Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.09.2018 року у справі №815/4421/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №815/4421/15

адміністративне провадження №К/9901/7795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №815/4421/15

за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання недійсним наказу, відшкодування моральної шкоди та проведення перерахунку грошового зобов'язання, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року (постановлену у складі: головуючого судді Балан Я.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Бітова А.І., суддів: Милосердного М.М., Ступакової І.Г.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив визнати протиправним наказ відповідача №329-ос від 24 червня 2015 року в частині формулювання причини звільнення; стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 грн; зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру грошового забезпечення за період служби з 22 червня 2014 року по 24 червня 2015 року та виплатити недоплачені за цей період кошти у розмірі 39 000 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ відповідача є незаконним та таким, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Зазначає, що йому не було відомо про проведення службового розслідування та про винесення вказаного наказу. Підстави для звільнення зі служби були відсутні, оскільки службову дисципліну позивач не порушував, обов'язки виконував бездоганно, користувався повагою та в червні 2015 року був підвищений у військовому званні.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 14 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ відповідача №329-ос від 24 червня 2015 року в частині формулювання причини звільнення, а саме: службова невідповідність, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України та відповідно до інших вимог частини третьої статті 2 КАС України, тому підстав для визнання його незаконними та скасування немає. Крім того, з витягів із службового навантаження, архівної відомості не вбачається порушень з боку відповідача щодо нарахування розміру грошового забезпечення з червня 2014 року по червень 2015 року. Також, вимоги позивача стосовно відшкодування моральної шкоди не знайшли свого документального підтвердження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 26 квітня 2016 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державно прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про:

визнання протиправним та недійсним наказу Начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державно прикордонної служби України "Про результати службового розслідування" №329-ос від 24 червня 2015 року в частині формулювання причини звільнення, а саме: службову невідповідність, а також таким, що є недостовірним, принижуючим честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1;

стягнення з військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державно прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 компенсацію нанесеної моральної шкоди в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.

Залишити без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання провести перерахунок розміру грошового забезпечення позивача за період служби з 22 червня 2014 року по 24 червня 2015 року та зобов'язати виплатити недоплачені за цей період кошти у розмірі 39 000 грн.

6. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування оскаржуваного наказу та стягнення моральної шкоди. В частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення, апеляційний суд зазначив, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України, оскільки розрахунок грошового забезпечення при звільненні було здійснено у червні 2015 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 03 серпня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 27 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року. Прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1

8. 23 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

9. Військова частина 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України надала до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

ОСОБА_1 посилався на те, що доводи, зазначені відповідачем в обґрунтування підстав його звільнення не підтверджені доказами. Також військовою частиною 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України протиправно не було проведено службове розслідування по кожному з п'яти випадків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, які передували винесенню наказу про звільнення.

11. Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу (відповідача у справі):

Військова частина 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими. Вказує, що оскаржуваний наказ є законний, оскільки під час проходження служби позивач не дотримувався вимог контракту, інструкцій та наказів, не виконував покладені на нього обов'язки та неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України згідно з контрактом від 24 грудня 2013 року. З 12 січня 2015 року призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Одеса-Аеропорт».

13. За час служби на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Одеса-Аеропорт" сержант ОСОБА_1 неодноразово порушував військову дисципліну та не виконував у повному обсязі службові обов'язки. Під нас заступання на службу дозволяв собі прибувати на зміну із запізненням.

14. Позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, які полягали у не здійсненні доповіді та невчасній доповіді при змінах в обстановці на ділянці відповідальності, а саме: 23 травня 2015 року під час підведення підсумків за результатами несення служби в прикордонному наряді "Контроль за режимом" за незадовільне несення служби оголошено "усне зауваження"; 27 травня 2015 року за порушення розпорядку дня, а саме запізнення на службу оголошена "догана"; 03 червня 2015 року під час підведення підсумків за результатами несення служби у прикордонному наряді "Контроль за режимом" за незадовільне несення служби оголошено "догану"; 10 червня 2015 року за порушення вимог п.3.4. наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18 вересня 2013 року №898 "Про затвердження інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративне порушення", оголошено "догану".

15. Крім того, на доведення факту притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в матеріалах адміністративної справи також містяться наступні документи.

16. Згідно з наказом начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16 червня 2015 року №309-ос "Про результати перевірки справ про адміністративні правопорушення", за порушення п.3.9 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18 вересня 2013 року №898 при здійсненні провадження по справах про адміністративне правопорушення інспектору прикордонної служби впс "Одеса-Аеропорт" мол. сержанту ОСОБА_1 (П-029224) оголошено догану.

17. У матеріалах справи міститься копія наказу Одеського прикордонного загону №373-аг від 11 червня 2015 року про призначення службового розслідування.

18. На виконання зазначеного наказу №373-аг від 11 червня 2015 року складено висновок службового розслідування за фактом втрати справи про адміністративне правопорушення у відділі прикордонної служби "Одеса-Аеропорт", затверджений начальником Одеського прикордонного загону від 22 червня 2015 року, згідно якого інспектор прикордонної служби впс "Одеса-Аеропорт" молодший сержант ОСОБА_1 порушив порядок оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, не забезпечив належного зберігання та здачі справи про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги ст. 268 КУпАП, п.п.3.3, 7.4 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18 вересня 2013 року №898, п.1.6 Інструкції про запровадження додаткових заходів щодо порядку складання, перевірки, обліку, направлення, та знищення справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом начальника Південного регіонального управління від 04 лютого 2014 року №35-аг.

19. В подальшому, за підсумками службового розслідування за фактом втрати справи про адміністративне правопорушення, згідно з наказом начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24 червня 2015 року №238-ос, інспектору прикордонної служби впс "Одеса-Аеропорт" молодшому сержанту ОСОБА_1 (П-029224) оголошено сувору догану, зменшено на 10 відсотків розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань за червень 2015 року.

20. Крім того, з метою встановлення обставин, викладених в донесенні чергового частини (начальника чергової зміни) Одеського прикордонного загону підполковника Рижука Д.В. від 22 червня 2015 року №22/62 щодо факту можливого отримання неправомірної вигоди військовослужбовцем відділу прикордонної служби "Одеса-Аеропорт", встановлення причин та умов, що сприяли вчиненому, керуючись ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, наказом Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 червня 2015 року №408-аг призначено службове розслідування.

21. 24 червня 2015 року начальником Одеського прикордонного загону затверджено висновок службового розслідування по факту можливого отримання неправомірної вигоди інспектором прикордонної служби 3 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Одеса-Аеропорт" сержантом ОСОБА_1 в міжнародному пункті пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення "Одеса" 22 червня 2015 року.

22. Так, за результатами проведеного службового розслідування наказом начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №329-ос від 24 червня 2015 року, за порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме, систематичні порушення військової дисципліни, особисту недисциплінованість, безвідповідальне відношення до виконання обов'язків військової служби інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Одеса-Аеропорт" сержанта ОСОБА_1 на підставі пп."е" п.6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнено з військової служби через службову невідповідність.

23. Не погоджуючись із спірним наказом в частині формулювання причини звільнення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

24. Конституція України.

24.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

25.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

25.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25.3. Частина третя статті 99. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

26. Кодекс законів про працю України.

26.1. Частини перша та друга статті 233. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

27. Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

27.1. Пункт «е» частини шостої статті 26. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

28. Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року №551.

28.1. Абзац 3 статті 5. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

28.2. Стаття 45. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

28.3. Пунктом "и" статті 51. На сержантів (старшин), військової служби за контрактом, може бути накладено таке стягнення, як звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.

28.4. Стаття 61. Командувач військ оперативного командування, командир корпусу щодо підлеглих рядових (матросів), сержантів (старшин) користуються правом накладати дисциплінарні стягнення в повному обсязі цього Статуту.

28.5. Стаття 83. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

28.6. Стаття 84. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

28.7. Стаття 85. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

28.8. Стаття 86. Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

29. Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2005 року №111.

29.1. Пунктом 2. Службове розслідування в обов'язковому порядку проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільних осіб або заподіяло їм матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на орган Державної прикордонної служби завдань; у разі поранення або смерті, що сталися внаслідок застосування військовослужбовцем фізичного впливу і спеціальних засобів, а також у разі застосування зброї до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення порядку та правил несення служби в прикордонному наряді; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; у разі вчинення правопорушення, що містить ознаки кримінального правопорушення або адміністративного корупційного правопорушення.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

32. Судами попередніх інстанцій правильно зазначено про те, що у розумінні спеціального законодавства з питань проходження військової служби системність порушення службової дисципліни має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не знято.

33. ОСОБА_1 під час проходження служби не дотримувався вимог контракту та інструкції, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього як на військовослужбовців обов'язки. Окрім того, до позивача неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного впливу за неналежне виконання службових обов'язків. Зазначені факти підтверджені висновками службового розслідування та матеріалами справи.

34. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів про те, що наказ начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державно прикордонної служби України №329 від 24 червня 2015 року в частині формулювання причини звільнення, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

35. Доводи касатора про те, що відповідачем не було проведено службове розслідування по кожному із фактів порушення ним службової дисципліни спростовується матеріалами справи. Крім того, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при накладенні таких дисциплінарних стягнень як "догана" за незадовільне несення служби, за запізнення на службу, службове розслідування не повинно проводитись в обов'язковому порядку.

36. Враховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованою відмову в частині позовних вимог про визнання протиправним та недійсним наказу начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державно прикордонної служби України "Про результати службового розслідування" №329-ос від 24 червня 2015 року та стягнення з військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державно прикордонної служби України моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

37. Разом з тим, залишаючи без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання провести перерахунок розміру грошового забезпечення за період служби з 22 червня 2014 року по 24 червня 2015 року та зобов'язання виплатити недоплачені за цей період кошти у розмірі 39 000 грн, суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права.

38. У своєму рішенні суд апеляційної інстанції посилався на частину третю статті 99 КАС України та застосував до спірних правовідносин місячний строк звернення до суду із вищевказаними позовними вимогами.

39. Однак, Одеський апеляційний адміністративний суду не врахував частину другу статті 233 КЗпП України відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

40. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України.

41. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

42. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

43. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

44. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позовних вимог підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення цих вимог по суті.

Куруючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №815/4421/15 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання провести перерахунок розміру грошового забезпечення за період служби з 22 червня 2014 року по 24 червня 2015 року та зобов'язання виплатити недоплачені за цей період кошти у розмірі 39 000 грн.

3. Справу №815/4421/15 в цій частині направити до Одеського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

4. В решті судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І.Л. Желтобрюх