Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №810/4634/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/4634/15

адміністративне провадження №К/9901/26998/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у складі суддів Балаклицького А.І., Лапія С.М., Щавінського В.Р.,

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у складі суддів Межевича М.В., Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

у справі № 810/4634/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД"

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління ДФС у Київській області,

Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

11 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, власна назва, перший позивач у справі), Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, власна назва, другий відповідач у справі), Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, власна назва, третій відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10 липня 2015 року №14466/6/99-99-11-02-02-15, визнання незаконним та скасування рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09 квітня 2015 року №1110/10/10-36-11-01-10, визнання незаконним та скасування рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16 лютого 2015 року №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" та зобов'язання Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього Товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

15 жовтня 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16 лютого 2015 року №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності", визнано вважати податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" за січень 2015 року (вх. №451/10 від 14 лютого 2015 року) такою, що подана 14 лютого 2015 року та зобов'язано Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області включити до облікових даних Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" (код ЄДРПОУ 34446878) в інформаційних базах даних ДФС України відомості з поданої ТОВ "Електрум ЛТД" (код ЄДРПОУ 34446878) податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнень та додатків до цієї декларації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24 лютого 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

21 березня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, невірної оцінки фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і постановити нове рішення про задоволення позову повністю.

17 травня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 22 березня 2016 року та витребувано справу №810/4634/15 з Київського окружного адміністративного суду.

Податковими органами заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

06 червня 2016 року справа №810/4634/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справа №810/4634/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/26998/18 передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34446878, перебуває на податковому обліку в Фастівському відділенні Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, є платником податку на додану вартість.

10 лютого 2015 року Товариством направлено засобами поштового зв'язку на адресу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Фастівське відділення) податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року із додатками, доповнення до цієї податкової декларації, в яких позивач зазначив про те, що Товариство позбавлене можливості скласти звітність за січень 2015 року в електронному вигляді через відсутність електронного шаблона цієї звітності.

14 лютого 2015 року вищеозначені документи, а саме декларацію з додатками та доповненням отримано Васильківською ОДПІ.

16 лютого 2015 року Васильківська ОДПІ листом №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року разом із додатками до неї визнані не прийнятими (не вважаються податковою звітністю) у зв'язку з порушенням вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Позивач оскаржив рішення Васильківською ОДПІ в адміністративному порядку, з мотивів його протиправності.

09 квітня 2015 року рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги №1110/10/10-36-11-01-10 рішення Васильківської ОДПІ від 16 лютого 2015 року №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач оскаржив спірне рішення до Державної фіскальної служби України.

05 червня 2015 року рішенням ДФС України №11803/6/99-99-11-02-02-15 продовжено строк розгляду скарги позивача до 17 липня 2015 року.

10 липня 2015 року рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №14466/6/99-99-11-02-02-15 залишено без змін рішення Васильківської ОДПІ від 16 лютого 2015 року №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09 квітня 2015 року №1110/10/10-36-11-01-10, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Щодо способу подання податкової декларації.

Відмовляючи у прийнятті податкової декларації позивача, податковий орган виходив з того, що її має бути подано засобами електронного зв'язку, а не надіслано поштою.

Судами попередніх інстанцій здійснений аналіз положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України якою наведене значення податкової декларації, відтворена редакція пункту 49.3 статті 49 цього кодексу, за якою податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, аналіз цієї норми зумовив висновок про те, що платники податків вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації тільки у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами ПК.

За приписами абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Аналогічні положення міститься у пункті 2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23 січня 2015 року № 13, в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Податковим кодексом України для платників податку на додану вартість з метою подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлені інші, спеціальні вимоги щодо подачі податкової декларації з ПДВ, яка має бути подана виключно в електронній формі. Тобто у даному випадку пункт 49.3 статті 49 Податкового кодексу України застосуванню не підлягає, а у платника податку відсутнє право вибору способу подачі декларації з податку на додану вартість.

Оцінюючи твердження позивача про те, що у Товариства виникло право направити декларацію з ПДВ поштою у зв'язку з подачею разом з цією декларацією, відповідно до пункту 46.4 статті 46 цього кодексу, доповнень, які не мають відповідної електронної форми та складаються у довільній формі, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що подання разом із декларацією з ПДВ доповнень не звільняє платника податків від обов'язку подати таку податкову декларацію в електронній формі, оскільки пояснення, додатки тощо, які не мають затвердженого формату (стандарту) електронного вигляду, можуть подаватися до контролюючих органів особисто або через уповноважену на це особу, надсилатися поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

За положеннями пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Отримавши податкову декларацію та перевіривши її на відповідність положенням пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього кодексу, настає етап вирішення питання про реєстрацію такої декларації відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за якою посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника виключно за умови дотримання платником податків вимог цієї статті 49 (у тому в числі в частині подання декларації з ПДВ в електронному вигляді).

Відтак, встановивши, що податкову декларацію подано не передбаченим законом способом, у податкового органу не виникає обов'язку з її реєстрації, а отже і прийняття такої декларації.

Також встановлено, що договір про визнання електронних документів від 12 грудня 2014 року № 121220141 укладений Товариством з Васильківською ОДПІ Міндоходів у Київській області, яким передбачено можливість позивача подавати податкову звітність засобами телекомунікаційного зв'язку, на момент подання спірної податкової звітності був дійсним, що обумовило висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16 лютого 2015 року №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» є правомірним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню та доводить відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Висновуючись на правомірності неприйняття спірної податкової звітності, суд апеляційної інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ «Електрум ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього Товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

Оцінюючи спір в частині оскарження Товариством рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10 липня 2015 року №14466/6/99-99-11-02-02-15 та рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09 квітня 2015 року №1110/10/10-36-11-01-10, суди висновувалися на положеннях підпункту 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, якими передбачено право платника податку оскаржити рішення контролюючого органу у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації та положення пунктів 56.1, 56.2, 56.3 статті 56 цього кодексу, якими врегульований порядок такого оскарження.

Судами попередніх інстанцій встановлені всі етапи адміністративного оскарження, обставини того, що прийняте податковою інспекцією - Васильківською ОДПІ рішення про відмову у прийнятті податкової звітності позивач оскаржив в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня - Головного управління ДФС у Київській області, яке рішенням від 09 квітня 2015 року №1110/10/10-36-11-01-10 залишило скаргу позивача без задоволення, яке в свою чергу оскаржене до контролюючого органу вищого рівня - Державної фіскальної служби України, який рішенням від 10 липня 2015 року №14466/6/99-99-11-02-02-15 залишив без змін рішення Васильківської ОДПІ від 16 лютого 2015 №60/10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09 квітня 2015 року №1110/10/10-36-11-01-10, а скаргу позивача - без задоволення.

Рішення ДФС України відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику є Державна фіскальна служба України.

Суд апеляційної інстанції здійснив висновок, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено вище, податкова інспекція правомірно відмовила позивачу у прийнятті податкової звітності з ПДВ, а тому відмова у задоволенні скарг позивача Державною фіскальною службою України та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області є обґрунтованою.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є недоведеними та такими, що не призвели до ухвалення незаконного рішення, а відтак не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення в силу вимог частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі № 810/4634/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер