ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2018 року
Київ
справа №803/839/14
адміністративне провадження №К/9901/15740/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження справу №803/839/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 №0002021703.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 у справі №803/839/14 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 про задоволення позову залишено без змін.
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області 13.12.2017 звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 у справі №803/839/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. від 13.03.2018 відкрито провадження у справі №803/839/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в частині формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за період з 01.01.013 по 30.11.2013.
Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 291604,00грн. Так, позивач в поданому уточнюючому розрахунку за жовтень 2013 року до декларації за червень 2013 року відніс до складу податкового кредиту податкові накладні, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів, а саме: від 31.07.2012 №13, №12, №11, №10, №9, №7, №5, №4, від 08.08.2012 №59, від 13.08.2012 №5619/15, від 29.08.2012 №11, №13, №14, від 30.08.2012 №15.
За результатами перевірки складено акт від 30.01.2014 № 559/17.3/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 №0002021703, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 291604,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 145802,00грн.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції позивач посилається на неоднаковість застосування у подібних правовідносинах пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, просить скасувати рішення судів по справі та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 позивачем подано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 у справі №811/729/14 (К/800/38003/15) в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виявленими помилками за червень 2013 року, поданого 31.12.2013, суми сплаченого ПДВ за податковою накладною від 30.09.2012 № 6, тобто з датою виписки понад 365 днів.
У справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку, що позивачем було дотримано встановлений порядок внесення змін до податкової звітності в межах строків давності, визначених законодавством, а посилання контролюючого органу на порушення строку включення суми ПДВ до податкового кредиту у 365 календарних днів з дати складення податкової накладної є помилковим.
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, на які посилається заявник, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом щодо включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. При цьому, включити суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних платник податку може шляхом відображення вказаної суми в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України.
Зважаючи на те, що стаття 50 Податкового кодексу України є загальною нормою, що визначає порядок внесення змін до податкової звітності з будь-якого податку, а стаття 198 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, що регулює саме порядок віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, суд дійшов висновку, що право платника податку щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних обмежене строком у 365 календарних днів з дати складання податкових накладних, тобто строком визначеним абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України
Таким чином, висновок судів про правомірність включення позивачем згідно уточнюючого розрахунку у жовтні 2013 року до складу податкового кредиту за червень 2013 року сум податку на додану вартість за податковими накладними за липень-серпень 2012 року, тобто після спливу 365 днів з моменту їх складення, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 №0002021703 прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, заява Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області підлягає задоволенню, а судові рішення у справі №803/839/14 із постановленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 у справі №803/839/14 задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
............................
...........................
...........................
Т.М.Шипуліна,
Л.І.Бившева,
В.В.Хохуляк,
Судді Верховного Суду