Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №806/5717/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №806/5717/14

адміністративні провадження №К/9901/8276/18, К/9901/8277/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року (колегія у складі суддів: Шевчук С. М., Бучик А. Ю., Охрімчук І. Г. )

та Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 5 березня 2015 року (суддя Токарева М. С. ) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року (колегія у складі суддів: Шевчук С. М., Бучик А. Ю., Охрімчук І. Г. )

у справі № 806/5717/14 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним надано всі первинні документи, які свідчать про підтвердження суми податку на додану вартість, включеного до податкового кредиту Товариства.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 5 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0009241501 від 08 грудня 2014 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції у частині прийнятого рішення про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009241501 від 8 грудня 2014 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 161 250 грн та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 80 526 грн.

Прийнято у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення суду залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що листом Житомирської митниці № 595/7/06-70-25 від 18 травня 2015року поінформовано, що податок на додану вартість позивач сплатив платіжним дорученням № 1672 від 1 жовтня 2014 року.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзиви на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень, вересень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень, вересень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складно акт від 21 листопада 2014 року №7573/06-25-15-01/37546647.

Висновками акта встановлено порушення пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого Товариством завищено у вересні 2014 року заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 557 721 грн.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009241501 від 8 грудня 2014 року, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 557 721 грн за податковою декларацією за вересень 2014 року, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на сум 278
861 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги податкового органу, що сума завищення складається із суми податку, сплаченого в рахунок виконання умов договору з ТОВ "Грандзембуд" та суми податку, сплаченого при митному оформленні товарів.

Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що у податкових накладних ТОВ "Грандзембуд" невірно зазначено номенклатуру товарів/послуг, оскільки вказано "організація будівельних робіт ", а потрібно "будівельні роботи". Крім того, відповідач стверджує, що контрагент позивача не мав можливості виконати обсяг робіт, які зазначено у актах виконання будівельних робіт, оскільки чисельність працюючих на даному підприємстві становить 4 чоловіки.

Щодо митного оформлення, на думку податкового органу, позивач не має права на спірну суму бюджетну відшкодування з огляду на те, що згідно відповіді Житомирської митниці від 17 листопада 2014 року кошти сплачені Товариством по ВМД № 101060000/2014/012878 та по ВМД №101060000/2014/012899 від 29 серпня 2014 року фактично перераховано до Державного бюджету 1 вересня 2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством (замовник) 8 лютого 2013 року з ТОВ "Грандзембуд" (підрядник) укладено договір підряду в капітальному будівництві №15. За умовами даного договору підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов виконання організації будівельних робіт прибудови цеху замовника №3.

На підтвердження виконання умов договору Товариством надано: декларація про початок виконання будівельних робіт з реконструкції прибудови до цеху №3 по вул.

Щорса,67 у м. Житомирі; договір підряду в капітальному будівництві №15 від 8 лютого 2013 року укладеного позивачем з ТОВ "Грандзембуд" та додаткова угода до нього № 1 від 8 лютого 2013 року. При цьому, договором визначено, що ТОВ "Грандзембуд" вправі залучати до виконання субпідрядні організації; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2014року, акт приймання виконаних робіт; підсумкову відомість ресурсів за серпень 2014 року, податкові накладні.

Також позивачем надані листи, з яких вбачається, що ТОВ "Грандзембуд" залучено до організації виконання будівельних робіт ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест".

Вказані документи досліджені судом апеляційної інстанції, копії долучені до матеріалів справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь які-дефекти первинних документів, наданих Товариством.

Крім того, відповідачем не заперечується фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про товарність та реальність здійснення названої господарської операції та обґрунтованість віднесенні сум ПДВ за обумовленими операціями до складу податкового кредиту

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги податкового органу, що підставою для винесення спірного податкового-повідомлення рішення стало, зокрема, те, що згідно відповіді Житомирської митниці від 14 листопада 2014 року кошти сплачені позивачем по ВМД № 101060000/2014/012878 та №101060000/2014/012899 від 29 серпня 2014року у розмірі 161 249,8грн фактично перераховано до Державного бюджету 1 вересня 2014 року, а до податкового кредиту названу суму віднесено у серпні 2014року (тобто у місяці що передує даті перерахування ПДВ до бюджету за обумовленими накладними).

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України в разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Таким чином, право на податковий кредит у разі ввезення товарів на митну територію України виникає в разі належного митного оформлення імпортованого товару та фактичної сплати податку на додану вартість в процесі такого оформлення.

В свою чергу, відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу.

Згідно пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком податкового органу з огляду на відповідь Житомирської митниці від 14 листопада 2014 року (том 1арк. с. 86), відповідно до якої податок на додану вартість за ВМД № 101060000/2014/012878 та №101060000/2014/012899 від 29 серпня 2014року у розмірі 161 249,8 грн фактично перераховано до Державного бюджету 1 вересня 2014 року.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що до складу бюджетного відшкодування підлягають включенню, зокрема, ті суми податку на додану вартість, які фактично сплачені платником податку до державного бюджету при митному оформленні товарів, ввезених на митну територію України, отже відповідачем правомірно зменшено податковий кредит за серпень 2014 року та, відповідно, правомірно зменшено бюджетне відшкодування за вересень 2014 року у розмірі 161
250 грн.

Таким чином, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" та Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 5 березня 2015 року в частині, залишеній без змін рішенням суду апеляційної інстанції, у справі № 806/5717/14 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду