Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

Київ

справа № 826/13059/16

провадження № К/9901/21131/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року, постановлену у складі судді Федорчука А. Б., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Собківа Я. М. (головуючий), Вівдіченко Т. Р., Лічевецького І. О.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУНП у м. Києві, відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП у м. Києві від 17 травня 2016 року №463 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського полку поліції особливого призначення № 1 з 17 травня 2016 року;

поновити позивача на посаді поліцейського полку поліції особливого призначення №1 ГУНП у м. Києві;

стягнути з ГУНП у м. Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 травня 2016 року по день фактичного поновлення на службі.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 13 лютого 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, залишив адміністративний позов без розгляду.

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення на направити справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що з 11 грудня 2011 року позивач проходив службу на посаді старшого сержанта поліції поліцейського полку поліції особливого призначення № 1.

Наказом заступника голови начальника ГУНП у м. Києві від 17 травня 2016 року № 463 о/с «Щодо особового складу», на підставі наказу Національної поліції України від 24 лютого 2016 року № 164 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві» та наказу ГУНП у м. Києві від 17 березня 2016 року № 6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві», відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із пропуску позивачем місячного строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду й ухвалення оскаржуваних судових рішень, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 зазначеного Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За твердженням позивача, наказ про своє звільнення він отримав 26 травня 2016 року.

Однак, до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 19 серпня 2016 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Обґрунтовуючи причини пропуску встановленого строку, позивач зазначав, що видання наказу про звільнення відбулося у період вагітності та народження дружиною їхньої спільної дитини. Також позивач зазначив, що ухвалою Печерського районного суду від 8 квітня 2016 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 6 червня 2016 року, а ухвалою цього ж суду від 2 червня 2016 року даний строк продовжено до 31 липня 2016 року.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, адже доводи позивача не дають підстав для висновку про наявність об'єктивної неможливості звернення до суду впродовж установленого процесуальним законом строку, в тому числі через представника. До того ж, як установили суди, про можливе наступне вивільнення із займаної посади позивача попереджено 17 березня 2016 року.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду та, відповідно, про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі № 826/13059/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець