Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 380/4982/24

адміністративне провадження № К/990/7008/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року (суддя Гулкевич І. З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року (судді: Затолочний В. С., Гудим Л. Я., Качмар В. Я.) у справі № 380/4982/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 06 березня по 31 грудня 2022 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу місячного грошового забезпечення за період з 06 березня по 31 грудня 2022 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу місячного грошового забезпечення за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01 по 06 січня 2024 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу місячного грошового забезпечення за період з 01 по 06 січня 2024 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що відповідач протиправно у період з 06 березня 2022 року по 06 січня 2024 року застосовував розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

3. На думку позивача, при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 06 березня 2022 року по 06 січня 2024 року відповідач мав застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року відповідно, а тому нарахування та виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась з порушенням норм законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення з 06 березня 2022 року до 20 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 06 березня 2022 року до 20 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року, шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

5. Суд першої інстанції указав, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

6. Львівський окружний адміністративний суд зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

7. Суд першої інстанції дійшов висновку, що за період з 06 березня 2022 року до 19 травня 2023 року відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини, отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення підлягає задоволенню частково за період з 06 березня 2022 року до 19 травня 2023 року. При цьому вимоги в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення з 20 травня 2023 року до 06 січня 2024 року є необґрунтованими, оскільки з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови № 704 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, та передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

8. Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року, Львівський окружний адміністративний суд указав, що зважаючи, що допомога для оздоровлення обраховується в розмірі місячного грошового забезпечення, то позивач має право на її перерахунок за 2022 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня 2022 року. Водночас доказів виплати такої допомоги за 2023 рік суду не надано, тому відсутні підстави для її перерахунку.

9. Залишаючи без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, Восьмий апеляційний адміністративний суд указав, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення підлягає задоволенню частково за період з 06 березня 2022 року до 19 травня 2023 року.

10. При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що вимоги в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення з 20 травня 2023 року до 06 січня 2024 року є необґрунтованими, оскільки з 20 травня 2023 року, пункт 4 Постанови № 704 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, та передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

11. Восьмий апеляційний адміністративний суд також зазначив, що зважаючи, що допомога для оздоровлення обраховується в розмірі місячного грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на її перерахунок за 2022 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня 2022 року. Доказів виплати такої допомоги за 2023 рік суду не надано, тому відсутні підстави для її перерахунку.

12. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

13. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме виплати грошового забезпечення військовослужбовцям з урахуванням розмірів «посадового окладу» та «окладу за військовим званням», визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 після прийняття Постанови № 481.

14. На переконання скаржника, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

15. Скаржник вважає, що різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, що стосується періоду позовних вимог із 20 травня 2023 року по день звільнення, в цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Позиція інших учасників справи

17. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від військової частини НОМЕР_1 до Верховного Суду не надходив.

18. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 380/4982/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та витребував із Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/4982/24.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 380/4982/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

21. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

22. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 січня 2024 року № 6, майстра-сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_1 , старшого техніка роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 грудня 2023 року № 101-РС, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із сімейними обставинами) відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з 06 січня 2024 року виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23. Також у наведеному наказі зазначено, про виплату позивачу вихідної допомоги за 22 місяці в розмірі 0,4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення. За період з 01 по 06 січня 2024 року виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та телеграми Міністра оборони України № 248/9240 від 28 грудня 2018 року. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік передбачену наказом МОУ від 07 червня 2018 року № 260 не отримував. Виплатити грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік. Матеріальну допомогу за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07 червня 2018 року № 260 не отримував.

24. У період проходження військової служби позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, за 2023 роки грошова допомога на оздоровлення не виплачувалась, що підтверджується картками особового рахунку № 25-26.

25. Згідно картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2024 рік останньому виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби.

26. Вважаючи, що грошове забезпечення відповідачем виплачувалось у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

28. Згідно із частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх.

29. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 06 березня по 31 грудня 2022 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн; місячного грошового забезпечення за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн; місячного грошового забезпечення за період з 01 по 06 січня 2024 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаного грошового забезпечення.

31. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 06 січня 2024 року, а також в частині позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаної грошової допомоги.

32. ОСОБА_1 оскаржив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року лише в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 06 січня 2024 року.

33. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевіряє оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, тобто в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а саме щодо правильності рішень судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 06 січня 2024 року.

34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

36. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

37. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).

38. Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

39. На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

40. Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

41. Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

42. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

43. Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

44. Водночас 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Кабінет Міністрів України постановив:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

45. Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

46. При цьому, Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) під час спірного періоду не визнавалися, а тому підлягали застосуванню відповідачем.

47. Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

48. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

49. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

50. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

51. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 06 січня 2024 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині є правильними, оскільки здійснюючи позивачу відповідний розрахунок та виплату грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 06 січня 2024 року військова частина НОМЕР_1 діяла підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Постановою № 481, яка під час спірного періоду була чинною, а тому підстав застосування попередньої редакції Постанови № 704 у військової частини НОМЕР_1 не було.

52. Такий правовий підхід щодо того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 (провадження № К/990/15215/25) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

53. Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

55. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

56. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська