Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2018 року у справі №820/2764/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа №820/2764/16

адміністративне провадження №К/9901/8876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/2764/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Харківського обласного військового комісаріату (далі - Облвійськкомат), про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити дії, визнання дій незаконними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника Міноборони - Вельми Ігоря Олександровича

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Спірідонова М.О. та

постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Макаренко Я.М., суддів Шевцової Н.В., Мінаєвої О.М., -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 21 протоколу від 22 квітня 2016 року № 27 комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності; осіб, звільнених з військової служби Міноборони щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1;

- зобов'язати Міноборони розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 відповідно до Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975);

- зобов'язати Міноборони здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, що становить 275 600 грн (двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот гривень);

- визнати протиправними дії Облвійськкомату, які полягають в проханні у листі від 10 травня 2016 року представити на адресу Облвійськкомату документ, який підтверджує, що інвалідність настала під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це зазначено підпункти 4 пункту 2 Порядку № 975;

- зобов'язати Облвійськкомат направити документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

- зобов'язати відповідачів подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, отримав поранення, які призвели до отримання II групи інвалідності. Отже, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ). Для реалізації вказаного права, ним подано відповідну заяву та всі необхідні документи відповідачу - Облвійськкомату для нарахування та виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги, однак останнім повідомлено, що документи повернуті Комісією Міноборони на доопрацювання та запропоновано надати докази на підтвердження наявності обставин, визначених пунктом 4 абзацу 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №499 (далі - Порядок № 499).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16 червня 2016 року частково задовольнив позовні вимоги: зобов'язав Міноборони розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 відповідно Порядку № 975 одноразової грошової допомоги. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 серпня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Міноборони розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 відповідно Порядку № 975 одноразової грошової допомоги, ухвалив в цій частині нове рішення - про зобов'язання Міноборони розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що приймаючи рішення по суті, суд першої інстанції порушив правила предметної підсудності розгляду вказаного спору. Разом з цим апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання Міноборони розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки відмовляючи позивачу у розгляді питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги з підстав не надання документу, який підтверджує, що інвалідність настала під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби Міноборони діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

02 вересня 2016 року представник Міноборони звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нову - про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є довідка про встановлення групи інвалідності, а не про її підтвердження, тому надана позивачем довідка не є тим документом, який передбачений порядком. Окрім цього, ОСОБА_1 не було надано жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вищий адміністративний суд Україною ухвалою від 07 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

07 липня 2017 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 просить залишити без задоволення зазначену касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанов судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач проходив військову службу у Збройних силах з 10 листопада 1980 року до 23 жовтня 1982 року, в тому числі на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06 вересня 2013 року № 2144 встановлено, що отримані позивачем поранення, (контузія) і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.13).

Згідно з довідкою Харківського обласної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 23 грудня 2015 року № 106527 серія 12 ААА позивачу з 15 грудня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок бойових дій (а.с.9). Інвалідність встановлено на строк до 01 січня 2017 року

24 грудня 2015 року Золочівським управлінням соціального захисту населення Харківської області позивачу видане посвідчення інваліда війни ІІ групи до 01 січня 2017 року (а.с.14).

09 березня 2016 року позивач звернувся із заявою до Облвійськкомату про виплату йому одноразової грошової допомоги, що передбачена статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, як інваліду ІІ групи з 15 грудня 2015 року (а.с.8).

Листом від 10 травня 2016 року № 923/ВСЗ позивача повідомлено про те, що відповідно до рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22 квітня 2016 року № 27 його документи повернуті на доопрацювання, із посиланням на те, що у поданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку №499 (а.с.7).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.

Статтею 16 Закону 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою наведеної норми передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону 2011-ХІІ діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Системний аналіз наведених правових норм (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) дає підстави зробити висновок, що застосування статті 16 Закону 2011-ХІІ, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 288/349/17.

Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Проте, всупереч приписів Порядку № 975 Міноборони не прийняло передбаченого рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

У зв'язку із тим, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем не вирішено, оскільки документи повернуті, на думку колегії суддів дійшли правильного висновку щодо зобов'язання Міноборони розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в Порядку № 975.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Міністерства оборони України - Вельми Ігоря Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі № 820/2764/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду