CFR Одеса(Інкотермс 2010), тойого митна вартість складається з ціни, в яку вже включені витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до у названий порт призначення.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що в оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів на порушення положень пункту 2 частини 2 статті 55 Митного кодексу України не вказано наявну в митного органу конкретну інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи за закріпленим переліком.

Суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що запит про надання додаткових документів був надісланий позивачу безпідставно, оскільки відповідачем не доведено виникнення підстави, передбаченої частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, для такого запиту.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини 7 статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Необґрунтованими є покликання заявника касаційної скарги на те, що в митну вартість безпідставно не включені витрати по перевезенню товару територією Китаю з заводу-виробника до порту відправлення, витрати по оплаті послуг з навантаження/розвантаження товару на/з сухопутного транспорту на водний, оскільки згідно з терміном CFR(Інкотермс 2010) ці витрати здійснює продавець.

Наявні у справі документи у своїй сукупності та взаємозв'язку між собою дозволяють дійти до висновку про те, що у відповідача не було підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів позивача, оскільки відсутні доведені підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що позивачем було здійснено оплату за морське перевезення є лишеприпущення, яке суперечить обставинам справи та наявним доказам.

Положення пункту 3.4 договору транспортного експедирування, укладеного позивачем з ТОВ «Алідарт», щодо оплати позивачем рахунку за морське перевезення (фрахту) жодного відношення до спірних правовідносин не має. Згідно з терміном CFR (Інкотермс 2010) покупець не має обов'язку забезпечувати перевезення до порту призначення.В свою чергу, контрагент позивача листом від 14 березня 2017 року № BTCN2017101/14 підтвердив, що вартість морського перевезення включено в ціну товару, вказану в інвойсі.

Більш того, відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З наведеної норми слідує, що касаційний перегляд судових рішень обмежується лише питаннями права, тобто суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З наведеної норми вбачається, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про достовірність наявних у справі доказів, надавати перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти їх.

З огляду на положення частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки судами попередніх інстанцій коносаменту, калькуляції, звіту про оцінку майна, оскільки ці доводи знаходяться поза межами касаційного перегляду.

Суд відхиляє доводи заявника касаційної скарги, про те, що суди попередніх інстанцій не правильно оцінили докази, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях про те, що позивач занизив митну вартість товарів.

Суд не приймає аргументи скаржника щодо змісту документів, наданих декларантом, оскільки ці доводи фактично зводяться до переоцінки цих доказів та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, а тому правового значення не мають, правильності висновків судів попередніх інстанції не спростовують та знаходяться поза межами предмету перегляду справи в касаційній інстанції.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №820/2897/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер