Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №818/1477/17

адміністративне провадження №К/9901/34090/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на постанови Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя - Кунець О.М.)

та Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (судді - Бондар В.О., Калиновський В.А. , Калитка О. М.)

у справі №818/1477/17

за позовом Головного управління ДФС у Сумській області

до ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Головне управління ДФС у Сумській області (далі - ДФС) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу в сумі 10 382, 32 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою на підставі договору оренди, проте не сплачує орендну плату.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась до з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2007 між Охтирською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1, 9330 га. для розміщення та обслуговування цегельного заводу. При цьому умовами договору визначено розмір орендної плати, порядок та строк її внесення, інші істотні умови договору оренди землі.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу в сумі 10382,32 грн. ДФС надала розрахунок цієї суми, зазначивши при цьому суму заборгованості за договором оренди та суму нарахованої пені. Також позивачем надано докази направлення в адресу відповідача та отримання останнім податкових повідомлень-рішень щодо сплати податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2014 та 2015 роки, докази направлення на адресу ОСОБА_2 податкової вимоги №500-17 від 23.03.2017 на суму 13 088, 48 грн., її отримання відповідачем та часткової сплати податкового боргу.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДФС не довела під час розгляду справи в суді факт існування у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати орендної плати у зазначеному в позовній заві розмірі.

При цьому суди послались на те, що картка особового рахунку та інтегрована картка платника містять певні розбіжності та неповноту щодо розміру податкової заборгованості відповідача з орендної плати за землю, що на думку судів попередніх інстанцій, унеможливлює визначення розміру заборгованості з орендної плати та задоволення адміністративного позову щодо стягнення податкового боргу.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2, якого було належним чином проінформовано про розгляд адміністративного позову ДФС щодо стягнення податкового боргу, ухилився від участі у розгляді справи, відзивів та заперечень щодо позову ДФС, апеляційної та касаційної скарг позивача не надав, тобто не заперечував ані щодо обґрунтованості заявленого позову, ані щодо наявності у нього узгоджених грошових зобов'язань за платежем орендна плата за землю, ані розміру цієї заборгованості.

При цьому судами не враховано, що обов'язок здійснювати оплату за користування землею у відповідача виник на підставі приписів статті 269-271 Податкового Кодексу України та внаслідок отримання у платне користування земельної ділянки на підставі відповідного договору оренди.

Розмір орендної плати, строки її внесення та відповідальність за порушення обов'язків землекористувача встановлюється приписами Податкового Кодексу України та умовами укладеного договору оренди.

Організація роботи з інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, забезпечення зберігання в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику в порядку передбаченому Главою 7 Розділу ІІ Податкового Кодексу України отриманої податкової інформації щодо платників податків, забезпечення організації діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі Порядку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 N422 не створює для землекористувачів обов'язку сплачувати земельний податок, не змінює розміру цього податку та строків його сплати.

Відтак, недоліки організації внутрішньої діяльності контролюючого органу самі по собі не звільняють платника податку від необхідності виконання вимог Податкового Кодексу України щодо повної та своєчасної сплати земельного податку та можуть враховуватися при наявності судового спору щодо стягнення податкового боргу лише у сукупності з іншими обставинами справи.

З огляду на вищевикладене, суди повинні встановити факт наявності у відповідача обв'язку сплачувати земельний податок, встановити його розмір, оцінити надані сторонами докази щодо здійснення землекористувачем сплати орендної плати та наявності у відповідача узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку, і в залежності від цього визначитися з обґрунтованістю доводів ДФС про наявність у ОСОБА_2 податкового боргу та його розміру.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про необґрунтованість адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області - задовольнити частково.

Постанови Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер