ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2018 року
Київ
справа №814/1646/16
адміністративне провадження №К/9901/37786/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року (суддя Косцова І.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2016 року №0001601405.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року позов задоволено.
При цьому, зазначена постанова ухвалена судом першої інстанції в порядку письмового провадження, а її копію відповідачем отримано 31 січня 2017 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління 07 лютого 2017 року подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, одночасно заявивши й клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2017 року відмовлено в задоволенні заявленого відповідачем клопотання, а апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, та надано десятиденний з дня отримання копії ухвали строк для усунення недоліку, а ухвалою цього ж суду від 04 квітня 2017 року задоволено клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги та продовжено такий строк до 21 квітня 2017 року.
Ухвалою від 27 квітня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про чергове продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги та повернув останню особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.
12 червня 2017 року Управління повторно подало апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, з врахуванням приписів частини 4 статті 189 КАС України, залишено без руху у зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження й непорушенням питання про його поновлення; запропоновано Головному управлінню ДФС у Миколаївській області в тридцятиденний з моменту отримання копії ухвали строк подати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій навести поважні причини його пропуску.
В межах наданого для усунення недоліків апеляційної скарги строку Управлінням надіслано до суду заяву, у якій останнє як на поважні причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою посилалось на неможливість сплати судового збору (при первісному поданні апеляційної скарги) в зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.
Ухвалою від 16 серпня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 серпня 2017 року, Управління звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права й залишення поза увагою наведених ним в заяві про поновлення пропущеного строку обставин його пропуску (відсутність коштів, передбачених для сплати судового збору), просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не подав.
Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, повторна апеляційна скарга на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані Управлінням в заяві причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що Управлінню обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року.
Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.
Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й обставини звернення Управління з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 186 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу Управлінням було подано 12 червня 2017 року, тобто через півтора місяці після її первісного повернення судом апеляційної інстанції; при цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.
У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду