Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.09.2018 року у справі №826/770/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 826/770/15

адміністративне провадження № К/9901/3244/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/770/18

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гром Л. М., Бєлової Л. В., Міщука М. С.) від 13 травня 2015 року, встановив:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У січні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області звернулось з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куренного Олександра Вікторовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просило:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куренного О. В. щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги управління в сумі 33984,92 грн.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куренного О. В. включити управління до реєстру акцептованих вимог кредиторів з грошовими вимогами в сумі 33984,92 грн.;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити реєстр акцептованих вимог кредиторів у рахуванням вимог управління ПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області в розмірі 33984,92 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами проведеної перевірки позивачем встановлено не зарахування на рахунки УДКСУ сум перерахованих платниками збору на відчуження легкових автомобілів загальному розмірі 33984,92 грн., які були сплачені фізичними та юридичними особами через Відділення №2 Одеського РВ м. Ізмаїл «Брокбізнесбанк». Дії відповідача щодо відмови у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів вказаних грошових вимог УПФ вважає безпідставними та такими, що порушують його права.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області в сумі 33984,92 грн.;

- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича включити позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів з грошовими вимогами в сумі 33984,92 грн., шляхом внесення змін до зазначеного реєстру;

- зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити реєстр акцептованих вимог кредиторів з урахуванням вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області в сумі 33984,92 грн.

5. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Курений О. В. звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області у запереченнях на касаційну скаргу, яке надійшло на адресу суду 26 червня 2015 року, просить в задоволення касаційної скарги відмовити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року залишити без змін.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 11 січня 2018 року касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі № 826/770/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року справу прийнято до провадження справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що 27 лютого 2014 року Управлінням ПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області проведено документальну перевірку повноти і своєчасності перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів, що підлягають першій державній реєстрації Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів, підпорядкованого УДАІ УМВС України в Одеській області. Перевірку проведено за період з 20 січня 2014 року по 25 лютого 2014 року на підставі наказу начальника управління ПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі від 26 лютого 2014 року № 37 та направлення від 26 лютого 2014 року № 18.

12. За результатами перевірки складено Акт від 27 лютого 2014 року № 2, у якому встановлено, що за наявності оригіналів квитанцій підтверджених печаткою АТ «Брокбізнесбанк», які є підставою для реєстрації транспортних засобів кошти на рахунки Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області на загальну суму 33984,92 грн. не надійшли, а саме: квитанція від 19 лютого 2014 року № 23, збір в розмірі 17957 грн. сплачений ОСОБА_4 під час набуття права власності на легковий автомобіль; квитанція від 19 лютого 2014 року № 4, збір в розмірі 11820 грн. сплачений ОСОБА_5 під час набуття права власності на легковий автомобіль; квитанція від 21 лютого 2014 року № 4, збір в розмірі 2411,87 грн. сплачений ОСОБА_6 під час набуття права власності на легковий автомобіль; квитанція від 21 лютого 2014 року № 12, збір в розмірі 1796,05 грн. сплачений СФГ «ОСОБА_7». під час набуття права власності на легковий автомобіль, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

13. 03 березня 2014 року Управлінням ПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі до Голови Правління АТ «Брокбізнесбанк» направлено лист з вимогою надання пояснень щодо відсутності коштів та вимогою зарахувати на рахунки ДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області кошти в розмірі 33984,92 грн.

14. 28 березня 2014 року на адресу управління надійшла відповідь з АТ «Брокбізнесбанк» від 18 березня 2014 року за вих. № 2466/1005-04, якою повідомлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28 лютого 2014 року прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк». Тимчасову адміністрацію в АТ «Брокбізнесбанк» запроваджено строком на три місяця з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року. Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за виконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до зрушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». АТ «Брокбізнесбанк» відмовив управлінню щодо зарахування на рахунки ДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області коштів в розмірі 33984,92 грн., посилаючись на Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

15. 16 травня 2014 року Управління ПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі звернулось до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного О. В. із заявою про визнання управління конкурсним кредитором.

16. За наслідками розгляду даної заяви позивача повідомлено про відсутність правових підстав для включення вищезазначених вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

17. Не погоджуючись із вказаною відмовою Управління ПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі звернулось з адміністративним позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із того, що неперерахування банком грошових коштів згідно доручення клієнта є порушенням прав клієнта, як власника грошових коштів, а не позивача, та, відповідно, порушення банком взятих на себе зобов'язань, передбачених умовами договорів та вимог чинного законодавства саме перед цими клієнтами.

19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги позивача, зазначив, що зобов'язання ПАТ «Брокбізнесбанк» щодо перерахування на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області коштів по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції відчуження легкових автомобілів в розмірі 33984,92 грн. підлягають задоволенню в межах ліквідаційної процедури та після включення зазначених зобов'язань банку до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області в розмірі 33984,92 грн.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що:

- судом апеляційної інстанції порушено п. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо права кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Зокрема, стверджує, що відповідачем в даному випадку жодним чином не порушено прав позивача. Особи, які через АТ «Брокбізнесбанк» здійснювали платежі на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області не є позивача в справі. Не перерахування банком грошових коштів є порушенням прав клієнта, як власника грошових коштів, а не позивачами, та відповідно порушення банком взятих на себе зобов'язань, передбачених вимогами чинного законодавства саме перед цими клієнтами;

- апеляційним судом порушено п. 1 ч. 5 ст. 36, п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки судом не враховано те, що 28 лютого 2014 року постановою Правління Національного банку України № 107 АТ «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

22. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

24. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

25. Згідно п.1, 7 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

26. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

27. Як встановлено ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Як свідчать матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про включення кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Брокбізнесбанк».

30. За змістом ст. 2, 3, 4, 37, 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI) на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

31. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

32. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

33. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

34. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

35. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

36. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.

37. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

38. З аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

39. Зазначене дає підстави стверджувати, що лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області вимоги випливають із зобов'язань Банку щодо перерахування на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області коштів по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції відчуження легкових автомобілів в розмірі 33984,92 грн.

40. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

41. З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

42. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5668/16, від 06 червня 2018 року у справі № 826/6506/16 та від 13 червня 2018 року у справі № 826/21368/15.

43. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

44. Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

45. Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

46. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

47. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що за предметом спору та суб`єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, а тому судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 242, 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі № 826/770/15 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити Управлінню Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб