Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2018 року у справі №804/5035/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 травня 2018 року

справа №804/5035/17

адміністративне провадження №К/9901/47057/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у складі суду Верба О. І., Боженко Н. В., Сидоренка Д. В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів Шлай А. В., Кругового О. О., Прокопчук Т. С. у справі № 804/5035/17 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі (далі - Міністерство, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства від 06 лютого 2017 року № 158 «Про переведення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Товариства за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з мотивів його безпідставності.

19 вересня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при прийнятті спірного наказу відповідач діяв у межах та у спосіб, встановлений діючим законодавством.

03 квітня 2018 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

05 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/5035/17.

18 квітня 2018 року справа № 804/5035/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме пункту 4.9 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 (далі - Порядок № 52), пункту 3.4 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України від 09 листопада 2006 року № 340/672 (далі - Порядок № 340/672), статті 218 Господарського кодексу України, статей 2, 40, 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник доводить помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо дотримання відповідачем порядку застосування індивідуального режиму ліцензування. Вказує на безпідставність застосування адміністративно-господарської санкції внаслідок відсутності вини у вчиненні валютного правопорушення та посилається на здійснення заходів, спрямованих на повернення валютної виручки.

23 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів касаційної скарги, доводить правомірність своїх дій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

06 лютого 2017 року позивача переведено на індивідуальний режим ліцензування, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №158 (далі - Наказ № 158) після спливу трьохмісячного строку застосування спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта господарювання.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності Товариства здійснювалося, починаючи з 25 березня 2016 року на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №508. Дія цієї спеціальної санкції неодноразово зупинялася у зв'язку з вжиттям позивачем заходів, спрямованих на виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Підставою застосування спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності визначено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасність здійснення розрахунку за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними із компаніями «Bersel INC» (США) та «Fiastra Traiding Limited» (Кіпр).

Правомірність застосування спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на підставі наказу від 25 березня 2016 року № 508 підтверджено ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, якою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі №804/3247/16 залишено без змін.

На момент розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що прострочена дебіторська заборгованість за контрактами, укладеними із компаніями «Bersel INC» та «Fiastra Traiding Limited» не погашена, інформація про ліквідацію чи банкрутство нерезидентів відсутня, вжиті позивачем заходи (наявні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості, тощо) не призвели до усунення допущених порушень законодавства України та не гарантують виконання Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до частини одинадцятої статті 5 Закону № 959-ХІІ до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.

За змістом частин 6, 7 статті 37 Закону № 959-ХІІ тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 52 індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності передбачає здійснення Міністерством індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Розгляд зовнішньоекономічних контрактів та видача ліцензій на здійснення зовнішньоекономічної діяльності при застосуванні індивідуального режиму ліцензування регламентовано Положенням про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 47, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 р. за № 259/4480.

Згідно частини 5 статті 37 Закону № 959-ХІІ індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Висновуючись з аналізу наведених положень Верховний Суд вказує, що переведення суб'єкта на індивідуальний режим ліцензування після спливу тримісячного строку застосування тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є правомірним за умови відсутності підстав для зміни або скасування спеціальних санкцій, передбачених статтею статті 37 Закону № 959-ХІІ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновувалися з того, що наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» та правомірність застосування тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Переведення Товариства на спеціальний режим індивідуального ліцензування здійснено з дотриманням порядку, встановленого діючим законодавством.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на момент прийняття наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 лютого 2017 року №158 були наявні всі передбачені діючим законодавством підстави для переведення суб'єкта господарювання на спеціальний режим індивідуального ліцензування, відповідно до положень частини 6 статті 37 Закону № 959-ХІІ.

Посилання скаржника на відсутність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» є безпідставними, оскільки факт вчинення правопорушення встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що є підставою для застосування спеціальних санкцій незалежно від вини, відповідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України.

Доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин вимог пунктів 4.9 Порядку № 52 та 3.4 Порядку 340/672 є помилковими, оскільки дія цих положень визначає спосіб взаємодії уповноважених органів у випадку підготовки матеріалів для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта господарювання у судовому порядку понад тримісячний строк.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 804/5035/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер